ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2020.09.27 19:13
Сьогодні встали рано з дідусем,
Бо в ліс сходити з вечора зібрались.
Наготували в торбинки усе.
Хоч і весна та ще тепленько вбрались,
Поснідали та й хутко подались,
Щоб повернутись встигнуть до обіду.
Шлях по травичці по м’якій стеливсь,
Що пригин

Вікторія Лимарівна
2020.09.27 15:36
Страшні аварії в повітрі.
Перелік їх значний, на жаль.
Та тільки інколи Всевишній
спасіння надсилає сам.

Кому? Коли? Це вибірковість?
Чи доленосний долі звіт?
Не віриться у випадковість.

Олександр Панін
2020.09.27 14:45
Легенда

Кохання сильніше за богів!

***

Ловив у тенета
Спокусник -

Сергій Губерначук
2020.09.27 08:00
Стріла летіла
Убити не хотіла.
Поранити не хотіла
Налякати не хотіла.

А налякала.
А поранила.
А вбила.

Дума Козак
2020.09.27 07:02
Тендітно-мила і струнка
крокує жваво по алеї,
тримає зонт її рука –
земна, прекрасна галатея.

Чарівна осінь навкруги,
кружляє в танці жовте листя –
відлуння літньої жаги,

Ірина Вовк
2020.09.27 01:29
Картинка VІ. ВІЛЛА «ЮЛІЄТКА» ЗАХАРЕВИЧІВ. ДИТЯЧИЙ САДОК-ЯСЛА, 48 Героїня нашої оповіді – Ірочка Вовк, як і більшість діточок шістдесятих років минулого століття (і тисячоліття теж!), мала нагоду пізнати всю привабливість і зрадливість радянської сист

Дума Козак
2020.09.26 19:05
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
і з вишини в Інгул упало небо,
а ранками уже бракує слів…

Нагадує про тебе, моя мила,
мартіні келих, лишений цукат,
вчорашній запах, люба, твого тіла,

Шон Маклех
2020.09.26 15:44
Віра моя
Схована в чорній кам’яній скрині,
Що лежить серед кинутого ірландського дому,
Що стоїть на пустищі,
Де колись цвіли квіти – рожеві і запашні.
Дому, в якому ховались повстанці
І грілись біля печі мурованої.

Ярослав Чорногуз
2020.09.26 15:13
Жила у Римі дівчина Тарпея,
Що мріяла прославитися чимсь.
І злота блиск – це щось було для неї –
Дурне дівчисько – краще не дивись.

Даремно пестиш ним уяву хвору,
І мрієш ти про нього кожну мить.
Воно блищить лише тобі на горе…

Ігор Федів
2020.09.26 13:31
Хрести… Беруть хрести на свої плечі люди.
І мріють, аби ноша легшою була,
Аби її не змінювала доля дуже,
А ще дорогою по рівному вела.

Вони воліють, оминаючи підйоми,
Жадану нішу полонити у житті.
Кому потрібні болі і судоми,

Дума Козак
2020.09.26 11:22
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і глибиною погляду зіниць
твоїх очей, наповнених коханням.

Чим пахне день, що з ночі постає
на обрії ранковою зорею?
Пташиним співом, що єство своє

Ігор Шоха
2020.09.26 10:38
Чи ризи одягаємо, чи рясу,
однакова картина житія,
в якому пізнаю себе і я...
..............................................
Долаючи нові космічні траси,.
у безмірі енергії і маси
пливе terra incognita моя.

Тетяна Левицька
2020.09.26 10:27
Там болить а там пече -
подруга жаліється:
то викручує плече,
то щемить голівонька.
Ноги ватні, хоч не встань,
і не йди нікуди.

- То чому ж про тебе, Мань,

Сергій Губерначук
2020.09.26 09:57
Коли ти вказуєш іти на північ –
я вже на півдні попри все!
Коли вже й захід мружиш сонним оком –
я свій світанок маю тут, на сході!
Коли твій силует аж десь на пляжі
з піску стримить обвугленим плечем –
я ще не твій, але вже мчу крізь щем…

Юрій Сидорів
2020.09.26 08:54
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада - за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними
Прослався, могутня країно.
Сумує земля за колгоспами,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:46
Доспілі яблука в саду,
Зриває з віт моя онука.
У вересневому меду
Слова загусли без принуки.

Мовчать, затаєні в душі,
Від цих небес, від щастя світу.
Ступаю прямо в спориші,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Ромен Роллан. «Ода Святій Цецилії» [1] (1739)

Переклав Василь Білоцерківський

Гендель щойно без успіху виступив зі своїм грандіозним «Ізраїлем у Єгипті» (у квітні 1739 року). Музикант проходив смугу випробувань і поразок. Невдачі переслідували всі його твори – і опери, і ораторії; він вже був немолодий, йому виповнилося п’ятдесят років [2]. Казали, нібито його характер змінився. Завжди такий невгамовний, він змовк, впав у глибоку задуму, неначе вбитий обставинами. Про це ширилися чутки. Адже 1740 року Маттезон, поскаржившись на мовчання Генделя у відповідь на всі питання, які той йому письмово адресував, зазначив на сторінках своїх «Еhrenpforte»: «Мене хотіли переконати, буцімто цей знаменитий чоловік зараз такий зайнятий розгадкою певного «закритого канону» («Canonis clausi»), який починається словами «Frangit Deus omnesuperbum» («Господь нищить усілякі гордощі»), що не думає ні про що інше».
Одначе якщо справді «гордовитого було знищено», цього не можна було запідозрити, знайомлячись із його музикою. Жодних слідів моральної кризи. Творячи, він утримував свій дух у піднесених сферах, куди не мала доступу жодна прикра думка. Того самого 1739 року він за вісім днів – від 15 до 24 вересня – написав свою маленьку «Оду до Дня Святої Цецилії»; за один місяць – з 29 вересня по 30 жовтня – свої 12 Concerti grossi; за двадцять два дні – від 19 січня до 9 лютого 1740 року – Allegro, il Penseroso ed il Moderato, тобто написав твори, що ніяк не можуть пройти за опуси, які породжують меланхолію.
*
Успіх великої «Оди Святій Цецилії» на текст Драйдена («Святкування Олександра») спонукав Генделя покласти на музику іншу оду на ту саму тему, яку написав той же поет 1687 року. Ця ода не мала драматичного розмаху, властивого першій, проте не була позбавлена своїх гарнот і теж являла собою багатий матеріал для музичного втілення. Поетичною темою «Святкування Олександра» є змалювання різних пристрастей, що їх викликає спів музиканта Тимофія; у маленькій «Оді святої Цецилії» – вплив звучання різних музичних інструментів на людські душі.
У цьому творі використано значно більш органічні музичні засоби, аніж у «Святкуванні Олександра». Тут є лише три хори, і всі частини невеликі за обсягом: самé коло ідей менш широке і грандіозне. Інстинктивна реакція природним чином потягла Генделя до того, аби після велетенського «Ізраїлю» написати дві ораторії інтимного характеру: маленьку «Оду Святій Цецилії» та Allegro.
Речитатив і хор-пролог славлять створення світу гармонією: «З гармонії, святої гармонії народився увесь світ».
Доволі цікаво, що перші фрази, які відкривають твір, Гендель запозичив з Adagio, що входить до «Componimenti musicali per il cembalo» Ґоттліба (або Теофіла) Муффата (1690–1770). Тут немає змоги зайнятися цією психологічною і художньою проблемою, якою завжди залишиться для нас питання про генделевські музичні запозичення. Ми спробували вивчити її в серії статей [3]. Але цей приклад Муффата є одним із найліпших можливих доказів того душевного спокою, з яким Гендель робив ці запозичення, – серед білого дня і, найімовірніше, у всіх на очах. «Componimenti» з’явилися 1739 року на три або чотири місяці раніше за «Оду Святій Цецилії». Теофіл Муффат, який народився в Шлезштадті, органіст у страсбурзькому соборі, потім при віденському дворі, керівник капели ерцгерцогинь і князів Тоскани, був одним із найвидніших європейських композиторів; його «Componimenti», присвячені імператорові, неодмінно мусили розповсюджуватися при всіх дворах для навчання і розваги усіх принцес-музикувальниць. Окрім того, Гендель і Муффат знали й цінували один одного. 1736 року Муффат аранжував перший зошит Сюїт і шість фуг Генделя за своєю новою пальцевою методою. А в самі свої «Componimenti» він запровадив як закінчення чакону з тридцятьма шістьма варіаціями, ґрунтовану на тому самому басу, що і чакона соль-мінор із шістдесятьма двома варіаціями з другого зошиту Сюїт Генделя. Зрештою, фронтиспіс «Componimenti», створюючи достатньо яскраву аналогію, прикрашений зображенням Святої Цецилії. Найменше запозичення, яке Гендель робив у Муффата, неминуче майже відразу ставало відоме останньому. Так, Гендель негайно використав «Componimenti» в «Оді Святій Цецилії» 1739 року й у великих Concertos 1740 року, які були гучно анонсовані й запущені у продаж усією Європою. Отже, такі запозичення безсумнівно розглядались як природні: і можливо, в деяких випадках (як було з початком «Оди») йшло до того, що в них бачили данину шани композиторові, чиї твори використовувались.
У цьому випадку запозичення полягає в тому, що Гендель майже дослівно взяв з одного Adagio Муффата інструментальний супровід до речитативу. Можна сказати, що Гендель прояснив сенс цієї музики, вивільнив її приховану душу, що він уточнив експресивне підґрунтя, певною мірою несвідомо закладене в дещо неокресленому прелюдуванні [4]. Він певною мірою зробив те, що дивним чином, але не без дотепності радив зробити щодо Гайдна Ґретрі. «Мені здається, драматичний композитор може розглядати численні твори Гайдна як місткий словник, із котрого має право, не соромлячись, черпати матеріал, але котрий мусить відтворювати зі словами, що переказують його глибокий виразний сенс. Автор симфонії в цьому випадку подібний до ботаніка, який відкриває певну рослину і жадає, аби медик виявив її властивості» [5].
Тут Муффат став словником для Генделя.
Дефілює кортеж різних музичних інструментів. Кожен із них почергово грає і співає свою маленьку оду. Гендель індивідуалізував їх. У кожного вдихнув життя, зробив їх живими персонажами. Ось благородна медитація побожної віолончелі (сопрано); ось труба і барабан, які кличуть до бою (соло тенора і войовничий хор у супроводі військового маршу); ось флейта (сопрано), яка вкупі з лютнею оплакує муки безнадійного кохання; ось скрипка з її ясним голосом (тенор), яка оспівує пристрасті, ревнощі, відчай, полум’яне кохання, сильні страждання (насправді Гендель удовольнився втіленням свого нервового збудження, своєї трепетної й радісної схвильованості ); урешті, ось орган (і вкупі з ним з’являється Цецилія), орган – король інструментів, що оспівує Бога.
Якщо створення світу гармонією формує пролог твору, то його епілог показує кінець світу, що його вчиняють ті самі божественні сили під оглушливі трубні голоси Страшного суду [6]. Зауважте, з якою урочистою снагою переказує Гендель слова «Was lebt vergeht» («Усе живе смертне»), які Й.-С. Бах утілив би в понурих тонах. Генделеві видні в цій картині тільки образи перемоги, воскресіння, чутне звучання сфер, яке завмирає на славослові Всевишньому – на фортисимо з радісними вигуками. Ні, людина, що це написала, не була пригнічена меланхолією, як про це подейкували в Лондоні й Гамбурґу.
Маленьку «Оду Святій Цецилії» було виконано в театрі «Lincoln’s Fields» [7] у Лондоні 29 листопада 1739 року разом із двома новими інструментальними концертами, «Святкуванням Олександра» й органним концертом. Пізніше вона фігурувала в концертних програмах разом із «Ацисом і Ґалатеєю» або з L’Allegro, il Penseroso ed il Moderato.


[1] Повна назва твору – «Ода до Дня Святої Цецилії». Цей матеріал опубліковано в програмі концерту Генделевського товариства, який відбувся 20 грудня 1910 року (прим. вид.)
[2] Насправді 1639-го Генделеві виповнилося 54 роки.
[3] Йдеться про «”Плагіати” Генделя» – дослідження Р. Роллана, яке складається з низки окремих частин. – Прим. перекл.
[4] Слід відзначити вільний характер хорів. Для зображення хаосу і переходу до панування порядку Гендель використовує зменшені септими й повільні гамоподібні пасажі в усіх тонах. – Прим. автора.
[5] Essais, I, 244. – Прим. автора. (Grétry A. Mémoirs, ou Essais sur la musique. – Paris, 1797, v. I, p. 244. – Прим. перекл.)
[6] У цьому заключному номері дано приклад (ще досконаліший од фінального хору «Ізраїлю в Єгипті») чергування сольного сопрано без супроводу зі звучанням усієї хорової маси.
[7] Лондонський театр «Lincoln’s Inn Fields», який діяв від 1661 до 1848 рр.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-08-11 04:05:21
Переглядів сторінки твору 45
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2020.09.15 00:35
Автор у цю хвилину відсутній