ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Панін
2020.05.28 01:14
Сем - ковбой
скандал отримав
від дружини-злюки:
"Нащо ти привів
у гості
негідника - друга?
Більше бачити
не хочу

Шон Маклех
2020.05.28 01:08
Очерет озера моїх снів
Шепоче мені про спокій:
Спокій води, що не знає дна,
Спокій дверей, що ведуть в порожнечу,
Спокій очей, що не бачили світла,
Спокій хмари, що несе буревій.

Чапля озера моїх снів

Серго Сокольник
2020.05.27 22:28
О Боже!... Нарешті літо!
Очікуване, воно
Надходить... Його відпити,
Ми, ніби п"янке вино,
Жадаємо... Бо весною,
Долучені до "утіх"
Обіймів чуми з війною,
Лишились утіх своїх...

Олександр Сушко
2020.05.27 20:45
Марш до хати і сиди опеньком,
Чи гнилим уклякни штурпаком.
Дихай через хусточку, легенько,
Хай ланцюг позичить пес Рябко.

Спи, козаче, доки прийде осінь
Як нема і крихточки ума.
Вийдеш з карантину голий-босий,

Євген Федчук
2020.05.27 19:30
Він повернувся у батьківський світ,
Туди, де море із землею гралось,
В якім не був він уже сотню літ,
Принаймі, так йому тепер здавалось.
Його зустріла рідная земля,
Хоч виглядала, начебто, чужою.
Хіба такою бачив звіддаля:
Якоюсь непривітною, сухо

Олександр Панін
2020.05.27 16:20
На рівні інтуїції

***

Ми не знайомі,
але я завжди впізнаю її будь-де,
будь-коли,
у будь-якому натовпі.

Олександр Сушко
2020.05.27 15:15
Як таку не обцілуєш мавку?
Це ж - богиня! Оберіг краси!
Компліментів доста набалакав,
В рай пірнаю з меду-бірюзи.

Гріють руки видолинок страсті,
Шепчуть губи приворот-ману.
Геть до біса гудзик у запасці!

Ніна Виноградська
2020.05.27 11:50
Помолимося за померлих, друзі,

За наших рідних, вбитих у боях.

За тих, що у безмірнім вічнім прузі

В степах упали, на чужих полях.

Олександр Сушко
2020.05.27 11:38
Снилися море, пасати,
В небо по райдузі лізу...
З мороку - залпи гармати,
Смороди пекла, заліза.

Серцю нема супокою:
"В ціль? А чи родич промаже?"
Стелеться чорною млою

Дума Козак
2020.05.27 10:36
Білявка на крутім авто
в старому замку паркувалась,
а місця вільного в шато
надвечір мало залишалось.

Скакала ніби на пружині,
ледь не звалилася в канал,
крило зім’яла «Ламборджині»

Сергій Губерначук
2020.05.27 08:14
Гірський
Гіркий.
Густий.
День
Міський.
Діркий.
Пустий.

Микола Соболь
2020.05.27 06:56
Сьогодні усе, як сто років тому.
Одвічна ця трійця: рак, лебідь і щука
Шматують Державу. Нехитра наука.
А ми споглядаєм цю сцену німу.
Уже міражами постали руїни,
За ними не буде тебе, Україно…
Останнє питання: «Земельки кому?»
Забули про вислів: «

Віктор Кучерук
2020.05.27 06:53
Уже змовкає лементом бряжчання
В дворах людей буденна метушня,
І в німоті понурого смеркання
Складається у смужку світло дня.
Склепіння неба важчає і висне
На пружних спинах мандрівних вітрів,
Які мій сон розгойдують навмисно
І гонять думи на роздо

Олександр Панін
2020.05.26 23:01
Миниатюры


"Наколка"

У бродяги,
у Серого Волка,
Криминальная где-то

Олександр Сушко
2020.05.26 21:23
На 74-му році життя помер український письменник і перекладач, член Українського ПЕН та Національної спілки письменників України Мойсей Фішбейн. Джерело: Facebook-сторінка голови спілки письменників України Михайла Сидоржевського Пряма мова Сидоржев

Євген Федчук
2020.05.26 20:05
Проводжає парубок дівчину додому.
Йдуть повільно стежкою. Літо, а, проте,
Їй, напевно, холодно в платтячку легкому,
Тож до нього тулиться, а він аж цвіте.
Соловей старається пісні їм співати.
Зорі з неба дивляться, блимають здаля.
І вже геть забулос
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Щастя
Унадилася до мене сусідка: то їй замка встрочи у ризи, то заштукуй дірку в опоні. Чом би не застрочити? Я ж колись швейне училище закінчив. І хоч давно не працюю за фахом, але вміння нікуди не ділося. Та й самому латати дірки нині набагато дешевше, оскільки в ательє з тебе шкуру здеруть за таку роботу. А сусідка - лагідна щебетуха, вродлива, ямочки імпозантні на щічках. А як усміхнеться, то аж памороки забиває. Такій божественній красі догоджати — богоугодне діло.

Уранці Сильфіда біжить з чавунчиком борщу, годує як на убій, а потім чимчикує на працю. Увечері цургенить то шніцелі, то котлети, то відбивні. Коли встигає куховарити - не розумію. Хіба що вночі.

- Миколо! Негоже ходити з такою недоглянутою шевелюрою! Давай тебе підстрижу!

Не встиг вимовити й слова, а вона мені під шию вже запхала стару простинку і клацає над вухом ножицями.

- Полубокс зроблю, як у Петрика.

- А, може, зоставимо все як є? - пробую опиратися.

- Ти заріс як вовкулака, а я люблю охайних чоловіків. Заодно і в носі пущу підстрижу, а то волосини звідтіля стирчать завдовжки з лікоть. Хіба так годиться?

Волосся потроху сипалося на підстелений під стільця поліетилен, а я думав, що ж робити: одружитися на Сильфіді чи продовжувати і далі корчити з себе скопця.

Думав, думав і врешті наважився:

- Сильфідо! Давай разом жити, досить бігати одне до одного, наче підлітки. Несерйозно таким дорослим і розсудливим людям так довго залицятися. Он, учора пательню зі шкварками несла до мене, то через поріг перечепилася, і все добро поїв мій цюцько. А килимок довелося прати. Та й мені бігати з молотками та косами на твоє подвір’я трохи обтяжливо. Я ж немолодий, скоро вже 50.

Довго умовляв цю чудову жінку вийти за мене заміж, хвилин п“ять. Чи шість….вже не пам“ятаю, бо давно це було, позавчора.

І стали ми жити удвох, як у Бога за пазухою. Скажу чесно, братове: жінка - це велика сила. Є з ким погомоніти, порадитися, полаятися якщо буде охота. А вчора сталася серйозна розмова, ледь не до сварки дійшло. Я ж затятий курець. Ладнав паркан, гепав молотком, робив перекури. А після трудової днини поліз відпочивати в подружнє ложе. А жінка виймає з пазухи цицю, бух її мені в долоні та питає:

- Подобається?

Я аж примружився від задоволення.

- Так ось, будеш палити цигарки — ніколи її більше не помацаєш. І вхід в райську пущу теж закрию на віки вічні. Зрозумів?

О-о-о-о, братове, як я зажурився! Такої дилеми переді мною жодного разу за все життя не стояло. Або парадиз - або люлька! З тяжким серцем, але вибрав рай. Від нього одна користь і задоволення. Та й пахнуть циці набагато приємніше, аніж тютюн-самосад. Згодні зі мною?

Думаєте, що наше шлюбування пройшло у селі тихо-мирно? Нічого подібного!

Сьогодні уранці обступили мене у крамниці удовиці поважного віку і давай чехвостити і в хвіст, і в гриву!

- Та нащо тобі та Сильфіда здалася? - бідкається Одарка. - Я краще за неї котлети роблю, у мене вони не з купленого м’яса, а зі свого - свинок увесь вік тримаю.

- А в мене машина є, і мотоцикл,- додає Варвара. Думала продати як чоловіка не стало та, бачу, правильно зробила, що лишила. Гарному господареві залізний кінь завжди знадобиться. То, може, до мене прийдеш жити? Га?

- Як надокучить Сильфіда — приходь до мене. Будеш як сир у маслі кататися, - каже Горпина і кладе свою пухкеньку руку мені на талію.

- Не відбивай у мене чоловіка! - крикнула Варвара і вхопила мене за ременя на джинсах.

- Не слухай її! - одгавкнулася Горпина та міцно вхопила мене за чуба.

Далі почалося справжнє бойовисько. Спочатку жінки розполовинили мені сорочку, потім розірвали мотню на джинсах, вирвали шмат волосся з голови. А потім кинулися скубти одне одного. Не чекаючи кінця цієї любовної драми, вхопив у зуби сумку з продуктами і, тримаючи порвані джинси обома руками, чкурнув додому.

Що з жінками робить ранок після Івана Купайла! Цілий вік мовчали про свою любов до мене, тільки здоровкалися як бачили в церкві чи у полі, а тут на тобі — страсть накрила з головою прямо в сільській крамниці!

Примчав додому, сів на лавку одхекуватися. А тут дружина зайшла з рогачем до хати.

- Чоловіче, що це з твоїми штаньми сталося? Ще трохи й кабака вивалиться на світ Божий! А ну розказуй.

Довелося власній благовірній викласти правду, бо все одного довідається. У місцевих жінок язики працюють як молотарки: не встигнеш і чхнути, а вже знатиме вся громада. Ще й доточать від себе усіляких небилиць.

- Ах ви ж холєрні вібріони! Ах ви ж відьми-розлучниці! Я вам покажу, як законного мужа від живої дружини одбивати! Зачекайте, попотанцюєте циганської халяндри, конкурентки задрипані!- люто вигукнула жінка і з рогачем наперевіс рвонула до крамниці.

За хвилину селом розлігся дикий жіночий вереск. Сильфіда у мене лагідна, сумирна та добра. Може віддати з себе і споднє нужденному. Але власного чоловіка — ніколи! Це вам не сучасні дівулі, які і з чоловіками живуть, і коханців окучують, ще й нових залицяльників перманентно заводять, аби жилося не так нудно. Сильфіда - вірна жона! Віддана! Таких на руках носять.

Явилася за годину, вся в укусах, подертій сорочці, з підбитим оком, але з гордо піднятою головою. Поставила в кутку уламок рогача і спрагло припала до відра з криничною водою.

Надворі глупа червнева ніч, Сильфіда спить, пригорнувшись до мене розпашілим тілом. А я лежу з відкритими очима та думаю: чи правильно вчинила жінка, що так люто відлупцювала сусідок? Мабуть, так. Оскільки чоловік - це святиня, яку не дозволено мацати руками нікому, окрім власної дружини.

Правду казала моя неня: “Сину! За своє щастя потрібно боротися. І нікому не дозволяти на нього зазіхати. Якщо зустрінеш жінку, яка за тебе буде стояти горою — це справжнє щастя”.

І зрозумів, що нарешті знайшов своє щастя, а воно знайшло мене.

05.04.2020р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-04-05 08:14:14
Переглядів сторінки твору 104
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.27 20:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Залюбовська (Л.П./М.К.) [ 2020-04-05 09:57:46 ]
Оптимістично-життєво! Заінтригована екзотичним іменням героїні. Хочеться знати її соціальне походження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-04-05 11:25:26 ]
Соціальне походження? Ех, якби ж то знав! Але фіолетовий хвостик ззаду, маленький, сантиметрів на 15 є. Я його описав у моїй книзі "Берегиня", яка побачила світ у березні місяці.