Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you

Though I know that evening’s empire has returned into sand
Vanished from my hand
Left me blindly here to stand but still not sleeping
My weariness amazes me, I’m branded on my feet
I have no one to meet
And the ancient empty street’s too dead for dreaming

Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you

Take me on a trip upon your magic swirling ship
My senses have been stripped
My hands can’t feel to grip
My toes too numb to step
Wait only for my boot heels to be wandering
I’m ready to go anywhere, I’m ready for to fade
Into my own parade
Cast your dancing spell my way, I promise to go under it

Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you

Though you might hear laughing, spinning, swinging madly across the sun
It’s not aimed at anyone
It’s just escaping on the run
And but for the sky there are no fences facing
And if you hear vague traces of skipping reels of rhyme
To your tambourine in time
It’s just a ragged clown behind
I wouldn’t pay it any mind
It’s just a shadow you’re seeing that he’s chasing

Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you

And take me disappearing through the smoke rings of my mind
Down the foggy ruins of time
Far past the frozen leaves
The haunted frightened trees
Out to the windy beach
Far from the twisted reach of crazy sorrow
Yes, to dance beneath the diamond sky
With one hand waving free
Silhouetted by the sea
Circled by the circus sands
With all memory and fate
Driven deep beneath the waves
Let me forget about today until tomorrow

Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you

За переклад не беруся нічого казати, бо не перекладач, і текст першоджерела (оригіналу) досить нескладний. Читається з розумінням. І я побачив, що перекладацьких вигадок і фантазій немає. Тобто, все чесно :)
Слухати було складніше. Мені. Виконавця.
Що впало в очі.
Стягнені форми дієслів.
Але немає куди діватися (переклад-пісня), бо так виходить і ніхто цього не забороняє.
Можливо, "податись" було би краще за "податься".
Але то таке - дрібниці. І коми, яких немає з обох боків "спустівши" - теж дрібниця. Це дієприслівниковий зворот. А в англійській вони без ком.
Пробігся оригіналом (по таких мені це якось вдається), потім перекладом, теж слухаючи виконавця, - і нормально.
Про дрібнички не міг не висловитися, бо було би формально (читала-бачила-люблю-поділяю).

За цими моїми скромними ремарками постає дещо більш значиме - авторська робота.

Дякую,
Ю. С.

Навзаєм щиро дякую, друже

як не дивно, Ділана Боба, котрий є класиком бітницької поезії, та й літератури, ще й нобелевським лавреатом
у нас не перекладають, ачи хіба хто часом візьметься за древній текст Blowin’ In the Wind
в якому нема чось такого посутно діланівського, нмсд, але він (текст) досить таки невибагливо простий направді
мінімально поетичний & одверто неоднозначний декларативно, нема над чим голову ламати
й все на цім

російською часом виринають які тексти, навіть десь бачив Hurricane, начеб і не верлібром переклад, що є найзвичнішою практикою
або є старовинна вже трансляція поетично-прозовішого масиву на ймення Tarantula, егеж російською, над яким трохи старався прикінці 80х
нікому тоді ще невідомий Максім Нємцов, небезперечна спроба, та все ж бажаючих зробити щось ліпше не найшлося і досі,
наскільки мені відомо

тобто ось яка ситуація, щодо поета, який не підбирав до музики будь-яких-перш-ліпших слів, чим примітивніш
але можна сказати навіть навпаки, писав музикальні поезії, до яких надалі робив не сильно вибагливе музичне аранжування
щоби донести першочергово - текст, а ситуація виглядає отож десь-наступним чином:

в найтиповішому випадку в якогось ентузияста появляється бажання, тут звичайно собі уявити, що відлунав якийсь момент
і певні слова несподівано склалися в щось таке, як навіть своєрідний переклад -
а далі вже залежно від характеру першотвору & тут, можу запевнити, здебільшого є від чого впасти в відчай,
можливо й складається переклад аля, що таких на кшталт результатів можна часом назирити в інтернеті,
хай би навіть і фб, чи там, стіхіру (років 10 там не бував)
або ж на який амальгамі, чи то ще десь-інде, в принципі, ґуґль здатний нарити для будь-кого таких народних перекладань, різних, російською
ну, якщо судити строгіш, аніж просто ентузіястично, то інформативне уявлення часом можна собі скласти

усе ж, якщо Вам колись траплялися на очі такого роду зразки, Ви й самі можете, як насамперед постійний читач, а також і автор поезій,
в якого є чималий вже досвід & бачення відповідності тексту як такого, не будемо вже починати про якусь там якість
бо інтернет, ентузіязм, є-шо-є, а не подобається то й не треба дуже було, вони-собі, тощо
тобто, нагадує випадок із Tarantula, мовляв, ось вам, для інтересу, в електронну бібліотеку, чи в блоґ
& ніхто не вимагатиме грошей за таке, але це не значить, що при великому бажанні хтось не бажав би злупити грошей навіть у такий спосіб,
наполягаючи на примарному копірайтові, хоч Ви ж самі розумієте, що таке пострадянський інтернет-простір і які в кого там авторські права
тому, тексти які вже б не були, є певним ерзацом для задоволення мінімального інтересу, який довго не триватиме, як правило

українською мовою все набагато примітивніш, якби, та й зрозуміло, чому
ентузіястів тут менше і дедалі менше, монетизація скоріше негативна, тобто витрати ресурсу задля примарного якогось задоволення
будемо це звати амбіціями, а якогось суспільного запиту катма, що в наявному випадку наче дивно трохи
адже, якщо вже автор таки нобелевський лавреат, це якось мало б розташовувати відповідно видавців певного спрямування
але я не хочу зараз говорити про які Богдани, бо це окрема болюча для мене, як читача насамперед, тематична область

якісь часописи, той самий Всесвіт, який нмд не зміг дати ради зі Стіною Пінк Флойд [див. 1+2 число 2017р. = 1057-1058], а якщо на їхній редакційний погляд
це нормально, то значить, як і теперішній уряд у цій нашій країні, як всяке інше на різному рівні, не хочу заглиблюватися, бо нема снаги,
але вжеж, насамперед культурна сфера, просто свідчать про епоху пост-всього
і оце пост-все, для мене саме, має однозначно негативну конотацію. бо що таке пост-література, чи пост-культура, тощо -
це все в найліпшому сенсі якби імітація, або й пародійна імітація. так ніби всі, хто щось міг, повимерли, а ті, хто натомість, не сильно вміють,
може колись навчаться, а може й ні

маю свій окремий інтерес щодо Ділана Б., інтерес, який для мене є невипадковим, і свою власну історію поневірянь, із тим, щоби якось підступитися трохи
і все це дуже непросто, суб- & супер-сенси практично непідйомні, алітерації які тут суціль усе ~ неповторні,
прискипливіша деталізація не на користь загальному й навпаки,
переклад неможливий по максимуму, бо треба повністю перестворювати весь текст -
бо це не з російської на українську ’перекладаючи’ деякі літери поміняти, або й лишити -
сам текст є такого штибу, що в самого автора він так само є один, неповторний, але більш ні в кого, здається, чогось оттакого та й нема

отож, із чим тут & що порівнювати