ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2021.10.25 09:56
Це трапилося в потязі… Дорга…
Один студент, щ без кохання сох,
Із полки третьої побачив раптом нги
В рожевому обрамленні панчох.

То був капрон – пори тієї фішка.
Студент цього осмислити не встиг
І без вагання закохався в ніжки,

Ігор Герасименко
2021.10.25 09:07
Подивись і подивуйся

Поглянь на кременчуцький падолист,
на двірника з граблями і лопатою.
Насипало багато. Подивись:
для нього ті, які під ноги падають –
сини дерев, природи, а по суті –
творіння рук. Листочки, що опали,

Іван Потьомкін
2021.10.25 08:43
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Віктор Кучерук
2021.10.25 07:51
Насмітив і вже хоче тікати,
Хоч затриматися обіцяв
Мені місяць оцей жовтуватий,
Що до віку додав іще справ.
А спочатку був чистий і гожий,
І пахучий, мов крем на меду, –
Зрідка дощиком землю воложив
І не сіпав нічого в саду.

Олександр Сушко
2021.10.25 05:47
Люди повинні залишатися людьми навіть у пеклі. І не думайте, що там тільки одних християн розпинають на дибах та вливають сірки у роти. Хоча християн - найбільше. Бо вони бувають такими крутіями, що йой! Хоча багато хто і молиться Спасителеві, і причаст

Микола Соболь
2021.10.25 05:35
Ранок співає пісню,
чуєш її чи ні?
В осінь влюбився пізню
і дощі проливні.
Стали мені тумани
рідними, як село
та не введи в оману,
літечко відцвіло,

Микола Соболь
2021.10.25 04:41
Якась дивакувата незалежність
до рук взяли мечі, поклали рала,
пішли на фронт, лишив позаду лежнів,
а тих війна втомила і дістала.
Нажерли сучі харі на бюджеті,
сховали награбоване в офшорах…
Спить воїн у землянці чи наметі,
над ним щодня кружляє с

Богдан Манюк
2021.10.24 22:17
Частина перша 15. Кажуть, що рікам довіряють сокровенні таємниці. Плине собі та чи інша ріка, шумить, від усього на світі відсторонюється і тільки небо високе бачить, очей своїх во

Євген Федчук
2021.10.24 20:31
ЛЂто 6374. Иде Асколдъ и Диръ на ГрЂкы
Повість минулих літ


Сьогодні, браття, я вам розповім,
Як Цареград – могутній і величний,
Який стояти міг,здавалось, вічно,
Схилився низько. І то перед ким?

Володимир Невесенко
2021.10.24 20:16
Ховали воїна в селі.
Стояла мати ледь жива.
Дружина стомлена – в жалі,
і діти плакали малі,
і хтось якісь казав слова…
А в полі ще ішли жнива.
Кружляли в небі журавлі,
і, мов розпука вікова,

Адель Станіславська
2021.10.24 18:14
Торкаюсь ранку,
йду у білий світ.
Світ паморозі,
осені і неба...
Оголеність його
торкає нерва
оголених моїх
чутливих літ...

Адель Станіславська
2021.10.24 17:56
випий піґулку на сон
відцурайся страху
хай відпочине тіло
приспиться біль
десь там на небі все важать -
не дали маху
кожній бо рані -
своя особлива сіль

Сергій Гупало
2021.10.24 16:54
В останній понеділок травня
Солдатів згадуємо тих,
Які у пору помирання
Стрічали ангелів своїх.

Ворони закричать інакше,
Проявить негатив Господь.
Обличчя стануть ніжні, м’якші,

Сергій Губерначук
2021.10.24 13:37
Безмозкий член сім’ї
пив третю склянку зла,
наповнену слізьми його дружини.
Зеленої змії
вкусить пора прийшла, –
а жінка лиш давала сік ожини.

Небачений який

Ніна Виноградська
2021.10.24 12:52
Мій дуб зелений вже позолотів,
Осіннє листя простягнув до неба.
Немов кричить до всіх-усіх світів,
Що в єдності людей тепер потреба.

Щоб не робили з нас тих баранів,
Не запрягали у вози волами.
І щоб ніхто ніколи не посмів

Ігор Шоха
2021.10.24 12:49
Як не доганяй пропащий час,
а сьогодні догорає ватра...
ще учора біг у перший клас
і куди не відаю – до завтра.

Не перекопаю битий шлях,
а борги мої – майбутнє мито...
мрією витаю у серцях,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Анна Лисенко
2021.07.17

Володимир Байдужий
2021.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євген Федчук (1960) / Вірші

 Легенда про мальви
У сотника Григорія Кандиби
Так склалося, була одна дочка.
Але така вже гарна – квітка ніби,
Зеленоока ,ставна та гнучка.
З дитинства батько в ній душі не чаяв,
Як не в поході , не спускав із рук,
Ніколи ні за що її не лаяв ,
Учив усіх, що лише знав, наук.
Отож росла і гарна , і розумна,
І щаблю вміла в руці тримать,
Та вже коли чого собі надума.
Її нікому не переконать.
Від парубків відбою теж не мала.
Хоч мала надто гострий язичок
І так зачепить парубка , бувало,
Що він мерщій за спини і мовчок
Серед дівчат була за верховоду.
А як співала ?! Замовкали всі,
Як тільки пісню дівчина заводить.
А вже пісні душевні, голосні.
Батьки , доречі, Мальва її звали
І у селі багато парубків
Із цим ім’ям півночі засинали
І бачили серед рожевих снів.
Та все змінилось однієї ночі.
Дівчину крик якиїсь розбудив .
Розплющила зелені свої очі
Іще в полоні кольорових снів.
Та знову крик : «Рятуйте , люди, турки!»
Схопилася . Вже батько на дворі .
Не одягнувся , але шаблю в руки
Вхопив і вибіг миттю на поріг.
Вона й собі за шаблю ухопилася ,
Та батько двері спиною підпер
І чутно , як із турками зчепились.
І материне: «Боже , що ж тепер?»
Поглянула , а за вікном валує
З сусіда хати полум’я і дим.
І зойк страшенний звідусюди чує:
«Пустіть ! Рятуйте ! Боженко , горим !»
І раптом двері з тріском розчинились,
Із шаблями кривавими в руках
У хату турки з гамором ввалились.
І , нумо зразу шнирить по кутках.
Дівчина сміло матір заступила,
В очах зелених полум’я пала.
Та , що вона, коли у турок сила,
Утриматися довго не змогла.
Забрали шаблю, руки їй скрутили
І з матір’ю на двір поволокли.
В крові коло порогу батька тіло
Шаблями турки люто посікли.
Село пала. Ясир зганяють турки.
То там , то тут порубані лежать.
Ще б’ється хтось, бо долинають звуки
І турки ще стривожено галдять.
Ось і ясир в оточенні сторожі:
Жінки і діти, та чоловіки,
Які ще до роботи будуть гожі,
А у очах питань полин гіркий.
І Мальву штурхонули теж докупи.
Ще й шаблею якиїсь пригрозив.
Що їй тепер? Якиїсь турок купить
І відвезе десь до чужих країв.
Ні, утече, - сама собі рішила,
Хай лиш нагода випаде яка.
Яка її утримать може сила?
А ні – то смерть, ніж доля отака.
Аж тут паша, як видно, під’їжджає
Оглянути здобутий вже ясир.
З коня бундючно, нехотя злізає,
І щось сторожі каже:»Гир-гир-гир.»
І бачить Мальва: шанс її єдиний.
Всміхнулась і до нього підійшла.
Сторожа списи тикає з-за спини,
Та вона їх руками відвела.
Паша й собі до неї посміхнувся
«Якши! Якши! – поцокав язиком,
Та ледве від дівчини відвернувся,
Як в нього шаблю вирвала бігом
І устромила туркові у груди,
А далі миттю на його коня
І, хоча турки бігли звідусюди,
Але ніхто її не перейняв.
Добрячий кінь! Погоня десь відстала.
А далі в ліс, там туркам не знайти
І лише в лісі впала й заридала
Та поклялася туркам відомстить.
Зустріла в лісі втікачів чимало,
Зібрала добрих хлопців-молодців
І ними верховодити почала,
Тримала добре зброю у руці.
Гнів її впав на голови турецькі.
То на чамбул зненацька налетить.
Ясир відіб’є. В місто увірветься
І на шматки всіх турок покришить.
А турки упіймать її не в силах.
Вони сюди – вона їх звідтіля.
І нагороду вже оголосили,
Та їй , неначе, помага земля.
І все ж знайшлась якась душа паскудна
На гроші спокусилася –таки,
Сказала де та ночувати буде
Шляхом туди дістатися яким.
Напали турки уночі на сонних.
Ну хто ж на зраду сподіватись міг?
Хоч дехто встиг заскочити на коней.
Та дехто так беззбройний і поліг.
А Мальва встигла шаблю ухопити
І у тій балці тихій степовій
Кривава січа почала кипіти,
Не просто січа, а смертельний бій.
Услала Мальва трупом степ навколо.
І підступитись туркам не дає.
Немов у зачарованому колі,
Чи, наче, сто життів у неї є.
Тоді дістали турки свої луки
І стріли пісню смерті завели.
Впустили шабельку дівочі руки,
Як вони тіло жалить почали.
В нестямі турки кинулись до тіла
І на шматки зі злості посікли.
Мабуть,свій страх розвіяти хотіли?!
Ще й по степу шматочки рознесли.
Аби від неї й сліду не лишилось.
Але дарма. Із кожного шматка
На ранок квітка гарна розпустилась
Уся в червоних ніжних пелюстках.
Великі квіти. Як дівоче серце,
Що у неволі не схотіло жить.
І у народі мальва вона зветься,
Та квітка. Ви її дарма не рвіть.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-02-20 15:43:31
Переглядів сторінки твору 192
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.816 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.786 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2021.10.24 20:33
Автор у цю хвилину відсутній