ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2020.10.19 16:47
Не люблять люди правди, зобижаються, коли хтось щиро і прямо в очі каже, що ти - телепень, а вчинки твої ідіотські. А чому ображаються? А тому, що правда нікому не потрібна, вона як чорна грязь покриває людину з голови до ніг. І замість непорочного світло

Ярослав Чорногуз
2020.10.19 13:19
В героя божа є ознака –
Усі він труднощі долав.
Он – Одіссеєва Ітака,
Для нього сповнена тепла.

Брил нагромадження величне,
Печаль і радість в нім сплелись.
На рідну землю, ой, незвично

Тетяна Левицька
2020.10.19 13:08
Забувала оплакані вірші,
загортала самотність в папір,
і ніхто у роз'ятреній тиші
в ніч холодну мене не зігрів.
Що кому, до чужого причастя,
літургії пахких паляниць?
Не таке я намріяла щастя
щоб шубовснути з синяви ниць.

Ігор Шоха
2020.10.19 10:35
Історія лише тоді навчає,
коли її осмислює народ,
і гнів його Везувієм палає,
і чуємо із Дону до Дунаю,
що є у кожній хаті патріот.

Ми, як були від Сяну і до Дону,
то й будемо! Бо течія несе

Сергій Губерначук
2020.10.19 10:11
Зимове діамантове кольє,
холодних почуттів ясні крижинки.
Усе, що на рахунку в тебе є, –
це сміх і сльози звільненої жінки.

Давно я не така, як ця зима.
Терпіти сил уже давно нема.

Микола Соболь
2020.10.19 08:55
Присядь опліч, мій друже, поговорим
у світі є для цього сотні тем.
Перевернути може слово гори
і душу може обпекти вогнем…
Немає часу? Певно і не буде.
Цейтноту вічна пастка на землі.
Чи схаменуться, чи прозріють люди?
Можливо так. Та швидше за вс

Віктор Кучерук
2020.10.19 08:23
Стало холодно і сиро
Восени, –
Тож на вулицю з квартири
Не гони.
Далечінь і наоколи
Вже не ті –
Потемніли, захололи
В німоті.

Іван Потьомкін
2020.10.19 08:10
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Олександр Сушко
2020.10.18 20:34
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Микола Дудар
2020.10.18 19:44
ЗВИЧАЙНЕ ЧУДО МИКОЛИ ДУДАРА В українській поезії є безліч чудових письменників, яких важко віднести до якоїсь конкретної генерації. Хоча б тому, що писати починають пізніше за своїх ровесників, але одразу пропонують світові зрілу лірику. Одним із таких а

Олександр Сушко
2020.10.18 17:37
Стаття оця простяцька, як і усе моє нехитре життя, як усе до чого доторкається моя думка . Хоча в ній буде йти мова не про гарбузи на полі, які цьогоріч вродили рясно, не про білі гриби, які щойно замаринував, і навіть не про теоретичну фізику та квант

Микола Соболь
2020.10.18 16:04
Були у світі лише ми й каштани,
як тільки листопад тікав із двору,
чекаючи удвох на зиму скору
та сніг, що не впаде відразу тане.
Таке воно дитяче лихоліття
в бабусиній хатині біля груби
коти свої вилизували шуби,
а ми калини заваривши віття

Борис Костиря
2020.10.18 14:15
Це божевілля міста із агоній,
Важких судом, паралічу і ран.
Стікає кров’ю течія двобою,
Узявши спокій на важкий таран.

Гангрена розповзається повсюди,
Руйнуючи стрімкі проспекти вщент.
Здорова плоть перетворилась в груди

Сергій Губерначук
2020.10.18 08:56
Знов обличчя це – не налице,
а навиворіт, як після лому!
Я – великий. І знаю про це!
Не вміщаюсь ні в чому малому!

Я надмірно – в самому собі –
у самому мені не самому!
Розкотив би губу по губі –

Євген Федчук
2020.10.17 20:09
Біля старої школи ріс бузок.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
І полюбляв я ще малим ходити,
Мов у країну чарівну казок.
Вдихав бузковий аромат п’янкий
І до суцвіть уважно придивлявся,
П’ять пелюсток зустріти намагався,
Бо, як казали старші, цвіт

Микола Дудар
2020.10.17 20:03
А я ще там, де небував ніхто…
У пелюстках і промінь загадковий
Розіграний безнастрій в доміно
І зламаний добрячий міні-ровер

А я ще там, де сонячний ресурс…
Із правильних питань, не політичних
Обпалений, обсмалений - боюсь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Бунт проти Всевишнього

«І взяли Корах , син Їцгара, син Кегата, сина Левієвієго,
і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сина Реувена,
та й повстали проти Моше, а з ними двісті й п’ятдесят мужа Ізраїлевих синів,
начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні»
Книга Числа, 16:1-2


В поемі «Мойсей» Івана Франка призвідцями бунту проти Моше названо Датана й Авірона як начебто виразників волі молодого покоління юдеїв. І жодним словом про Кораха. Натомість згідно з Торою (Святим Письмом) за бунтом стоїть насамперед він. На догоду своїм особистим намірам отримати посаду першосвященника. Себто одібрати частину влади своїх двоюрідних братів – Моше й Агарона.
«Досить вам,- говорив Корах від імені однодумців,- бо вся громада, всі вони святі, і серед них Господь! І чому ви несетесь понад зборами Господніми!»
Ніхто з бунтарів, звичайно, не знав, що на думці в проводиря. Був Корах найбільший багатій, що розжився, знайшовши неабиякий скарб. Тай чимало з тих, кого він підбурював, були його боржниками.
А почалося все з того, що Корах вважав себе обділеним в юдейській ієрархії. Адже навіть начальником над родом Кегата Моше призначив не його, як він на те сподівався, а набагато молодшого Еліцафана.
І все ж останньою краплею, що переповнила гнів Кораха, був глум дружини.
За велінням Всевишнього левіти, до яких він належав, мали пройти освячення – поголитись до останньої волосини на тілі. Прийшов після цього Корах додому, а дружина, яка, мабуть, мала-таки владу над чоловіком, стрічає його сміхом.
«На кого ти схожий? На якогось верблюда... Посміховисько справдешнє...»
«Але ж і Моше поголився»,- заперечив Корах.
«Як ти не розумієш: це ж тільки на те, щоб принизити тебе. Сам цар, брата призначив першосвященником, небожів його заступниками... Та ще й велить віддавати їм данину. А ти лишився в дурнях...»
І ось Корах на чолі бунтарів звинувачує Моше в сваволі. Упав на обличчя своє проводир і промовив до всієї громади: «Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе, а кого вибере, того Він і наблизить до себе».
Звелів Моше Кораху та його прибічникам узяти кадильниці з жаром і поставити назавтра перед лицем Господнім. Агарону теж.
І ось біля Скинії заповіту з’явилась Слава Господня. Попадали всі на обличчя тай сказали: «Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватись на всю громаду?»
Господь наказав Моше, щоб відступилися зо всіх боків од Кораха, Датана й Авірoна. Так громада й зробила. А призвідці бунту вийшли зі своїх наметів разом із сім’ями своїми. І сказав їм Моше: «Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі справи ці, що не з моєї вигадки вони. Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене. А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє вуста свої тай поглине їх та все, їхнє..,то пізнають, що люди образили Господа».
Тільки-но скінчив Моше, як розступилася земля й поглинула прибічників Кораха з усім їхнім майном.
Щоправда, не всіх. Один із них, навіть призвідець, уцілів. Не завдяки волі Господа Бога .
Це був Он. Він мешкав по сусідству з сім’єю Корах і зголосився на бунт. Розповів про це дружині, а вона йому: «І чого ти доб’єшся? Байдуже, хто буде першосвященником - Агарон чи Корах- твоє становище не зазнає жодних змін»
«Так-то так,- почесав потилицю Он,- але ж я пообіцяв Корахові…»
«Якось та буде. А поки що випий вина та лягай спати. Ранок покаже, що слід чинити».
До вина тим часом додала якогось трунку, і невдовзі бунтар захропів.
А дружина з донькою сіли перед входом до намету з журними лицями і без наміток на головах. Уранці з’явився посланець Кораха. Побачив те, що не слід чоловікові бачити, і без жодного слова пішов. Так належало діяти згідно з Торою.
Але тої миті, коли бунтівників поглинала земля, ліжко, на якому спав Он, почало рухатись у бік провалля. Ухопившись обома руками за нього, жінка стала молитись: «Володар Всесвіту, мій чоловік не приєднався до Кораха і поклявся Твоїм Великим Іменем, що не став його прибічником. Якщо коли-небудь він порушить своє слово, Ти зможеш покарать його потім».
І ліжко припинило рухатись у бік погибелі.
Коли чоловік проснувся, дружина розповіла йому, що сталося з бунтівниками, і звеліла йти до Моше вибачитись. На чоловікове «Мені якось соромно», відповіла, що піде сама. Вислухавши її, Моше сам пішов до Она і гукнув з порогу: «Виходь! Хай Усевишній простить тебе!»
До самої смерті розкаювавсь Он, що зголосився підтримати Кораха.

P.S.
«Мудра будує свій дім».- кажуть мудреці. Це про дружину Она.
«Нечестива руйнує дім власними руками». Це про дружину Кораха.
Крім Она, уціліли і троє синів Кораха, незгодних із задумом батька,- Ассір, Елкан І Авіассар. Вони стали родоначальниками Корахідів. Нащадки їх - автори псалмів «Синів Кораха». З роду Корахідів вийшов пророк Шмуель, що висвятив у царі Шауля й Давида.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-09-23 22:23:32
Переглядів сторінки твору 43
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.956 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.053 / 5.72)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.10.19 14:20
Автор у цю хвилину відсутній