ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
2024.03.17
18:06
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
2024.03.17
15:28
Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
2024.03.17
15:23
Переважна більшість людей не знає як пишуться закони, хто і як їх насправді приймає. Приходять раз на кілька років до виборчих урн, кинули папірця з прізвищами уподобаних улюбленців та й усе. Але законодавство має свою специфіку та правила.
Перший раз я
2024.03.17
11:22
Чомусь на Галину Украйну не поширюється вимога: публікувати за добу в режимі «афішувати публікацію» не більше, ніж один твір!
Майже щодня бачу аж кілька її шедеврів, яких, до речі, практично ніхто й не читає.
Та сама історія, що й з Олександром Сушком:
2024.03.17
06:49
Спаде вода і знову будуть луки,
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
2024.03.17
05:49
Темно-сині ночі,
Стрічі до світань, -
Думи парубочі,
Повні сподівань.
Не забулись досі
Весняні гаї
І в рудім волоссі
Пальці рук моїх.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стрічі до світань, -
Думи парубочі,
Повні сподівань.
Не забулись досі
Весняні гаї
І в рудім волоссі
Пальці рук моїх.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
2024.03.08
2024.02.14
2024.02.08
2024.01.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
О.Я.Буденко
Весна стояла. Квітень квітував
Уздовж шляху все зеленню буяло.
Радіти б їм. Та радості не дав
Той квітень сорок п’ятого. Бо гнали
Їх в безвість. Їх – невільників, рабів
Із усієї зігнаних Європи,
Тих, хто роками в їх заводах гнив
За баланду з шпинату. Землю кропить
Їх піт і кров. Есесівці навкруг,
Собаки рвуться з повідків, неначе
Накинуться, аби останній дух
З людини вирвать. Вже ніхто й не плаче,
Всі мовчки йдуть, понуро. А куди?
Чи в Бухенвальд, що поряд? Де диміли,
Злочинні замітаючи сліди,
Страшні ті печі. Навіть, щоб могили
Не залишилось на землі від них.
Чи то до Ельби? Бо чутки ходили,
Що печі ті, хоч день і ніч димлять,
Працюючи на всю можливу силу,
Та неспроможні всі сліди сховать.
Тож багатьох до Ельби просто гнали,
Щоб там топити, наче кошенят.
А навкруги така весна буяла,
Що тільки б жити. Та шляху назад
Уже немає. Із усіх сторін
Лунає гуркіт. То надія їхня.
О, Боже, як далеко іще він
І, мабуть, вже наблизитись не встигне.
Надія тільки-тільки ожила
І разом з ними знову їй вмирати.
Вона в колоні тій похмурій йшла.
Куди ішла? Ні в кого і спитати.
А далі все мов у казковім сні:
Американські літаки кружляли,
Розбіглись німці і у метушні
Про своїх в’язнів враз позабували…
Чужі солдати…Незнайома річ…
Щось джеркотіли радо, обіймали.
Невже скінчилась та трьохлітня ніч?
Боялися. Очам не довіряли.
Не вірили, що смерть їх обійшла.
Американці м’ясом пригощали.
Боялися, не брали зі стола,
Щоб гірше після баланди не стало.
Боялися лягати на постіль
На білосніжну. Бо ж брудні, немиті.
А у очах застиг пекельний біль
З ним все життя їм доведеться жити.
Весна стояла. Квітень квітував
Уздовж шляху все зеленню буяло.
Радіти б їм. Та радості не дав
Той квітень сорок п’ятого. Бо гнали
Їх в безвість. Їх – невільників, рабів
Із усієї зігнаних Європи,
Тих, хто роками в їх заводах гнив
За баланду з шпинату. Землю кропить
Їх піт і кров. Есесівці навкруг,
Собаки рвуться з повідків, неначе
Накинуться, аби останній дух
З людини вирвать. Вже ніхто й не плаче,
Всі мовчки йдуть, понуро. А куди?
Чи в Бухенвальд, що поряд? Де диміли,
Злочинні замітаючи сліди,
Страшні ті печі. Навіть, щоб могили
Не залишилось на землі від них.
Чи то до Ельби? Бо чутки ходили,
Що печі ті, хоч день і ніч димлять,
Працюючи на всю можливу силу,
Та неспроможні всі сліди сховать.
Тож багатьох до Ельби просто гнали,
Щоб там топити, наче кошенят.
А навкруги така весна буяла,
Що тільки б жити. Та шляху назад
Уже немає. Із усіх сторін
Лунає гуркіт. То надія їхня.
О, Боже, як далеко іще він
І, мабуть, вже наблизитись не встигне.
Надія тільки-тільки ожила
І разом з ними знову їй вмирати.
Вона в колоні тій похмурій йшла.
Куди ішла? Ні в кого і спитати.
А далі все мов у казковім сні:
Американські літаки кружляли,
Розбіглись німці і у метушні
Про своїх в’язнів враз позабували…
Чужі солдати…Незнайома річ…
Щось джеркотіли радо, обіймали.
Невже скінчилась та трьохлітня ніч?
Боялися. Очам не довіряли.
Не вірили, що смерть їх обійшла.
Американці м’ясом пригощали.
Боялися, не брали зі стола,
Щоб гірше після баланди не стало.
Боялися лягати на постіль
На білосніжну. Бо ж брудні, немиті.
А у очах застиг пекельний біль
З ним все життя їм доведеться жити.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію