ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимарівна
2020.09.27 15:36
Страшні аварії в повітрі.
Перелік їх значний, на жаль.
Та тільки інколи Всевишній
спасіння надсилає сам.

Кому? Коли? Це вибірковість?
Чи доленосний долі звіт?
Не віриться у випадковість.

Олександр Панін
2020.09.27 14:45
Легенда

Кохання сильніше за богів!

***

Ловив у тенета
Спокусник -

Сергій Губерначук
2020.09.27 08:00
Стріла летіла
Убити не хотіла.
Поранити не хотіла
Налякати не хотіла.

А налякала.
А поранила.
А вбила.

Дума Козак
2020.09.27 07:02
Тендітно-мила і струнка
крокує жваво по алеї,
тримає зонт її рука –
земна, прекрасна галатея.

Чарівна осінь навкруги,
кружляє в танці жовте листя –
відлуння літньої жаги,

Ірина Вовк
2020.09.27 01:29
Картинка VІ. ВІЛЛА «ЮЛІЄТКА» ЗАХАРЕВИЧІВ. ДИТЯЧИЙ САДОК-ЯСЛА, 48 Героїня нашої оповіді – Ірочка Вовк, як і більшість діточок шістдесятих років минулого століття (і тисячоліття теж!), мала нагоду пізнати всю привабливість і зрадливість радянської сист

Дума Козак
2020.09.26 19:05
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
і з вишини в Інгул упало небо,
а ранками уже бракує слів…

Нагадує про тебе, моя мила,
мартіні келих, лишений цукат,
вчорашній запах, люба, твого тіла,

Шон Маклех
2020.09.26 15:44
Віра моя
Схована в чорній кам’яній скрині,
Що лежить серед кинутого ірландського дому,
Що стоїть на пустищі,
Де колись цвіли квіти – рожеві і запашні.
Дому, в якому ховались повстанці
І грілись біля печі мурованої.

Ярослав Чорногуз
2020.09.26 15:13
Жила у Римі дівчина Тарпея,
Що мріяла прославитися чимсь.
І злота блиск – це щось було для неї –
Дурне дівчисько – краще не дивись.

Даремно пестиш ним уяву хвору,
І мрієш ти про нього кожну мить.
Воно блищить лише тобі на горе…

Ігор Федів
2020.09.26 13:31
Хрести… Беруть хрести на свої плечі люди.
Бажають, аби ноша легшою була,
Аби її не змінювала доля дуже,
А ще дорогою по рівному вела.

Вони воліють, оминаючи підйоми,
Омріяну займати нішу у житті.
Кому потрібні болі і судоми,

Дума Козак
2020.09.26 11:22
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і глибиною погляду зіниць
твоїх очей, наповнених коханням.

Чим пахне день, що з ночі постає
на обрії ранковою зорею?
Пташиним співом, що єство своє

Ігор Шоха
2020.09.26 10:38
Чи ризи одягаємо, чи рясу,
однакова картина житія,
в якому пізнаю себе і я...
..............................................
Долаючи нові космічні траси,.
у безмірі енергії і маси
пливе terra incognita моя.

Тетяна Левицька
2020.09.26 10:27
Там болить а там пече -
подруга жаліється:
то викручує плече,
то щемить голівонька.
Ноги ватні, хоч не встань,
і не йди нікуди.

- То чому ж про тебе, Мань,

Сергій Губерначук
2020.09.26 09:57
Коли ти вказуєш іти на північ –
я вже на півдні попри все!
Коли вже й захід мружиш сонним оком –
я свій світанок маю тут, на сході!
Коли твій силует аж десь на пляжі
з піску стримить обвугленим плечем –
я ще не твій, але вже мчу крізь щем…

Юрій Сидорів
2020.09.26 08:54
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада - за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними
Прослався, могутня країно.
Сумує земля за колгоспами,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:46
Доспілі яблука в саду,
Зриває з віт моя онука.
У вересневому меду
Слова загусли без принуки.

Мовчать, затаєні в душі,
Від цих небес, від щастя світу.
Ступаю прямо в спориші,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:38
А ми ще вірим дотепер
В неукраїнського Ісуса.
І забуваєм, хто помер
За Україну саме. Стуса.

Простого хлопця, Василя,
Що виріс поряд, в Україні,
Якому рідна ця земля
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олексій Сергєєв (1999) / Проза

 Контракт якова
Контракт Якова
Ніяка погода не вплине на обстановку в домі Якова так, як впливає на
неї помираюча Матір за стіною. Лікар, що раніше приходив раз на тиждень
та, не роззуваючись, виписував рецепт в коридорі, не з’являвся більше.
Яків не звинувачував медицину, бо є випадки, і він був впевнений, що лікарі
також це знають, коли муки смерті необхідні для того, щоб смерть
усвідомити. Хіба рідко буває так, що людина навіть перед лицем кінця, в
кінець не вірить, не бажаючи помирати, не в змозі жити.
Меблі його кімнати так само як і все, що було в домі, пропахли дезефектом з
легкими нотами гниття, особливо м’яка оббивка дверей, за якими лежить
хвора. Він давно не бачив її обличчя, але пам’ятав, що все почалося з нього,
губи облетіли, наче перші пелюстки троянд, а на їх місці почали цвісти інші
квіти, сік котрих був гноєм, тоді з’явився запах.
А запах, що був сумішшю спирту, хлору та бозна чого ще додався згодом,
коли Яків почав обробляти ним двері, за якими він замкнув Матір, що лягла в
ліжко, чекаючи лікаря.
З лікарем вона не говорила, лише, можливо, чула, як син описує її стан та
наполягає на її спокої. Ось він шарудить рецептом в кишені, зачиняє двері та
починає обробляти свої руки, обличчя та підлогу, не промовляючи ні слова -
так було.
Яків більше не чув стогонів за дверима і ця тиша лякала невідомістю. Єдине,
що він знав точно – смерть вже була тут, але обіцяла прийти ще раз, тоді
двері відчиняться самі і вона, несучи на руках випростану душу, покине його
дім, даруючи спокій тому, хто прагне спокою.
Він знав це точно, а коли сумніви не давали йому спати вночі, він кидав
червоними очима на стіл, де в темряві лежав листок з написаним від руки
текстом:
«Я, що народився в цьому домі, що названий Яковом в день, коли вітер
носить павутину та пух, що бачив, як Смерть цілує Матір мою, присягаю

дочекатись, коли Смерть знову ступить на поріг та прибере обіцяне їй не
мною, але правом вищого, незбагненного для людини закону».
А далі чорнила були розмиті, хоча придивившись можна було
розібрати:
«Я, що вийшла з Харонового проливу, що вічно ходжу долинами тіней, що
прибираю до рук своїх душі тих, хто обіцяний мені вищим законом, що
незбагненний всякій людській істоті, присягаю забрати разом з духом Матері
Якова, що народився в домі цьому, його страх пережитого та печаль від
втрати, котру я заподіяла йому, позначивши рідну йому істоту своїм
дотиком».
Контракт – сума стражденних, безкінечних днів був чи не єдиним
доказом того, що у всьому, чому належить статись, Яків на стороні вищих
сил, котрі повелівають ним, обіцяючи у відповідь. Мабуть тому страх
висипався на голову Якова як попіл, коли він випадково пролив на стіл засіб
на основі спирту та хлору, котрим обробляв підлогу, тіло та меблі, борячись з
запахом тління, що йшов від зачинених дверей. Мабуть тому, коли двері
відчинились, серце Якова, що сидів за столом та ловив букви, що
розтікаються, минаючи його пальці, пропустило удар, потім ще один, а
дихання зупинилось, бо Смерть прийшла за ним, простягаючи свою руку в
темряві.
А чи міг би хтось з живих людей дізнатись правду, що не розповіла мертва
матір, котра давно затихла за дверима? Звісно, що міг би, адже вона жила у
тому ж домі, по тій ж вулиці і була жива.
2020





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-08-13 13:44:15
Переглядів сторінки твору 45
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 3
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2020.09.05 23:02
Автор у цю хвилину відсутній