ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2020.07.13 00:05
Місто не має ні виходу ні пуття,
Місто гнітить бажання і глушить сенс.
Місто потоне у горах свого сміття
І захлинеться в блювоті своїх проблем.

Кращі часи змарнувалися вже давно,
Але приховують правду його вожді,
Час йому вже відраховує метроном

Дума Козак
2020.07.12 23:51
Переді мною свіжа акварель,
де води древніх Бугу й Борисфену
намили в гирлі історичну сцену
під рукотворне диво – цитадель!

Лиман вона тримала на замку.
Очаківська в її основі банка
та Ольвії мілетської останки

Юрко Бужанин
2020.07.12 22:15
У Всесвіті, на краєчку,
десь на планеті Земля
стоїть маленьке містечко,
в котре закоханий я.

Там пестить берег високий
священна Божа ріка;
з етеру едемський спокій

Іван Потьомкін
2020.07.12 21:32
Боєць помирав...
Лиш на шосту добу
Рухнувся на ліжку
І стиха добув
З грудей пробитих:
«Пи!..»
Конвеєром сестри
Спішать йому воду,

Євген Федчук
2020.07.12 20:05
Прийшла донька до матері в сльозах:
- Не знаю, мамо, що мені робити.
Мені коханий тільки-но сказав,
Що він мене не може полюбити,
Бо в нього, бачте, вже кохана є.
А як мені з моїм коханням бути?
Я ладна серце розірвать своє!..
Але не можу я його за

Петро Скоропис
2020.07.12 19:17
Учора настало завтра, з третьої пополудні.
Сьогодень уже "ніколи", скільки їх не лічи.
Те, чому не бувати, бачити волить будні
з вогким числом газети і без яйця в борщі.

Годі мовить "Іванів", нову епоху
видає тут як тут, колами по воді.
Та

Микола Дудар
2020.07.12 18:57
Тебе з’їдаю натщесерце
А пообіду - на десерт.
На присмак ти - горілка з перцем
Сьогодні вже півлітри впер…
Єдине ти моє похмілля
І звершень алчби джерело.
Куди йому… я про чарзілля
Воно - ніщо, хіба було?..

Олександр Сушко
2020.07.12 17:40
На вухо князю хором людожерці:
- Не бійся крові! В карі будь твердим!
Віддай народ свій богу-чужоземцю
І станеш не убицею - святим...

Ця віра - благо? Чи страшна омана?
Квиток до раю? Бізнес чи маразм?
Від різанини плакала Почайна,-

Ігор Шоха
2020.07.12 14:08
Сьогодні не прийде ще наше завтра,
хоч є бажання, та нема уміння.
Зате в серцях свободи вічна ватра
горить із покоління в покоління.

Ми не із криці, та душа іскриться,
гартуючись в нерівному двобої
і мужнє серце кров’ю освятиться

Дума Козак
2020.07.12 13:01
Пролинула, відквітла, відлетіла
блаженного кохання світла мить,
та не лишила ще уяви сила
і серце хоче віддано любить…

Осіннім дивограєм ваблять клени,
по-літньому ще липи шелестять
і дуб стоїть у всій красі, зелений,

Сергій Губерначук
2020.07.12 08:10
Коли надходить натхнення –
я в очі беру ніч,
шукаю приховану річ:
своє найкоротше ймення.
Думка відчує дорогу;
і от у якусь мить
там, де темніло довго,
частина від’Я зоренить…

Володимир Бойко
2020.07.12 01:37
Пірну в любов, як у криницю,
Де ані дна, ні вороття.
Сяйне розкішна блискавиця
Понад злиденністю життя.

Сяйне – і нагло сутеніє,
І все повторюється знов:
І сподівання, й безнадія,

Олексій Кацай
2020.07.11 19:54
в крик вбили грім
скрутили вітром в’язи
струмками влили в мозок переляк
за руки й ноги ухопили разом
і я ще досі пам’ятаю як
викрадачі мої мене щодуху
тягнули крізь гармидер
гуркіт

Євген Федчук
2020.07.11 19:44
«На городі бузина, а в Києві дядько».
Хто цю приказку не зна? Але, по-порядку.
Стрів обідньої пори дідуся старого,
Він із паличкою брів мимо двору мого.
Я на лавочці сидів, у тіні ховався,
Дідуся того уздрів, із ним привітався
Та й кажу йому тоді: -

Марія Дем'янюк
2020.07.11 15:31
Твоя величність білошоколадна,
П'янкодухмяна, ноти кардамону,
І я до вуст твоїх торкаюсь ніжно,
Полетимо у височінь бездонну...

Два птаха, дві зорі, і темінь неба,
І світ в задумі дивиться у вічі:
Чому як вогники палають поруч,

Сергій Губерначук
2020.07.11 07:38
Строк гідності моєї сьогодні вийшов;
у генах,
у крові
метастазів смертельний орган;
пробігла по контурах тиші миша,
крапкою такого вироку постав тарган;
лікоть сповз,
кулак розплющив крапку,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрій Будкевич (1962) / Проза

 ПОГОВОРІМО ПРО МАЛЯРСТВО ВІТАЛІЯ ЛИБИ, ЦЕ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО…*
Образ твору (Спроба розглянути підтекст творчості митця).

В ужгородському середовищі любителів живопису Віталій Либа відомий як художник, одна картина якого – «Свята Трійця», знаходиться у Ватиканському музеї, а інша – «Христос і хмарочоси», була подарована словацькими політиками тодішньому президенту США Д. Бушу. Творчість живописця відома не тільки в Карпатському краї, а і в сусідніх державах, найбільш – в Словаччині. Там проводилося чимало персональних виставок його картин, з’явилися добрі приятелі, зокрема, Рудольф Шустер, президент Словаччини минулих років. Статті про живопис Віталія Либи час від часу виринали не тільки на шпальтах місцевої преси, а й за кордоном, для прикладу, в газеті «Вечірній Кошіце», авторства Даші Кіралваргової у 2002 році.

Віталій Либа, як і інші художники писав і пише – пейзажі, натюрморти, портрети, але домінантною темою є – релігійний живопис. Він щедрої натури особа, адже передав в дар Ужгородській Українській Богословській Академії 52 роботи сакрального змісту. Не так часто довідуємося про подібні вчинки.

Головне ж завдання для автора тексту, – це спроба висвітлити сутнісне наповнення окремих робіт живописця.

«В житті випадковостей не буває, бувають тільки випадки, які ми, залежно від розуміння або нерозуміння причинних зв’язків, які до цих випадків приводять, називаємо то неминучістю, то випадковістю…», - так міркував Ф. Дюрренматт. Були мабуть і на те причини, що у певний період буття Віталій Іванович став віруючим, що не могло не відобразитися на його творчості. «Пишу багато образів Ісуса, Пречистої Діви Марії, апостолів, мучеників, маю таку потребу, бо раніше, за часів рядянщини малював портрети нечестивих», - відверто зізнається художник.

Доктор мистецтвознавства Іван Хланта вступну статтю до альбому «Віталій Либа. Живопис» назвав – «Його образи викликають глибокі асоціативні переживання». Ці слова можна віднести чи не всього сотвореного митцем у царині живопису.

Він сотні разів звертався до написання образу Ісуса Христа, ми бачимо на численних картинах – вираз болю на обличчі Сина Божого, страждання, роздуми, а понад усе – істинну Любов і Справедливість… Є у художника і три картини, на яких, - «Христос і Петро», де зліва за спиною Ісуса півень, який ось – ось запіє; «Христос і Юда», де теж зліва (!), на задньому плані загін вояків, що очікують наказу; «Христос і Фома», тут Ісус повернув до нас долоню правої руки із ознаками стигматів, Фома у глибокій задумі…

Багато робіт цієї тематики привертають увагу, почасти, «Симфонія дерев’яної архітектури Карпат», там у центрі – зображене Розп’яття Христа на тлі дерев’яних церков в горах Закарпаття; «Карпатський дзвін», - понад маленькими будиночками, позаду яких гори і осінні дерева, - образ Ісуса скорботний, справа – бемкає дзвін, він ніби провісник попередження людям, щось не так у їх бутті, не відповідно заповітам Господнім…

«Отче наш» - одна із найголовніших молитов християн, має велику потужність. В ній прославляється Небесний Учитель, бо ж ми учні і послідовники, мали б такими бути… Прохаємо справжніх, істинних знань, тих, які можемо осмислити сьогодні. Хочемо щоб Господь був милосердним щодо нас, отже, мусимо бути зичливими і добрими до ближніх. Важливі і молитви до Пресвятої Богородиці, котра уособлює – Чистоту, Простоту, Небесну Красу, вона завше молода, квітуча Діва. Саме такою і споглядає на нас із картин Віталія Івановича: «Ясінська мадонна», «Мадонна з немовлям». «Українська мадонна»….
Релігійне малярство у наші дні актуальне, бо вочевидь можна бачити кризу міщанського суспільства. Прозірливий Ю. Евола попереджав нас про наближення Третьої катастрофи – «внаслідок якої вся влада загрожує перейти до останньої традиційної касти, до касти рабів і людей натовпу: разом з відповідними обмеженнями всіх обріїв і цінностей рівнем кількості і матерії…
… Та «культура», якою так гордяться сучасники, ще більше сприяє функціонуванню механізму жахливому, що приводиться в рух грубими, безособовими силами: силою грошей, капіталу, машин…».

Микола Гоголь, який сотворив геніальні «Мертві душі», чи й думав про таке, -що з ходою Часу їх побільшає неймовірно! Фізично живі, а єство змертвіле. Євген Сверстюк у книжці «Гоголь і українська ніч» дав виняткове визначення: «Отже, «мертві душі» - то не просто здичавілі у своїх помістях власники кріпацьких душ – це великий світ існувателів, чиє життя заповнене дрібним і зовнішнім інтересом. Люди, несвідомі власного призначення, позбавлені відчуття глибин і таємниць своєї душі, позбавлені вищої радості і не пробуджені для відчуття Небесної Краси діяльною любов’ю до ближнього.
Споконвічна проблема пробудження й засвічення душі стала місією його життя….».

Віталій потрапив до головного міста Закарпаття разом з батьками у віці трьох років, а народжений у просторих краях Степоградщини (Кіровоградська область). Хлопчаком здобував малярські навики під керівництвом прекрасного педагога З. Баконія (1960 – 1964 рр). Період з 1964 по 1969 рік, це щасливі роки навчання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Професійний художник, людина доброї душі, чи не тому виникли з –під його пензля такі особливі роботи як: «Спогади доброго міста» І «Спогади доброго села», - бачимо бані храмів, дахи будиночків і Розп’яття Христа… Віталій Либа зріднився з цією найзахіднішою частиною земель України, Ужгород став і його містом. А як запевняв нас А. Моруа, Бальзак любив дивитися з вікна своєї мансарди на дахи Парижа, - «бурі, сірі й червоні, аспідні й черепичні». В мінливості тонів він вбачав «своєрідну принаду: пасмуги світла, що пробивалися крізь нещільно відчинені віконниці… Знизу крізь сизі серпанки туману кидали тьмяне, жовтувате проміння вуличні ліхтарі….», - з «Шагреневої шкіри».

Є у кожного в житті своє місто, у одних – столичне, величне, у других – невеличке, проте дуже давнє, у цьому граді мешкали і творили легендарні творчі постаті – А. Ерделі. Ф. Манайло, Ф. Семан, Є. Кремницька, П. Бедзір, П. Скунць… Про Уж – город створені міти й легенди, будуть творитися і нові…

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.

*Цей текст дещо змінений, опублікований на шпальтах Всеукраїнського культурологічного тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ» №41(1041), 10 – 16 жовтня 2019 року.








Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-10-14 13:12:15
Переглядів сторінки твору 74
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.22 12:09
Автор у цю хвилину відсутній