ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2021.05.07 08:11
Ступаємо на береги ріки
у течію, вируючу зі споду...
у дельту часу падають віки
історією у ту саму воду.

Немає волі з легкої руки...
і карою ледачого народу
стають його нові провідники,

Віктор Кучерук
2021.05.07 07:39
Що минулося – вже не вернути.
Що згубилося – теж не знайти.
Я не маю нічого по суті,
Крім утоми, нудьги самоти.
Розчарований і нелюбимий
Ані скраю, ні в гущі подій, –
Задихаюсь, отруєний димом,
У прозрінні погаслих, надій.

Микола Соболь
2021.05.07 06:50
У доріг нема кінця і краю
їм тому й пасує назва – шлях.
А куди ведуть шляхи, не знаю?
Пролягли між селами в полях.
Змійкою звиваються, мов доля.
З гірки, чи під гірку, все одно.
Вітер дме у поле, чи із поля
їм потрібно жати днів зерно.

Володимир Невесенко
2021.05.06 22:21
Весна уже ось-ось. Стікає сніг в калюжі.
Строкаті небеса на сонці мерехтять.
І молоді вітри – грайливі і байдужі –
розчісують ліси і віттям тріпотять.

Вже росами сльозять хмурні дахи іржаві.
І місто булькотить, мов юшка в казані.
І в полисках мигт

Євген Федчук
2021.05.06 20:57
Дідусю, ти все знаєш, розкажи,
Звідкіль ця назва дивна узялася –
Шулявка.? Я в учителя питався,
То він мені повідав, що тут жив
Якийсь Шуліка. Птах чи то людина?
Я так від нього і не зрозумів.
Можливо, ти би краще пояснив ?!
- Ну, що ж, онучку. Наз

Ярослав Чорногуз
2021.05.06 20:36
Кохання острів чарівливий,
Солодке море*, Верхній став.
Віки над ними — хмари сиві -
Усім розтулюють вуста.

І захвату слова злітають,
Як лебеді чи павичі...
Як сон прекрасний в літнім гаю -

Петро Скоропис
2021.05.06 16:23
У подобі стакану,
годящого на печать
до скатерті океану,
що годі перекричать,
світило кочує в другу
півкулю, де поготів
німувати – на руку
тільки рибі в воді.

Серго Сокольник
2021.05.06 14:31
як ви любите месидж солодкий отой- Воскресіння...
Мов якого кумира фанат переслідує тінню.
Як несите щеня все біжить край дороги за їжею.
Як по снігу проклалась лижня, то готуєте лижі ви.
Як до теми припали, неначе та киця до Мурчика,
Малюва-вишивали

Дума Козак
2021.05.06 12:43
Із часом навіть зорі в небі гаснуть,
а змучене кохання й поготів…
На жаль, ми опинилися невчасно
на роздоріжжі наших почуттів…

Я відблиски шукав свого кохання
намарно, люба, у твоїх очах,
а наше «вперше» стало «уостаннє»

Віктор Кучерук
2021.05.06 08:54
Сяйнула думка іскрою в розмові
І не згоріла в пам’яті дотла: –
Чим яскравіші промені любові,
Тим більше в них тривалого тепла.
Хоч не стрічали рідні з короваєм,
Ніякий сумнів душу не шкребе, –
Багаттям негасимим зігріває
Моя любов довірливу тебе

Сергій Губерначук
2021.05.06 05:58
Не без того, щоб любити,
ще не був, так будеш битий,
Бо в останній день кохання
за зітханням – йде прохання…
"Боже-Боже, поможи-но –
забери мою дружину…
Не її – так хоч мене.
Все одно, життя майне,

Юлія Івченко
2021.05.06 03:14
У якомусь іншому, лише їм одним відомому місті,
він - утомлений від роботи і тривалої самоти
золотими свічками спогадів торкався її намиста,
щиро вірячи, що життя не всі ще спалило мости.

Згадував її фіалкову сукню, що ледь прикривала коліна,
біляв

Володимир Невесенко
2021.05.05 22:50
…А душа, мабуть, має крила,
як у ангелів, чи у птиць…
Онде зранку чиясь парила
в мідних виблисках зоряниць.
Невеличка, легка, прозора –
ледь трималася в вишині.
Чи то ранена, чи то хвора,
чи привиділось так мені.

Олександр Сушко
2021.05.05 19:50
Каюся. В гріху страшному винен.
Краще б всохла змалечку рука.
Бо щепив любов до України
Сонним і байдужим землякам.

Сад - не сад, дерева як тараньки,
Висхлі, вкриті тлею, геть криві.
Не до сонця тягнуться голляки,

Шон Маклех
2021.05.05 16:40
Моє життя недоречне –
Це дим легкий, що тане в синяві –
Дим сірий. Дим, що зникає
В синяві неба злого
Над конусом Фудзіями –
Потойбічної мрії айнів.
Моє життя випадкове –
Це сутінки над дірявим човном

Віктор Кучерук
2021.05.05 08:48
Щоб ти красивою була, –
Збирав, немов пилок бджола,
Щодня у жмені ранні роси
І безутратно їх приносив,
Щоб ними вмитися могла
І красивішою була.

Щоб час красу не поборов,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Богдан Басалик
2021.05.06

Дмитро Несен
2021.05.01

Катерина Ейсмонт
2021.04.29

Іванна Пупенко
2021.04.28

Марго Панкеева
2021.04.27

Володимир Невесенко
2021.04.27

Іван Місяць
2021.04.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Лоза (1970) / Вірші

 ***
Макового шовку хитавиця,

Полум'ям на тлі бетонних стін

Спалахне її легка спідниця,

Що прикрила гостроту колін,

До вуглинки душу спопеливши,

До знемоги, до самих глибин.

Цей червоний колір спілих вишень,

Ця невинна гострота колін,

Цей швидкий танок смаглявих литок,

Мідного намиста передзвін!

Заблукає ошаліле літо

У минущій гостроті колін...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-05-26 11:06:47
Переглядів сторінки твору 200
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.326 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.190 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.695
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Еротична поезія
Автор востаннє на сайті 2021.02.06 11:31
Автор у цю хвилину відсутній