ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2022.10.03 05:31
Молитви, зойки і прокльони,
Рішучість, впевненість і злість, –
Працюють теж на оборону
І захист рідної землі.
Нема нечулих і бездушних,
Усі відчули біль сповна, –
Іде запекла й відчайдушна
Війна…

Микола Соболь
2022.10.03 04:54
Павук у лісі плів тенета,
гукав кохану тетерук,
а вже стріла із арбалета
летіла на пташиний звук.
На жаль так створена людина –
вбивати будь-що, будь-коли,
підступно ціляться у спину
іржею з’їдені стволи.

Іван Потьомкін
2022.10.02 23:26
Старе вино в міхи нові переливаю.
Колись воно гуло і вирувало...
Настояне на почуттях і мріях,
Воно й сьогодні грати не вгаває…
Угамуватися в нових міхах не вміє.

Євген Федчук
2022.10.02 19:32
Іван злютований метавсь
По переходах і кімнатах.
Служилий люд увесь ховавсь,
Бо поміж них кому ж не знати,
Що краще схоронитись десь,
Аніж потрапити під руку.
І увесь гнів тоді впаде
На нього – та й помре у муках.

Микола Соболь
2022.10.02 18:39
Ні бабиного літа, ні тепла.
Дощі, дощі…,
а поміж ними зливи
і клен стоїть самотній, сиротливо
розглядує себе крізь сльози скла…
Одна скотилась, як моя печаль.
А інші вслід їм байдуже, що осінь.
Крик журавлиний пролетів між с

Сергій Губерначук
2022.10.02 18:06
Я раніше – був добрішим?..
Злішим став – то й став старішим!
(З лішим спав – і пострашнішав…)
Але більш не подобрішав…
Тільки колобка зліпивши –
дещо віршики поліпшив…

24 липня 2007 р., Богдани

Віктор Кучерук
2022.10.02 06:59
Г. С...

Мовчазна, запізніла, непрохана,
Ніби осінь в ошатнім гаю, –
Ти своєю красою сполохала
Угамовану душу мою.
Золотистими, довгими віями,
На краях ворухливих повік, –

Микола Соболь
2022.10.02 05:41
Пізнавши ночі божевілля
назад не буде вороття
коли твого торкнувся тіла
була ти грішна і свята.
І подиху легке тремтіння,
і плоть розбурхана вогнем…
Чи то було гріхопадіння?
Чи шлях, що двох веде в Едем?

Іван Потьомкін
2022.10.01 19:35
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим. І не сподобалось йому тут жити, а закортіло на

Микола Соболь
2022.10.01 05:44
Тихими переливами, дзвонами зорі
заспівала пісню квітневу Десна.
Небо ще холодне й скупе, але десь в горі
вперше чорногузи клекочуть. Весна
цього року воєнна ні сну, ні спокою…
птахи ледь взнають місцевість згорілу.
Попелища сіл. Кружляючи над рікою

Віктор Кучерук
2022.10.01 05:41
Непроглядні осінні тумани
Від світань аж до смерків щодня, –
Повз світіння листочків багряних
Без стежинок ходжу, навмання.
Мов крізь сон, поглядаю під ноги,
Щоб об щось не спіткнутись ніде, –
Час так скручує трави вологі,
Наче пряжу старанно пря

Ярослав Чорногуз
2022.10.01 00:03
Ця осінь справжня — дощова, сумна,
А так хотілося ще дрібку літа.
Душа схолола і необігріта,
Як неприкаяна, бреде вона.

Як вересень, нахмурене життя,
Все більше горя, і все менше щастя,
І сипляться на голову напасті,

Володимир Бойко
2022.09.30 14:32
Геббельс у захваті від соловйова,
Жде з нетерпінням пропагандона.
В пеклі компанія пречудова –
Сталіна, жиріка і кобзона.

Тих, що загинули за росію,
Щиро смолою усіх зігріють.

Козак Дума
2022.09.30 13:44
Я не кацап і я не московит –
в мені нуртує кров мого народу!
У цьому ми переконали світ,
відважно захищаючи свободу.
І я не орк чи дикий гамадрил,
не представник мокшанської еліти,
що об’єднала сотню-другу рил
і прагне нині керувати світом.

Іван Потьомкін
2022.09.30 09:26
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається

Віктор Кучерук
2022.09.30 05:40
Як вогню божевільне шаленство
Палахтіло, світило, пекло, –
Відчуття неземного блаженства
І безмежного щастя було.
Мов очей осяйна осолода
Струменіла, звивалась, жила, –
Оминала чіпкі перешкоди
І в єдине єднала тіла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Проза

 Задумано в небі
Повітряний рейс Париж - Ніцца триває годину. Масенко, український літератор хвацького віку, зайшов у салон лайнера з твердим наміром не гаяти часу. Так, так, обміркую сюжет оповідання про кохання! - зримував. - Можливо, останні два роки крав у себе романтичний настрій, не дозволивши парі закоханих, до якої прихилили б серця читачі, очікувати і хвилюватися, ревнувати і пробачати, поки радощі життя не засіються в ґрунт, благодатний для проростання... Пора, пора перенести закоханість, що володіла мною ще недавно, у душі нових персонажів, - заледве не скрикнув і знову подумки доточив, - безсумнівно: щасливі персонажі ощасливлюють автора.
Роздуми літератора зупинили стюарди у проході салону. Вони хвилин п'ять навчали пасажирів діям в екстремальних ситуаціях. Кисневі маски й жилети радше для заспокоєння... - зітхнув Масенко, коли невдовзі лайнер гайнув понад хмари. - Порятуй, Боже, від авіатрощі небом підхоплених!
На сусідньому сидінні біля ілюмінатора у клітці на долонях мадам у світло-червоній сукні та темно-червоній шапочці звівся на ноги і протяжно нявкнув кіт.
- Хвилюється. - усміхнулась мадам. - Такий сентиментальний котик! Будь-які переміни добавляють йому емоцій.
- Летить уперше? - задля ввічливості
поцікавився Масенко.
- Ні, мосьє. - підстрибнули брови під темно-червоною шапочкою. - Подорожі небом Принцу завжди подобалися, лишень сьогоднішня чимсь потривожила.
Останні слова сусідки хутко повернули творчого чоловіка в русло, в якому й хотів пливти понад хмарами. Подорожі небом... Принц... - зав'язував пагінці думкам, - Нехай мого головного героя, холостяка літ тридцядцяти семи зватимуть Принцом з огляду на його розкішну зовнішність і вишукану мову. Отож красень повертає з Парижа в Ніццу, де... - фантазія літератора поволі добирала снаги, - де повинен зустрітися з давнім другом підприємцем задля важливої справи, яку доведуть удвох до ладу і друг влаштує Принцу незабутню екскурсію славним містом.
О, в Ніцці є чим захоплюватися! Про це треба детально описати в оповіданні. А потім будуть концертні зали і засмага на морському пляжі. З морської піни вийде вона, до нестями приваблива француженка. окине мимовільним поглядом Принца і зумисне приляже поблизу, аби чоловік помітив, як пасує її жіноча врода його чоловічій... Майбутня пара за крок до знайомства. Але не потрібно поспішати. Цього дня ніхто з них не наважиться сказати вперше бонжур. І наступного теж. Хіба в кінці тижня на тому ж місці...
Нараз лайнер різко похилився від пориву вітру, настільки потужного, що здалося, начебто хтось гримнув зовні кулаком в ілюмінатор. Клітка з котом випала з рук мадам, а темно-червона шапочка сповзла їй на обличчя. В салоні закричали з остраху. Крики людей переплелися з жахливим нявканням хвостатого. І тільки відновлена рівновага лайнера потроху усіх заспокоїла.
Як раптово може обірватись життя! - стрепенувся Масенко. - Не варто сповільнювати рух до щастя... Його Принц почимчикує на пляж одразу після приїзду в Ніцу і не буде ловити гав, коли вродливиця вийде з моря. У нього знайдуться слова, які приваблюють жінку до чоловіка так, як море приваблює вітер. І якщо море і вітер творять стихію загрозливу, то стихія їхніх почуттів зблисне фантастичною приємністю. Пара розпочне стосунки і... Розвиток сюжету вимагає поворотів. Принц нічого не знає про минуле обраниці.Чому вона здебільшого мовчазна? Невже, як мовиться, приховує скелет у шафі? Напевно, так, якщо розмовляє по телефону крадькома... З ким вона розмовляє? Хто стоїть між ними? Про все потрібно довідатися. Негайно! Тому йому, Принцу, доречно знайти вулицю й дім, де проживає красуня, і геть усе розпитати в місцевих.
Наступний порив вітру був ще жахливішим. Обличчя обожнювачки котів побагровіло від напруги і стало продовженням темно-червоної шапочки, кіт несамовито заметався у клітці, а кілька пасажирів охопили руками сидіння, хоча їх надійно тримали ремені безпеки. Загальний острах збагатився тепер надривним криком більшості пасажирів. Проте й цього разу усім поталанило - пілоти знову повернули лайнеру рівновагу.
Масенко, оговтавшись, утретє вхопився за нитку творчого задуму. Чому ми, чоловіки, уподібнились вошам кусючим? - нервував. - Часто псуємо життя собі та жінкам. Не буде мій Принц перебирати брудну білизну жінки, яку покохав. Кохана мовила з подругою про заміжжя. От і все! Це так природньо - утаємничити сокровенні думки. Тож ніяких розслідувань. Доречніше - їхнє з красунею зближення та не відведені погляди... І варто подумати Принцу про освідчення наймилішій. Власне, що він може їй сказати? Він, кого не відпускала з холостяцтва надмірна зайнятість і скептицизм до тих, кому чари протилежної статі були найважливішим у житті. Тепер це трапилося з ним... Мусило трапитися, бо ж тридцять сім уже - той вік, коли чоловік подібний до гілляки з яблуками, а не до гілочки, що обнадіює цвітом... Достатньо легкого поруху, аби кохана потягнулася до плодів. Стане тим порухом небагатослівна пропозиція руки і серця.
Лайнер, заходячи на посадку, здригнувся і знову набрав висоту.
Пасажирів повідомили про його несправність. За наказом стюардів пасажири нахилились та заклали руки за голову. Мадам у червоному заплакала, а її улюбленець так жалібно нявкнув, наче прощався з життям.
Котові відомо, що розіб'ємось! - вирішив Масенко. - У тварин відчуття сильніші. Щупальці досі не знаного холоду здавили літератору груди. Боковим зором упіймав дощову краплю на ілюмінаторі, потім другу, третю і в одну мить безліч. Повернув голову і... зустрівся очима з двома янголятками. Що це - обман зору, спричинений грою дощу і сонячних променів, його розбурхана страхом фантазія ачи щось інше?.. Янголята не зникали. Вони, здавалось, намотували на тендітні ручки гул лайнера - спочатку загрозливий, а потім рятівний...
Мадам у червоному звела руки і поцілувала клітку, кіт у клітці перевернувся на спину, замурчав і зарухав хвостом. По салону пронеслося обережне зітхання, а коли шасі лайнера торкнулося аеродрома, салон зааплодував пілотам. Хтось увімкнув музику й одразу знайшлися охочі пританцьовувати.
Масенко перевів подих і шепнув розніженому котові.
- Я знаю те важливе, що скаже маломовний Принц коханій, освідчуючись. Чуєш, хвостатий? Нехай витають янголята над нами, рідна моя, вигукне він, і тоді нашій сім'ї бути! І бути щасливою!

06.02.2020

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-09 19:32:13
Переглядів сторінки твору 1272
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.997 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.032 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2022.09.26 22:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2020-05-10 11:55:34 ]

Доводиться гадати.
Літгерой наче ж літератор, але в голові у нього римується оте нявкання - ння-ння. Може, і справді літератор "вищого ешелону". Це їхня, тбм, пільга.
Або ЛГ звичайний прозаїк. Це теж їхня рима.
Може бути, що пасажир є взагалі якоюсь випадковою особою - як у літаку, так і в цих мовних науках. Аматор, я би сказав.
Бо насправді Ніцца. Дві літери - "цц".
А оте "нн" у римуванні цього не компенсує.
Щоправда, Nice Cote d'Azur. Це аеропорт Ніцци французькою.
Може, пасажир "ленінського гарту" - з 12- ма мовами в арсеналі.
Не знаю, як хто, а пересічний пасажир моєї категорії починає думати (міркувати в думках) англійською мовою ще в Борисполі або в Жулянах. Якщо, природно, це у нього не авіакруїз Україною. Або на Канаду. Там українська мова, певно, у фаворі.
Ото й гадаю, що то за літератор і що та за пасажир.

А сама Ніцца гідна уваги: чудове узбережжя, муніципальний пляж (прийшов-лягай). А набережна...
Може, якось похвалюся в ФБ. Був-ходив-бачив.
А як гарно виглядає з висоте нічне узбережжя...
Світлої частини доби - і сама Франція, нарізана на клаптики...
Які дороги, які автоматизовані заправки...
Персоналу немає.
Є про що писати.
Тож чекатиму на продовження.
Щодо тексту, то порадив би уникати газетних штампів. У них нічого нового немає. Вони Вам, певно, відомі.
Втім, тематика доволі застаріла.
Існують фільми та сюжети такого ж напрямку з
літератором у літаку, літератором за друкарською машинкою тощо.

Зичу подальших успіхів і славних відкриттів.
Дякую,
Ю. С.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2020-05-10 19:51:30 ]
Юрію, одразу дякую за Ніццу. Якось прогледів, хоча неодноразово в Ніцці бував. )). Щодо тематики, то нової в цьому світі практично не буває. Нам, грішним літераторам, залишаються відкриття нових аспектів. Штампи оминаю. Але інколи вони необхідні в мові персонажів. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2020-05-11 11:26:29 ]
... був - читав - ще на фейсбуці... завжди читаю Богдана!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2020-05-11 14:48:27 ]
Ярославе, дякую! Чекаю твого художницького оформлення "Шоа". Все-таки сподіваюся, що вийде окремою книжкою. У найближчі тридцять літ традиції міняти не будемо. )).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2020-05-11 14:06:08 ]
Те, що будь-який майстер ПМ міг би краще, давно відомо. А я кажу, - фабула оригінальна, сюжет цікавий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2020-05-11 15:00:11 ]
Ігорю, дякую! Ви, звичайно, зрозуміли, що я зробив в оповіданні акценти на психологічних моментах, бо, як мовиться, на власній шкурі знаю, як то воно у польоті...