ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 5
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 5
ПАРАДОКС ЖИТТЯ
(Філософський грук)
В чім сенс життя і що воно людині? --
Думками цими як себе не муч,
Перед очима постають дві скрині,
Де замкнено в кожній від іншої ключ.
ПІСЛЯ
"А що там після смерті?
Невже всьому кінець?" -
"Живи -- й збагнеш нарешті!" --
Відповіда мудрець.
МУДРІСТЬ СВІЧКИ
Якби ж то раніше цих знань було стільки,
Як в час, коли свічка вже блимає тільки;
Наскільки б тоді прийшлись вони вчасно,
Коли іще свічка горіла так ясно.
БЕЗЦІЛЬНІ ПОШУКИ
Голку в сіні шукаю -- бувало насниться --
Й весь у поті прокинусь, дрож тіло пройма;
Тим паче, якщо це звичайна копиця,
В якій то і голок ніяких нема.
ЙДИ, ЧАСЕ
В повітрі рій сніжинок вже кружляє,
Студить і оголяє листопад ліси;
Якщо, йдучи від нас, рік старість наближає, --
Йди, часе, й снігом мої скроні притруси.
О, ХОБІ!
Вирощувать став я столітнього дуба --
Й завів собі знов парубоцького чуба.
ГРУК ПРО БЕРЕЖЛИВІСТЬ
Безцінний скарб -- здоровий глузд:
Отож не трать його без нужд!
ПРОЗА І ПОЕЗІЯ
Зачинився найщільніше
І щось пише, пише, пише;
А як вся душа бринить --
На папері у ту ж мить.
СПРАВЖНІЙ ПЕСИМІЗМ
(Психологічний грук)
Справжній песимізм -- це якщо
Сумуєш, забувши уже, про що.
НАСИЧЕННЯ
Мов небо без дна --
Дощ ллється щодня
І все уже мокре настільки;
Й усе так погано,
Що, пізно чи рано,
Зміниться все має --
Й на краще тільки.
МУДРІСТЬ СФЕР
Яка повчальна нам зоря!
Вона здаля нас наставля,
Як кожна іншу умаля.
ПІДБАДЬОРЛИВЕ СЛОВО
Біль у шлунку прокляттям стає,
А сердечний і жить не дає;
То ж Всевишньому дякуй щодень,
Що один із них маєш лишень.
ШУКАЙТЕ І ЗНАЙДЕТЕ
Противники жареного всього,
Вас дуже далеко страхи заведуть:
Ті, що шукають, не знаючи навіть, чого, --
Його неодмінно знайдуть.
ПРО ДАНІЮ
В цім питанні я б погодивсь на компроміс
Й поправку про розміри Данії вніс:
Всіх задовольнило б, якби домовленість була,
Що вона більш велика все ж, аніж мала.
ЗНАЮЧИ, ХТО ЧОГО ВАРТИЙ
Для мене втіха,
Якщо вже вникнуть,
До вад настільки
Не дати вам звикнуть,
Щоб знали, яких же
Не зміг уникнуть.
(Філософський грук)
В чім сенс життя і що воно людині? --
Думками цими як себе не муч,
Перед очима постають дві скрині,
Де замкнено в кожній від іншої ключ.
ПІСЛЯ
"А що там після смерті?
Невже всьому кінець?" -
"Живи -- й збагнеш нарешті!" --
Відповіда мудрець.
МУДРІСТЬ СВІЧКИ
Якби ж то раніше цих знань було стільки,
Як в час, коли свічка вже блимає тільки;
Наскільки б тоді прийшлись вони вчасно,
Коли іще свічка горіла так ясно.
БЕЗЦІЛЬНІ ПОШУКИ
Голку в сіні шукаю -- бувало насниться --
Й весь у поті прокинусь, дрож тіло пройма;
Тим паче, якщо це звичайна копиця,
В якій то і голок ніяких нема.
ЙДИ, ЧАСЕ
В повітрі рій сніжинок вже кружляє,
Студить і оголяє листопад ліси;
Якщо, йдучи від нас, рік старість наближає, --
Йди, часе, й снігом мої скроні притруси.
О, ХОБІ!
Вирощувать став я столітнього дуба --
Й завів собі знов парубоцького чуба.
ГРУК ПРО БЕРЕЖЛИВІСТЬ
Безцінний скарб -- здоровий глузд:
Отож не трать його без нужд!
ПРОЗА І ПОЕЗІЯ
Зачинився найщільніше
І щось пише, пише, пише;
А як вся душа бринить --
На папері у ту ж мить.
СПРАВЖНІЙ ПЕСИМІЗМ
(Психологічний грук)
Справжній песимізм -- це якщо
Сумуєш, забувши уже, про що.
НАСИЧЕННЯ
Мов небо без дна --
Дощ ллється щодня
І все уже мокре настільки;
Й усе так погано,
Що, пізно чи рано,
Зміниться все має --
Й на краще тільки.
МУДРІСТЬ СФЕР
Яка повчальна нам зоря!
Вона здаля нас наставля,
Як кожна іншу умаля.
ПІДБАДЬОРЛИВЕ СЛОВО
Біль у шлунку прокляттям стає,
А сердечний і жить не дає;
То ж Всевишньому дякуй щодень,
Що один із них маєш лишень.
ШУКАЙТЕ І ЗНАЙДЕТЕ
Противники жареного всього,
Вас дуже далеко страхи заведуть:
Ті, що шукають, не знаючи навіть, чого, --
Його неодмінно знайдуть.
ПРО ДАНІЮ
В цім питанні я б погодивсь на компроміс
Й поправку про розміри Данії вніс:
Всіх задовольнило б, якби домовленість була,
Що вона більш велика все ж, аніж мала.
ЗНАЮЧИ, ХТО ЧОГО ВАРТИЙ
Для мене втіха,
Якщо вже вникнуть,
До вад настільки
Не дати вам звикнуть,
Щоб знали, яких же
Не зміг уникнуть.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію