ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимарівна
2020.09.27 15:36
Страшні аварії в повітрі.
Перелік їх значний, на жаль.
Та тільки інколи Всевишній
спасіння надсилає сам.

Кому? Коли? Це вибірковість?
Чи доленосний долі звіт?
Не віриться у випадковість.

Олександр Панін
2020.09.27 14:45
Легенда

Кохання сильніше за богів!

***

Ловив у тенета
Спокусник -

Сергій Губерначук
2020.09.27 08:00
Стріла летіла
Убити не хотіла.
Поранити не хотіла
Налякати не хотіла.

А налякала.
А поранила.
А вбила.

Дума Козак
2020.09.27 07:02
Тендітно-мила і струнка
крокує жваво по алеї,
тримає зонт її рука –
земна, прекрасна галатея.

Чарівна осінь навкруги,
кружляє в танці жовте листя –
відлуння літньої жаги,

Ірина Вовк
2020.09.27 01:29
Картинка VІ. ВІЛЛА «ЮЛІЄТКА» ЗАХАРЕВИЧІВ. ДИТЯЧИЙ САДОК-ЯСЛА, 48 Героїня нашої оповіді – Ірочка Вовк, як і більшість діточок шістдесятих років минулого століття (і тисячоліття теж!), мала нагоду пізнати всю привабливість і зрадливість радянської сист

Дума Козак
2020.09.26 19:05
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
і з вишини в Інгул упало небо,
а ранками уже бракує слів…

Нагадує про тебе, моя мила,
мартіні келих, лишений цукат,
вчорашній запах, люба, твого тіла,

Шон Маклех
2020.09.26 15:44
Віра моя
Схована в чорній кам’яній скрині,
Що лежить серед кинутого ірландського дому,
Що стоїть на пустищі,
Де колись цвіли квіти – рожеві і запашні.
Дому, в якому ховались повстанці
І грілись біля печі мурованої.

Ярослав Чорногуз
2020.09.26 15:13
Жила у Римі дівчина Тарпея,
Що мріяла прославитися чимсь.
І злота блиск – це щось було для неї –
Дурне дівчисько – краще не дивись.

Даремно пестиш ним уяву хвору,
І мрієш ти про нього кожну мить.
Воно блищить лише тобі на горе…

Ігор Федів
2020.09.26 13:31
Хрести… Беруть хрести на свої плечі люди.
Бажають, аби ноша легшою була,
Аби її не змінювала доля дуже,
А ще дорогою по рівному вела.

Вони воліють, оминаючи підйоми,
Омріяну займати нішу у житті.
Кому потрібні болі і судоми,

Дума Козак
2020.09.26 11:22
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і глибиною погляду зіниць
твоїх очей, наповнених коханням.

Чим пахне день, що з ночі постає
на обрії ранковою зорею?
Пташиним співом, що єство своє

Ігор Шоха
2020.09.26 10:38
Чи ризи одягаємо, чи рясу,
однакова картина житія,
в якому пізнаю себе і я...
..............................................
Долаючи нові космічні траси,.
у безмірі енергії і маси
пливе terra incognita моя.

Тетяна Левицька
2020.09.26 10:27
Там болить а там пече -
подруга жаліється:
то викручує плече,
то щемить голівонька.
Ноги ватні, хоч не встань,
і не йди нікуди.

- То чому ж про тебе, Мань,

Сергій Губерначук
2020.09.26 09:57
Коли ти вказуєш іти на північ –
я вже на півдні попри все!
Коли вже й захід мружиш сонним оком –
я свій світанок маю тут, на сході!
Коли твій силует аж десь на пляжі
з піску стримить обвугленим плечем –
я ще не твій, але вже мчу крізь щем…

Юрій Сидорів
2020.09.26 08:54
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада - за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними
Прослався, могутня країно.
Сумує земля за колгоспами,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:46
Доспілі яблука в саду,
Зриває з віт моя онука.
У вересневому меду
Слова загусли без принуки.

Мовчать, затаєні в душі,
Від цих небес, від щастя світу.
Ступаю прямо в спориші,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:38
А ми ще вірим дотепер
В неукраїнського Ісуса.
І забуваєм, хто помер
За Україну саме. Стуса.

Простого хлопця, Василя,
Що виріс поряд, в Україні,
Якому рідна ця земля
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 Ілюзія близькості
Ти розмовою береш його собі. Ніби статуетку з полички у крамниці з милими дрібницями і розглядаєш його, торкаючи обережно простір і цінності.
-От послухайте, - звертаєшся на Ви, вибудовуючи заздалегідь дистанцію.
Він вмощується зручніше на дивані і слухає, а ти читаєш. Читаєш про життя інших людей, про мудрість світу і високі матерії.
Він мовчить, слухаючи твій голос, а ти робиш паузи, щоб розчути шелест його дихання.
- Спробуй! – говориш нишком собі, а йому – А ось іще така історія…
Ти читаєш вголос і поволі згадуєш усі ті курйози, пов’язані з голосом. Як працювала на фірмі і «вибивала» борги, як у голос твій закохувалися чоловіки, які ніколи не бачили тебе наяву. Як потім вони призначали зустріч і ти думала, а, може, ось воно, щастя.
-Я з Вами хочу поділитися – говориш ти і віриш, що світло, яке ти відчуваєш від книги, воно необхідне і потрібне, і ти зараз не менш як посол світла.
-А як Вам ось це? – допитуєшся зворотного зв’язку? – і це не просто цікавість, ти вивчаєш мірила його, твого співрозмовника.
На перший погляд він розумний, гарний, вихований. Тембр голосу нагадує одного випадкового знайомого з відпочинку, але ти говориш – стоп! – і розглядаєш далі, оголюючи душу. І думаєш, вставляючи до розмови короткі курйозні оповідки про себе, що ти оголюєш зараз душу. Ти даєш йому туди поглянути, можливо, зацікавитися, зачепитися, знайти для себе виняткове щось, цікаве і оригінальне, віднайти загублене.
Конекшн – слово виринає несподівано, конекшн, він або є, або нема, і ти намагаєшся намацати саме його. Усміхаєшся, згадуючи крилате «юніт не з нашого комьюніті» і думаєш, а якщо і направду так? Якщо цей юніт таки не з твого комьюніті ні разу? Вертиш його, приглядаєшся. Мовчазний, сухуватий… Ні, сухий, і нуднуватий, чи як? Сирі сірники, які важко запалити… Але ж ти запальничка!
Ніч налягає, скоро північ, і ти все вдивляєшся, вслухаючись, демонструючи стриптиз душі. А потім думаєш про те, що спати можна і без пристрасті, і це буде приблизно те саме, що жити з людиною, яка тебе не запалює, яка тухне і помалу згасає. Він щось там теж говорить у розмові про звичайний секс… А ти думаєш, як він про це говорить, так, ніби справити потребу… і це тебе бентежить…
Його серця не торкалася любов – говорить щось тобі, а твого – палаючого і сповненого жаги торкалася не раз, навіть якщо це був не виважений реальністю крок, ти його робила, пам’ятаєш? Йшла на побачення всліпу, ризикувала, гралася, випробовувала себе на міцність. Ти грала і граєшся дотепер, прагнучи осягнути своє тіло, душу, єдність. Ти набралася сміливості взяти його до рук з полиці і покрутити, хоча могла і не робити цього ніколи. Ваша розмова не закінчена і ти чекаєш на продовження, тепло промовляючи його ім’я. Він твоє ім’я повторює теж, і це говорить про те, що буде ще одна розмова…





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-07-22 17:08:46
Переглядів сторінки твору 283
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.822
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2020.08.14 16:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2020-07-23 13:03:12 ]
Відчувається, що не вигадка, а щось справжнє, життєве - таке, яке може трапитися.
Намагаючись дивитися, тбм, в корінь, я не зміг не помітити і деяких дрібниць, які зараз трапляються дедалі частіше - навіть на сторінках інтернет-видань - порталів і всякої всячини цього світу.
Я процитую:
"навіть якщо це був не виважений реальністю крок, ти його робила, пам’ятаєш?"
"Невиважений" у даному випадку треба писати разом.
Цей прикметник може бути і дієприкметником.
Якщо прикметник, то заперечувальна частка "не" пишеться окремо, коли далі йде протиставлення.
Якщо дієприкметник, то дієприкметниковий зворот був би таким як: "крок, не виважений" кимось або завдяки чомусь. Або ще далі якось ще.

Вибач мені оце нудне пояснення, але була слушна нагода. І я знаю, що ти вдячна слухачка-читачка-власниця червоного атестату. І мені є ким пишатися :)
Коротенькі твої шкіци чи як їх там називають відкривають темні кімнати чи кутки людських переживань, роздумів тощо.
Вони читаються. Нічого не дратує. Можна подумки продовжити сюжет, бо щось має бути ще - якісь там діалоги, нескромні або ще якісь пропозиції.

Стосовно "коннекшн". Можливо, "коннект" було би краще. Бо "коннекшн" - це з'єднання.
А "коннект" - це контакт. "Воно" і "він", якщо мислити займенниками.
Втім, не мені радити. Я ж не фахівець з іноземних мов. Аматор.

Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2020-07-23 17:01:42 ]
щиро вдячна за все, так, продовження буде, хочу написати його


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2020-07-23 16:51:42 ]
"не виважений реальністю крок" - написано добре. У даному впадку дієприкметник має має пояснювальне слово "реальністю", тому пишеться окремо з НЕ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2020-07-23 17:02:02 ]
Вітаю, вдячна Вам за прочитання і коментар!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2020-07-23 16:52:26 ]
має має = має