ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць (1974) /
Вірші
un albo pıccolo
ось & танці що яничари
їхні чари ~ твої божі квіти
незвичайне & надзвичайне
доломіти початку літ
& огнів попелиста приязнь
прояв здогадів & відтінку
клеопатро моя провинносте
забуттєва моя ти жінко
ось тамтами незлецькі бонги
& прочовгане передчасне
їхні ритми ~ рими зворотні
ледь завершені та хоча б
ѱ
із пекла вийшовши
вертаюся сумлінно
усе туди ж
в його неквапну млу
контексти всі як є
безперспективні
згідно з
у шиби в’ївся чад
узяв зо світлом шлюб
запрошую в
сей клуб
гінкі пані й панове
до будь~ чого оттак
диктує мить мені
облиш надії всяк
ні віри ні любови в
збиткових цих місцях
не обіцяють ні
ѱ
ікона зосталася бога не стало
бо він був словом подихом духом
ні скарбу ні краму лиш вітер & вітер
& син що трудився на залізниці
а скону немає & смерті немає
відкинуті сенси волають з беззмісту
заходить сонце чи сходить місяць
у помислах світло сріблястих
щодалі —
ѱ
джонні хоче набраться
у відведеній зоні
загубити порядність
перейшовши свідомість
прогуляти все~ все
до останніх кальсонів
& не треба жодних
резонів джонні
що повідати вам
про життя на кордоні
імператор у ложі
гарцює на поні
гайнріх гайне услід
понівеченій донні
витягає листа до
своєї колоні
& пройдешня краса
у прийдешнім бонтоні
смітники нуво~ арт
в аромі півоній
ящерка~ принчіпесса
на смарагдовім фоні
мідна решта з еспрессо
в долоні у джонні
делікатне lo stesso
відправляє з перонів
квіт богемних рядків
болоньєз ~ маскарпоне
чудернацькі заплети в
безладній канцоні
& судомне мементо
на задвірках дуомо
але в джонні є місія
щось подібне як меса
при соломці при чіпсах
відпускати з припонів
ті думки ніби жести
почуття мовби десь там ~
& захекані пси
споглядають джонні
ѱ
ось для поезій вечір
бо завтра ужеж запізно
затісно в грудях &
ще б пак
іще по одній лютняре
розкрилені леви
праворуч ~ ліворуч
тьмяніючі гори
їх обертони тунельні
in nomine
spiritus sancti
& парапетний мармур
усе недослівне дивно
як нас перепросить
прощання ~
леза його двосічні
зіниці його
альковні
ѱ
о душе не зважай
відкіль ~ здалека
зблизька
до тебе мовить прах
глузливий хай німий
о душе не змалій
від істин сяйнозвісних
не вір нікому ні
бо в людях буревій
& пломеніють в ніч
автівки швидкісні
ходім кажу тобі
з дороги на узлісся
ходім за брами снів
між нетлі та зірки
що діамантів низка в
небеснім полотні
із ними всюди скрізь
раюють пекла зблиски
колодязем лунким
& моцарт ~ nachtmusik
дивися червень твій
зриває перше листя
воно
жовтіє десь
& сковзає до ніг
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
un albo pıccolo
ось & танці що яничари
їхні чари ~ твої божі квіти
незвичайне & надзвичайне
доломіти початку літ
& огнів попелиста приязнь
прояв здогадів & відтінку
клеопатро моя провинносте
забуттєва моя ти жінко
ось тамтами незлецькі бонги
& прочовгане передчасне
їхні ритми ~ рими зворотні
ледь завершені та хоча б
ѱ
із пекла вийшовши
вертаюся сумлінно
усе туди ж
в його неквапну млу
контексти всі як є
безперспективні
згідно з
у шиби в’ївся чад
узяв зо світлом шлюб
запрошую в
сей клуб
гінкі пані й панове
до будь~ чого оттак
диктує мить мені
облиш надії всяк
ні віри ні любови в
збиткових цих місцях
не обіцяють ні
ѱ
ікона зосталася бога не стало
бо він був словом подихом духом
ні скарбу ні краму лиш вітер & вітер
& син що трудився на залізниці
а скону немає & смерті немає
відкинуті сенси волають з беззмісту
заходить сонце чи сходить місяць
у помислах світло сріблястих
щодалі —
ѱ
джонні хоче набраться
у відведеній зоні
загубити порядність
перейшовши свідомість
прогуляти все~ все
до останніх кальсонів
& не треба жодних
резонів джонні
що повідати вам
про життя на кордоні
імператор у ложі
гарцює на поні
гайнріх гайне услід
понівеченій донні
витягає листа до
своєї колоні
& пройдешня краса
у прийдешнім бонтоні
смітники нуво~ арт
в аромі півоній
ящерка~ принчіпесса
на смарагдовім фоні
мідна решта з еспрессо
в долоні у джонні
делікатне lo stesso
відправляє з перонів
квіт богемних рядків
болоньєз ~ маскарпоне
чудернацькі заплети в
безладній канцоні
& судомне мементо
на задвірках дуомо
але в джонні є місія
щось подібне як меса
при соломці при чіпсах
відпускати з припонів
ті думки ніби жести
почуття мовби десь там ~
& захекані пси
споглядають джонні
ѱ
ось для поезій вечір
бо завтра ужеж запізно
затісно в грудях &
ще б пак
іще по одній лютняре
розкрилені леви
праворуч ~ ліворуч
тьмяніючі гори
їх обертони тунельні
in nomine
spiritus sancti
& парапетний мармур
усе недослівне дивно
як нас перепросить
прощання ~
леза його двосічні
зіниці його
альковні
ѱ
о душе не зважай
відкіль ~ здалека
зблизька
до тебе мовить прах
глузливий хай німий
о душе не змалій
від істин сяйнозвісних
не вір нікому ні
бо в людях буревій
& пломеніють в ніч
автівки швидкісні
ходім кажу тобі
з дороги на узлісся
ходім за брами снів
між нетлі та зірки
що діамантів низка в
небеснім полотні
із ними всюди скрізь
раюють пекла зблиски
колодязем лунким
& моцарт ~ nachtmusik
дивися червень твій
зриває перше листя
воно
жовтіє десь
& сковзає до ніг
_______________________________
Art : Nanni di Bartolo : Mausoleo di Cortesia Serego : 1429
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1552 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1552 seconds