Кожного разу їхати як назавжди
Втомлює, набридає, а що робити.
Треті особи чи перманентні зайди,
Віза, валіза, фікус, коти і діти.
Стоячи в черзі на паспортному контролі
Не виправдовуйся, це не твоя провина.
Поки відкриють шлагбауми на кордоні
Пройде ціле життя і ще половина.
Смуги осілості, виведені на карті -
Хто їх читає, ті карти, хіба військовий?
Запам’ятовуй: лайм, п’ятдесят Баккарді,
Далі додати льоду і кока-коли.
Завтра прокинешся - небо змінило колір,
Птиці у вирій, хмари летять за обрій,
Потяги стали на перехрестях колій,
Що ж, почекаємо. Зрушили - от і добре.
Потяг із рейок ніби Земля з орбіти,
Човен потрапив знов у кораблетрощу,
Втомлює - так, я знаю, а що робити?
Двічі у річку - навряд, а утретє - прошу.
Що ти навчився, блукаючи у пустелі
Років здається сорок чи більше навіть?
От хіба готувати прості коктейлі,
А ще, можливо, редагувати пам’ять.
Ром з ананасом змішай у піна коладу -
З ними простіше ігнорувати карти,
Форматувати диски, стирати клауд,
Тільки не озирайся назад, не варто.
Кажуть тобі - назад не дивись, не треба,
Але по радіо грає знайома пісня,
Щось ізсередини боляче б’є у ребра.
Не озирайся! Не озирайся... Пізно.

Жовтень 2020