ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 9
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 9
* * *
Король старий Колі,
Не тужив він ніколи,
О, веселий друзяка він був!
Він звелів, взявши дудку,
Принести всім по кубку,
Й скрипалів своїх трьох не забув.
І в кожного скрипаля була скрипка,
Й така скрипка, що грала сама.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі -- скрипалі почали,
І нічого у світі нема,
Та й де його взяти,
Щоб порівняти
Із королем і його скрипалями трьома.
* * *
Була дівчинка одна й мала кучері вона,
І вдачу, що дуже мінлива:
Як була добра то була дуже й дуже добра,
Якщо ж погана -- то просто жахлива.
* * *
Юначе Джон Рів,
Звільни від щурів,
Вижени всіх із хати!
Але сірим мишкам,
Що бігають нишком,
Не стань на заваді;
Ми їм навіть раді,
Бо шкоди від них небагато.
* * *
Була стара жінка, що звалась Федорка;
Голова в неї з дерева, а нога із корка.
У воду якби не впала, була б ще жива:
Нога потонула перша, а потім і голова.
* * *
Повірите чи ні --
Троє людей в казані! --
І звідки взялись вони там? --
Аптекар, двірник
І старий комірник
Вискочили вчора
Із гнилого помідора --
Хоч, може, й не віриться вам!
* * *
Бийся масло, бийся масло,
Поки сяйво дня не згасло.
Ждуть тебе два молодці
Із окрайцями в руці.
І діждуться Том і Джон,
Якщо їх не зморить сон.
* * *
Скаче мій Джонні -- скік-поскік!
Кицька на прив'язі -- по один бік,
Песик прив'язаний з іншого боку:
Джонні на конику -- вершник нівроку!
* * *
Сиділи і пряли шість мишок малих;
Йшла кицька і заглянула до них.
-- А що ви там робите, мої дітки?
-- Ми прядем для джентльменів нитки.
-- Я прийду й намотувать буду цівки.
-- Ні, ні! Ти відкусиш наші голівки.
-- То прийду й поможу вам прясти.
-- О ні! Краще не приходь до нас ти.
* * *
Ти скажи, корівко божа,
На красуню теж я схожа?
Якщо так -- скоріш лети,
Щоб коханого знайти;
Чи на захід, чи на схід,
Де згубився його слід.
* * *
Веселий мельник був. Млина
Він мав на річці Дрон
І, як молов, весь день співав,
Неначе жайворон.
Хоч він багато знав пісень,
Рефреном в них одне:
"Перш ніж любить когось мені,
Полюблять хай мене!"
* * *
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Чи ти, або я, або хтось про це знає,
Як ячмінь, і овес, і пшениця ростуть?
Спочатку зерно фермер в землю кидає,
А потім, як втомиться, він спочиває;
Притупне ногами і приплесне руками,
Як рук своїх працю в полях оглядає.
* * *
В саду моїм росли горішки не прості:
В них срібні шкаралупки, ядерця золоті;
Й принцеса навіть закохалась в мене трішки,
Бо мать хотіла теж такі горішки.
* * *
Рій бджіл у травні --
Дари прадавні;
Рій бджіл у червні --
Скарби предревні;
Рій бджіл у липні --
Грядущі злидні.
* * *
Олень любить ліси дрімучі,
Заєць -- узлісся й полянки,
Лицар -- меч і лати блискучі,
Леді ж -- свої забаганки.
* * *
Гав, гав, гав! -- лемент псів не вгавав:
Містом брів за жебраком жебрак;
Дехто в латках, а хтось в реп'яхах,
Й лиш на однім з вельвету піджак.
* * *
Дудар був і він мав корівку,
Та сіна не мав, щоб дать їй,
То ж пісню їй грав на дудці:
"Корівко моя, зрозумій!"
Корівка все розуміла,
Та злила її пісня ця,
То ж іншу зіграть просила:
"Корівко, спробуй сінця!"
* * *
Гей, рип-рипці,
Грає кіт на скрипці,
Теля через місяць стрибає,
Цуценя з них сміється,
На кухні посуд б'ється
Й від миски ложка втікає.
* * *
Остигла пічка й погасла свічка,
Моє ж дитятко не йде додому.
Свиню сідлайте і пса гнуздайте,
Й доставте швидше дитя додому.
Король старий Колі,
Не тужив він ніколи,
О, веселий друзяка він був!
Він звелів, взявши дудку,
Принести всім по кубку,
Й скрипалів своїх трьох не забув.
І в кожного скрипаля була скрипка,
Й така скрипка, що грала сама.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі -- скрипалі почали,
І нічого у світі нема,
Та й де його взяти,
Щоб порівняти
Із королем і його скрипалями трьома.
* * *
Була дівчинка одна й мала кучері вона,
І вдачу, що дуже мінлива:
Як була добра то була дуже й дуже добра,
Якщо ж погана -- то просто жахлива.
* * *
Юначе Джон Рів,
Звільни від щурів,
Вижени всіх із хати!
Але сірим мишкам,
Що бігають нишком,
Не стань на заваді;
Ми їм навіть раді,
Бо шкоди від них небагато.
* * *
Була стара жінка, що звалась Федорка;
Голова в неї з дерева, а нога із корка.
У воду якби не впала, була б ще жива:
Нога потонула перша, а потім і голова.
* * *
Повірите чи ні --
Троє людей в казані! --
І звідки взялись вони там? --
Аптекар, двірник
І старий комірник
Вискочили вчора
Із гнилого помідора --
Хоч, може, й не віриться вам!
* * *
Бийся масло, бийся масло,
Поки сяйво дня не згасло.
Ждуть тебе два молодці
Із окрайцями в руці.
І діждуться Том і Джон,
Якщо їх не зморить сон.
* * *
Скаче мій Джонні -- скік-поскік!
Кицька на прив'язі -- по один бік,
Песик прив'язаний з іншого боку:
Джонні на конику -- вершник нівроку!
* * *
Сиділи і пряли шість мишок малих;
Йшла кицька і заглянула до них.
-- А що ви там робите, мої дітки?
-- Ми прядем для джентльменів нитки.
-- Я прийду й намотувать буду цівки.
-- Ні, ні! Ти відкусиш наші голівки.
-- То прийду й поможу вам прясти.
-- О ні! Краще не приходь до нас ти.
* * *
Ти скажи, корівко божа,
На красуню теж я схожа?
Якщо так -- скоріш лети,
Щоб коханого знайти;
Чи на захід, чи на схід,
Де згубився його слід.
* * *
Веселий мельник був. Млина
Він мав на річці Дрон
І, як молов, весь день співав,
Неначе жайворон.
Хоч він багато знав пісень,
Рефреном в них одне:
"Перш ніж любить когось мені,
Полюблять хай мене!"
* * *
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Чи ти, або я, або хтось про це знає,
Як ячмінь, і овес, і пшениця ростуть?
Спочатку зерно фермер в землю кидає,
А потім, як втомиться, він спочиває;
Притупне ногами і приплесне руками,
Як рук своїх працю в полях оглядає.
* * *
В саду моїм росли горішки не прості:
В них срібні шкаралупки, ядерця золоті;
Й принцеса навіть закохалась в мене трішки,
Бо мать хотіла теж такі горішки.
* * *
Рій бджіл у травні --
Дари прадавні;
Рій бджіл у червні --
Скарби предревні;
Рій бджіл у липні --
Грядущі злидні.
* * *
Олень любить ліси дрімучі,
Заєць -- узлісся й полянки,
Лицар -- меч і лати блискучі,
Леді ж -- свої забаганки.
* * *
Гав, гав, гав! -- лемент псів не вгавав:
Містом брів за жебраком жебрак;
Дехто в латках, а хтось в реп'яхах,
Й лиш на однім з вельвету піджак.
* * *
Дудар був і він мав корівку,
Та сіна не мав, щоб дать їй,
То ж пісню їй грав на дудці:
"Корівко моя, зрозумій!"
Корівка все розуміла,
Та злила її пісня ця,
То ж іншу зіграть просила:
"Корівко, спробуй сінця!"
* * *
Гей, рип-рипці,
Грає кіт на скрипці,
Теля через місяць стрибає,
Цуценя з них сміється,
На кухні посуд б'ється
Й від миски ложка втікає.
* * *
Остигла пічка й погасла свічка,
Моє ж дитятко не йде додому.
Свиню сідлайте і пса гнуздайте,
Й доставте швидше дитя додому.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію