ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Ніхто (2019) /
Рецензії
Рев'ю "Тексту"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рев'ю "Тексту"
Я відчуваю люту злість після перегляду цього фільму. Злість і ненависть і на саму картину, і на режисера, і на всі ідеї в ній. А тепер пояснюю по пальцях, просто так.
Зразу обійдемо всі позитивні аспекти фільму стороною, щоби добратися до самої м'яти: так сказати, до серцевини, або до ефекту після кінця. Отож ти, глядач, отримуєш неймовірну сатисфакцію від фіналу, який відганяє людськістю. О боже, дивіться, героїня стоїть із порятованою дівчинкою та дякує могилі нашого сердобольного й милого чолов'яжки!
Стукає у віконце із приморозками та приходить якийсь шановний творчий панове, користається аморальністю мистецтва та каже: от вона, суки, правда, от єдино вірний шлях і характер! Сюди, дивіться, швидше-швидше, а от і смерть за ним прийшла. Однак хто із ейфоретиків постфактум перегляду захоче в реальності пережити все те, що пережив недопечений студент? Хто готовий віддатися в обійми смерті? Хто хоче поринути ген долею заради примари марення, імпульсивної невротичної фантазії, абстрактної моралі? Та ніхто!
Найгірше, найганебніше й дисонанс ножем у серце: епізод, коли колишній зек переглядає інтимний запис із співробітником поліції, який засадив його на 7 років, та його пасією. Даний кусок демонструє, що в житті стається з тими, хто добровільно вибирає програш. Хто хоче ніби чогось сильного та приємного, але блукає в нереалістичних лабіринтах свідомості. Ти переживаєш опісля цього вирізку з хронометражу бажання виблюватися й полегшення від того, що пропустив бісову вечерю. Жалюгідна подоба чоловіка, до біса!
Найбільша проблема центрального персонажа, яка протягується крізь усе кіно, ой, яка ж вона очевидна. Він дурень і обрав добро. Він урятував свою дівчину, і що? Він урятував ще одну особину, і що? І щ-о? Ніщо. Можна на секунду задуматися, нібито антагоніст, такий собі мажор-напівбог-наркоман (ну, взаємовиключний ряд понять-символів, як завше, еге ж) постає екзистенційним виходом, прикладом для наслідування. Так він лише черговий мудак, якому просто пощастило з сім'єю та грошима. І все, ось так от. Тому й обоє померли, бо в обох надто багато людського, слабкого, паршивого й обоє не вартують ламаної монети. Залишилася у живих лише глупота, невідомість і випадковість. Щоправда, з малою дитиною, і не сприйми останнє як світло.
Під гіпнотичне техно на останній дискотеці у клубі дійсно превелике задоволення потанцювати, покидатися стрімкими інсайтами зі свого мозку-пісочниці та лишитися в цьому Діонісійському стані ще трішки, до втоми. Зате вона-то, вечірка, остання! Й кому таке треба, окрім самих диких і збудливих архетипів музики? Учорашній людині, так. Хоча, постривай, може й..
тобі? :)
2019
Зразу обійдемо всі позитивні аспекти фільму стороною, щоби добратися до самої м'яти: так сказати, до серцевини, або до ефекту після кінця. Отож ти, глядач, отримуєш неймовірну сатисфакцію від фіналу, який відганяє людськістю. О боже, дивіться, героїня стоїть із порятованою дівчинкою та дякує могилі нашого сердобольного й милого чолов'яжки!
Стукає у віконце із приморозками та приходить якийсь шановний творчий панове, користається аморальністю мистецтва та каже: от вона, суки, правда, от єдино вірний шлях і характер! Сюди, дивіться, швидше-швидше, а от і смерть за ним прийшла. Однак хто із ейфоретиків постфактум перегляду захоче в реальності пережити все те, що пережив недопечений студент? Хто готовий віддатися в обійми смерті? Хто хоче поринути ген долею заради примари марення, імпульсивної невротичної фантазії, абстрактної моралі? Та ніхто!
Найгірше, найганебніше й дисонанс ножем у серце: епізод, коли колишній зек переглядає інтимний запис із співробітником поліції, який засадив його на 7 років, та його пасією. Даний кусок демонструє, що в житті стається з тими, хто добровільно вибирає програш. Хто хоче ніби чогось сильного та приємного, але блукає в нереалістичних лабіринтах свідомості. Ти переживаєш опісля цього вирізку з хронометражу бажання виблюватися й полегшення від того, що пропустив бісову вечерю. Жалюгідна подоба чоловіка, до біса!
Найбільша проблема центрального персонажа, яка протягується крізь усе кіно, ой, яка ж вона очевидна. Він дурень і обрав добро. Він урятував свою дівчину, і що? Він урятував ще одну особину, і що? І щ-о? Ніщо. Можна на секунду задуматися, нібито антагоніст, такий собі мажор-напівбог-наркоман (ну, взаємовиключний ряд понять-символів, як завше, еге ж) постає екзистенційним виходом, прикладом для наслідування. Так він лише черговий мудак, якому просто пощастило з сім'єю та грошима. І все, ось так от. Тому й обоє померли, бо в обох надто багато людського, слабкого, паршивого й обоє не вартують ламаної монети. Залишилася у живих лише глупота, невідомість і випадковість. Щоправда, з малою дитиною, і не сприйми останнє як світло.
Під гіпнотичне техно на останній дискотеці у клубі дійсно превелике задоволення потанцювати, покидатися стрімкими інсайтами зі свого мозку-пісочниці та лишитися в цьому Діонісійському стані ще трішки, до втоми. Зате вона-то, вечірка, остання! Й кому таке треба, окрім самих диких і збудливих архетипів музики? Учорашній людині, так. Хоча, постривай, може й..
тобі? :)
2019
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію