ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Михайло Булгаков. Єгипетська мумія (Розповідь Члена Профспілки)
Коли відбíгали в усіх справенціях, мені й каже голова:
- Знаєш, Васильку? Ходімо в Народний дім.
- А що, – питаю, – я там забув?
- Дивак ти, – відповідає мені наш голова місцькому, – у Народному домі ти отримаєш здорові розваги й відпочинеш, згідно з 98-ю статтею Кодексу Праці (голова знає напам’ять усі статті, тож його навіть вважають дивом природи).
Гаразд. Ми пішли. Заплатили гроші, як належить, і почали застосовувати 98-му статтю. Передусім ми застосували колесо смерті. Звичайне велетенське колесо і посередині палиця. Причому колесо через невідому причину починає крутитися з неймовірною швидкістю, скидаючи з себе до всіх чортів кожного члена спілки, який на нього сяде. Дуже смішна штука, залежно від того, як вилетіти. Я вискочив надзвичай комічно через якусь панну, роздерши штани. А голова оригінально вивихнув собі ногу і зламав одному громадянинові палицю червоного дерева, зі страшним криком жаху. Причому він летів, і всі падали на землю, позаяк наш голова місцькому – людина з величезною вагою. Одне слово, коли він упав, я думав, що доведеться обирати нового голову. Але голова встав бадьорий, наче статуя свободи, а кашляв кров’ю, навпаки,той громадянин із загиблою палицею.
Потім ми пішли до зачарованої кімнати, в якій крутяться стеля і стіни. Тут із мене вискочили пляшки пива «Нова Баварія», випиті з головою в буфеті. У житті я так не блював, як у цій клятій кімнаті, а голова витримав.
Та коли ми вийшли, я сказав йому:
- Друже, відмовляюся од твоєї статті. Хай вони будуть прокляті, ці розваги № 98!
А він мовив:
- Раз ми вже прийшли й заплатили, ти ще повинен побачити славетну єгипетську мумію.
І ми зайшли у приміщення. З’явився у блакитному світлі молодий чоловік і заявив:
- Зараз, громадяни, ви побачите феномен нечуваної якості – автентичну єгипетську мумію, привезену 2500 років тому. Ця мумія пророкує минуле, теперішнє і майбутнє, причому відповідає на питання і дає поради в тяжких випадках життя і, таємно, вагітним.
Усі охнули від захвату і жаху, і справді, уявіть, з’явилася мумія, у вигляді жіночої голови, а навкруги єгипетські письмена. Я завмер від подиву, бачачи, що мумія зовсім молода, якою не може бути людина – не лише у 2500 років, але і навіть у 100.
Молодий чоловік чемно попросив:
- Ставте питання. Якнайпростіші.
І тут голова вийшов і спитав:
- А якою ж мовою ставити? Я єгипетської мови не знаю.
Молодий чоловік, не ніяковіючи, відповідає:
- Запитуйте по-російському.
Голова відкашлявся і поставив питання:
- А скажи, люба муміє,що ти робила до лютневого перевороту?
І тут мумія зблідла і мовила:
- Я вчилася на курсах.
- Та-ак. А скажи, люба муміє, чи була ти під судом за Радянської влади, і якщо не була, то чому?
Мумія закліпала очима і мовчить.
Молодий чоловік кричить:
- Що ж ви, громадянине, за 15 копійок мучите мумію?
А голова почав швидко накривати:
- А, люба муміє, твоє ставлення до військового обов’язку?
Мумія заплакала. Каже:
- Я була сестрою милосердя.
- А що б ти зробила, якби побачила комуністів у церкві? А хто такий тов. Стучка? А де нині живе Карл Маркс?
Молодий чоловік бачить, що мумія засипалася, сам кричить щодо Маркса:
- Він помер!
А голова гаркнув:
- Ні! Він живе в серцях пролетаріяту.
І тут згасло світло, і мумія, ридаючи, зникла в пеклі, а публіка крикнула голові:
- Ура! Дякуємо за перевірку фальшивої мумії.
І хотіли гойдати його. Та голова ухилився від почесного гойдання, і ми виїхали з Народного дому, причому за нами, кричачи, йшла юрма пролетарів.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Михайло Булгаков. Єгипетська мумія (Розповідь Члена Профспілки)
Переклав Василь Білоцерківський
Приїхали ми до Ленінграда, у відрядження, з головою нашого місцькому.
Коли відбíгали в усіх справенціях, мені й каже голова:
- Знаєш, Васильку? Ходімо в Народний дім.
- А що, – питаю, – я там забув?
- Дивак ти, – відповідає мені наш голова місцькому, – у Народному домі ти отримаєш здорові розваги й відпочинеш, згідно з 98-ю статтею Кодексу Праці (голова знає напам’ять усі статті, тож його навіть вважають дивом природи).
Гаразд. Ми пішли. Заплатили гроші, як належить, і почали застосовувати 98-му статтю. Передусім ми застосували колесо смерті. Звичайне велетенське колесо і посередині палиця. Причому колесо через невідому причину починає крутитися з неймовірною швидкістю, скидаючи з себе до всіх чортів кожного члена спілки, який на нього сяде. Дуже смішна штука, залежно від того, як вилетіти. Я вискочив надзвичай комічно через якусь панну, роздерши штани. А голова оригінально вивихнув собі ногу і зламав одному громадянинові палицю червоного дерева, зі страшним криком жаху. Причому він летів, і всі падали на землю, позаяк наш голова місцькому – людина з величезною вагою. Одне слово, коли він упав, я думав, що доведеться обирати нового голову. Але голова встав бадьорий, наче статуя свободи, а кашляв кров’ю, навпаки,той громадянин із загиблою палицею.
Потім ми пішли до зачарованої кімнати, в якій крутяться стеля і стіни. Тут із мене вискочили пляшки пива «Нова Баварія», випиті з головою в буфеті. У житті я так не блював, як у цій клятій кімнаті, а голова витримав.
Та коли ми вийшли, я сказав йому:
- Друже, відмовляюся од твоєї статті. Хай вони будуть прокляті, ці розваги № 98!
А він мовив:
- Раз ми вже прийшли й заплатили, ти ще повинен побачити славетну єгипетську мумію.
І ми зайшли у приміщення. З’явився у блакитному світлі молодий чоловік і заявив:
- Зараз, громадяни, ви побачите феномен нечуваної якості – автентичну єгипетську мумію, привезену 2500 років тому. Ця мумія пророкує минуле, теперішнє і майбутнє, причому відповідає на питання і дає поради в тяжких випадках життя і, таємно, вагітним.
Усі охнули від захвату і жаху, і справді, уявіть, з’явилася мумія, у вигляді жіночої голови, а навкруги єгипетські письмена. Я завмер від подиву, бачачи, що мумія зовсім молода, якою не може бути людина – не лише у 2500 років, але і навіть у 100.
Молодий чоловік чемно попросив:
- Ставте питання. Якнайпростіші.
І тут голова вийшов і спитав:
- А якою ж мовою ставити? Я єгипетської мови не знаю.
Молодий чоловік, не ніяковіючи, відповідає:
- Запитуйте по-російському.
Голова відкашлявся і поставив питання:
- А скажи, люба муміє,що ти робила до лютневого перевороту?
І тут мумія зблідла і мовила:
- Я вчилася на курсах.
- Та-ак. А скажи, люба муміє, чи була ти під судом за Радянської влади, і якщо не була, то чому?
Мумія закліпала очима і мовчить.
Молодий чоловік кричить:
- Що ж ви, громадянине, за 15 копійок мучите мумію?
А голова почав швидко накривати:
- А, люба муміє, твоє ставлення до військового обов’язку?
Мумія заплакала. Каже:
- Я була сестрою милосердя.
- А що б ти зробила, якби побачила комуністів у церкві? А хто такий тов. Стучка? А де нині живе Карл Маркс?
Молодий чоловік бачить, що мумія засипалася, сам кричить щодо Маркса:
- Він помер!
А голова гаркнув:
- Ні! Він живе в серцях пролетаріяту.
І тут згасло світло, і мумія, ридаючи, зникла в пеклі, а публіка крикнула голові:
- Ура! Дякуємо за перевірку фальшивої мумії.
І хотіли гойдати його. Та голова ухилився від почесного гойдання, і ми виїхали з Народного дому, причому за нами, кричачи, йшла юрма пролетарів.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію