ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2021.09.18 17:05
Нудьгуючи, втелющився у шлюб,
Купив жоні фату в рожевих рюшах.
Коли мовчить, то я її люблю,
А забуркоче (каюся!) - не дуже.

Просвердлює писклявий голосок
І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
Ходити вже не можу без кальсон,

Ігор Герасименко
2021.09.18 15:45
Дружили в пів серця, в пів сили сварились.
Не тепло – не холодно хай буде завше.
Як раптом на голови щастя звалилось,
дві замкнені душі в заручники взявши.

Звалилось на груди, звалилось на плечі.
Побачив уперше м’яку, безпорадну.
Проте не про вте

Дума Козак
2021.09.18 15:18
Візьму у руки шаблю вікову,
від часу потемніла її криця.
Гетьманську пам‘ятає булаву
ця бунтівна домаха-блискавиця
і старшини козацького пернач,
і загрубілі у боях долоні,
і вітру свист, коли степами вскач
баскі літали запорожців коні.

Сергій Губерначук
2021.09.18 14:40
Закарбовано очі в душі аж пророчій,
аж запеклій і вічній небесній душі.
Щось у серці полоще. Це кров
чи вже мощі?
Ні. Напевно, це щось найстрашніше
й страшніш…
Це любові любов за останком кохання
на обмеженій гойдалці вічного пхання

Ігор Шоха
2021.09.18 13:29
Цікаво, дивно, підозріло, –
за що совкова пропаганда
так неуміло, отупіло
за кожну дію(а не діло)
ґарує нашого ґаранта?

І аж не віриться, – невже
за те, що оплював чуже?

Микола Дудар
2021.09.18 09:43
Ну? Що не клац, реклам - світлини
Одні "трамваї" і "депо"
А я дізнатися повинен
Почім тюльпани і кашпо...

Ох і наглючі заголовки
Зувсіх сторін і без кінця
Кричу: - Ікри, - вони молоки

Микола Соболь
2021.09.18 07:20
Сидим на лаві я та кіт,
воркочемо про вчора.
Уже минуло стільки літ
у радощах і горі.
Немало витекло води,
багато з’їли каші…
Не стрінете тепер біди*
на вулиці ви нашій.

Юлія Івченко
2021.09.18 02:16
Сидить Маринка із малою Ніколь і Яном на березі річки Вовчої. Голівки дитячі до свого тепла тулилить... Жовто-зелена, вереснева трава до тіла прилипє. Вже не, як шовк, а кострубата, до осені жовтизною вряджена, — противна. Березовий гайок поряд. У ньом

Шон Маклех
2021.09.18 00:31
Ми – сновиди, в очі яких зазирає Місяць
Миємо плетені очеретяні сандалі елегій
У холодних струмках сутінок Ренесансу
У ніч оксамитову лелечину й лохинову
Перед святом руїн.
Ми – поети забутого «вчора».
Збудую собі не палац – кляштор пісень сумних,

Сергій Гупало
2021.09.17 20:48
Що було – не загуло.
Назавжди одне
Це розложисте село,
Назва – Головне…

Головне у ньому все,
Де не повернись.
Кожен вісточку несе,

Микола Дудар
2021.09.17 15:23
Шматок цілющий коровая…
Щасливі очі молодят…
І осінь тільки достигає
Свята гуртуються до свят…

Промерзнуть річки незабаром
Сніжком засіють із небес
Окрепнуть дітки - гарна пара

Іван Потьомкін
2021.09.17 09:43
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.

Микола Соболь
2021.09.17 07:40
Ах, яка була ніч. Твої губи на смак
і на колір немов зрілі вишні
з них спиваючи сік не нап’юся ніяк…
Чи були ми у ночі тій грішні?
Звісно – ні, може й так. Хай розсудять літа,
нехай згадку сніги замітають.
Та для мене ця пам'ять навіки свята.
В ні

Євген Федчук
2021.09.16 19:34
Під Корсунем бій відгримів. На шляху
Лежали побиті та зранені ляхи.
Живі вже ясиром дрижали від страху,
Клянучи козацтво і долю лиху.
Орда гелготіла, рахуючи зиск,
Козаки розсілися коло багаття.
Було чим хвалитись і що пригадати…
Котився між зорями

Нінель Новікова
2021.09.16 18:47
Слава й Оксана сливи збирали.
Оси Оксану атакували.
Скоро їх, правда, щось відігнало –
Спокій Оксани, а чи сміливість?
Слава ті сливи в сумці носила
І психувала! Справді, щосили –
Славу за стегна оси вкусили…
Плакала Слава: де справедливість?

Юлія Івченко
2021.09.16 11:38
Осінь приносить загострення старої хвороби,
все, що не називаєш поезією — списуєш на тексти.
ті ні до чого не зобов’язують, якщо, навіть, низької проби,
навіть, якщо їх контексти в червоний хрестик.
Їх, мабуть, забудуть, їх, може колись протестять
і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Анна Лисенко
2021.07.17

Володимир Байдужий
2021.07.14

Стах Розсоха
2021.07.13

Битва Остання
2021.07.08

Наталия Кравченко
2021.07.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Музика ночі
Лагідний вечір квітневий,
Птаства легкий пересвист,
Ніби закохані леви,
Хмари вигойдують вись.

Небо блаватне втомилось,
І похилилось до віт.
Лащиться легіт об тіло,
Наче зманіжений кіт.

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.
Вечір. Спалахує світло
В сірих очицях осель.

Тихо вібрує-тріпоче,
І релаксує в імлі
Ніжністю музика ночі,
Пестячи звуками слів.

7 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-04-07 23:28:55
Переглядів сторінки твору 1515
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.116 / 6  (5.497 / 6.08)
* Рейтинг "Майстерень" 5.112 / 6  (5.744 / 6.35)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно, персоніфікована фауна і флора
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2021.09.15 23:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 09:05:52 ]
Цікавий, зримий вірш Ваш, релакс.

Несполівано: хмари-леви, барв повидло-пастель.....

Я теж писала вчора про ніч, яка джем варила:

Джем густий варила, рвала пізні сливи,
гудзиками стежку засипала Ніч.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 09:08:30 ]
(несполівано - несподівано)

А ще вірш наспівний і заслуговує на те, щоб озвучити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 17:46:12 ]
Дякую, Світлано-Майє! Мені завжди приємно, коли вірш викликає власні асоціації у читача, знаходить щось у ньому своє подібне, що об"єднує в одне ціле! Стосовно музики, то це вже третій відгук із такою пропозицією. Тож вартує замислитись над цим!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 10:38:58 ]
Підтримую Майїн коментар.

Барвисто й мелодійно...

П.С. Можливо б отут трішки увиразнити, зробити зримішим і смачнішим.

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.

Мов з абрикосів повидло -
Барв розтеклася пастель.

Я аргументую:
1. повидло з фіолету важко уявити і ним посмакувати, як на мене - не надто "їстівний" образ.
2. фіолет і пастель - в різних, навіть протилежних, я б сказала полюсах. Тому мені, як мамі художника, неможливо уявити як з фіолетового кольору робляться пастельні кольори...

Хоча, звісно, я можу й помилятися. Але..

Дослухатись чи ні - Вам вирішувати, Ярославе. Але ж Ви знаєте, що мої коментарі завжди доброзичливі і по суті. )

Вірш мені дуже сподобався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 10:45:13 ]
Погоджуюмь з дівчатами! Дуже гарний вірш, прекрамні образи, колоритний пейзаж, замальовує пастельна! Фіолет на абрикос змінила б.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 10:54:46 ]
Вчиталася ще раз...
Йдеться про вечір. То абрикоси наче не дуже...
Хм. Але якщо їх прив'язати до світла, що ллється з вікон - то чом би й ні...

Словом, треба подумати)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 19:16:01 ]
Любо, дякую за цікаві міркування з приводу прочитаного. Вони не позбавлені слушності. Ви змусили мене глянути на свої рядки оком допитливого читача. І ще раз перевірити свої знання на рахунок пастельних барв. У перших двох строфах у мене йшов опис неба і всіх перипетій, що там відбувалися. Потім цей опис опустився на грішну землю і зайнявся описом людських осель, але, як такому, чиїм пером водить птах, цей опис знову потягло до неба, бо рядки:

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.

Ви і Таня Левицька сприйняли як продовження барв чогось земного - вогню вікон, який справді може бути абрикосовим, як і помаранчевим, гранатовим, жовтим, неоновим і т.д. і т.п. А це насправді - опис неба, де фіолетове надвечір`я змішалося з пастельними світло-м`якими барвами хмар. Не дуже їстівний образ? Можна посперечатися. У моїй збірці "Велесів гай" я вже використовував подібний образ при описі фіолетово-зимового засніженого надвечір"я. там було так:
Наче йогурт з молоком - чорниця - я його полюбляю вживати, а виробляється він якраз у вас на Львівщині у йогуртовому серіалі "Галичина". Якраз він і дає оце їстівне злиття фіалетової барви з пастельно-білою. А в цьому вірші - вона ще ніби розмащена, як повидло, по усьому небі - така була картина в реалі. Єдине, що я можу в цій ситуації зробити - щоб небо тулилося до неба, а оселя залишалася внизу зі своїм світлом - це поміняти місцями рядки строфи і вийде так (подаю з попередньою строфою):

Небо блаватне втомилось,
І похилилось до віт.
Лащиться легіт об тіло,
Наче зманіжений кіт.

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.
Вечір. Спалахує світло
В сірих очицях осель.

Тобто таким чином фіолетова пастель продовжує і завершує описи картин неба, а вікна - дають земну картину.

Сподіваюсь така відповідь переконає Вас і тебе, Таню!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 19:38:15 ]
Так, переконали)
Я задоволена.
Дякую, Ярославе, за толерантну грунтовну відповідь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 11:13:20 ]
Інколи захіт сонця малиновий, абрикосовий, фіолетовий буває теж і фіолетове варення з черниці і смородини, тож вирішувати автору!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 11:15:20 ]
Ніч підходить до фіолету, коли дивитися з вікна, а коли з вулиці, то абрикос пасує більше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 19:19:09 ]
Таню, дякую за вболівання за мій вірш і щире прагнення допомогти. Подивися мою відповідь до Любиного коментаря, він писаний для вас обох. Сподіваюсь, обох задовольнить, хоч з двома такими жінками справитись нелегко. Добре, що Світлана-Майя сприйняла все позитивно!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 18:22:16 ]
Ваш вірш, Ярославе, прочитала сьогодні зранку, свій написала пізно вчора).
Образ повидла і джему прийшов нам одночасно.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 19:20:46 ]
Значить учорашня атмосфера подіяла на нас подібним чином, раз народилися схожі Образи! Дякую за відгук!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2019-04-08 20:25:21 ]
Краса зворушує до сліз... Дякую, пане Ярославе!
І особливо за Гармонію і чудовий музичний акомпонемент...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 21:09:51 ]
Дуже радий, дякую Вам, дорога Нінеле! Насолоджуйтеся на здоров"я! Старався для моїх дорогих читачів!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-09 11:48:30 ]
Усе боялася братися за пейзажі. Але тепер точно знаю які мені барви потрібні ) Дякую за натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-09 18:59:51 ]
Дуже щасливий, дорога Олено, що мій скромний вірш спонукав Вас до творчості! Натхнення невичерпного!)))