ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2020.01.20 13:57
–– сюр ––

І навіть не поцікавилась.
Є коло у парку імені Ґолікава,
по якому щовечора чиркає відчай,
його камуфлює незвичний
для цих місць
ароматно блакитний дим

Олександр Сушко
2020.01.20 10:10
В безодні мрій затоплено причали,
Втонули в Леті роки молоді.
Я не шукав у суєті печалі -
Сама прийшла непрошеною в дім.

Огрійна блаж - для праведників, чистих,
А я пішов, беззбройний, на війну.
Сніжок уп'яте білить сіре листя,

Олена Музичук
2020.01.20 09:12
Повіває тепло
Як було восени.
На осонні – зело.
Ні зими, ні весни.

Щось у лісі не те.
Поздихали вовки.
Омела не цвіте,

Сергій Губерначук
2020.01.19 18:57
Збав ходу, і я поруч піду,
обережно ступаючи кроки,
біля тебе, півночі, півроку,
півжиття без знаття проведу.

Ти розгледь, це моя напівсмерть,
щоб отак про одне лиш благати –
зачекати мене, пригадати,

Ігор Шоха
2020.01.19 16:33
Процеси хаосу – дорога у нікуди,
якщо це засоби досягнення мети.
Але ідуть по ній наївні люди –
природа сущого боїться пустоти.

Цивілізація являється пустою
породою землі. Це той же діатез
на мапі океанів, суші і небес,

Олена Музичук
2020.01.19 16:23
Ай! Моє брязкальце
троїсто лунає,
як циганська пісня
мре і серце крає!
Мре і серце крає
на циганській мові.
Кінець пісні, танку, горю
і моїй любові.

Олександр Сушко
2020.01.19 16:08
Товпа булькоче: - Гетьмана на мило-о-о!
Та пізно. Бо у лобі ґлузду брак.
Ти сам і винен в тому, що дурило
Державою керує. Чи не так?

В кишенях дулі? Постуєшся? Висох?
Життя не мед, а з дустом хай Бог ми?
Жаліти дурнів, вибач - не навчився,

Ігор Федів
2020.01.19 12:35
Балакаємо нині про… Турботу,
Якою доля душу обсідає,
Затягує журою у болото…
Немає слів?.. І тема не чіпає?
Поговорімо брате за … Роботу,
Яка не дуже грошей добавляє.
Чекаємо омріяну суботу…
Що і ця тема душу оминає?

Олександр Сушко
2020.01.19 11:27
Порохоботи" чи "ЗЕбіли"?
Біде чи золотий клозет?
Поспільство глупство навпіл ділить,
А я ізнов - ні те, ні се.

Владар наобіцяв пасатів,
Епохи бідності кінець.
Не вірю гномикам пейсатим,

Козак Дума
2020.01.19 09:57
Пролунав останній дзвоник
і настало літо.
У село до баби з дідом
завтра я поїду!

Там червоні помідори,
гарбузи пузаті,
кавунів розлогі гори,

Тетяна Левицька
2020.01.19 08:02
Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
мов останню надію на завтра.
Скільки спити тобі довелося
трунку відчаю, пір'я не варта.

Доля терен, жаливу стелила,
самий рідний топив у  багнюці,
упивались голками чорнила

Микола Соболь
2020.01.19 06:03
Раніше у небо дивився і мріяв про зорі
Думками радів, що людина сягла висоти,
Й лежав на землі у розбитім війною соборі,
У нім і ховався від мряки життя і сльоти.

Роки пролетіли на крилах швидкого Ікару.
Собор відновили, віряни до храму пішли.
Міл

Мессір Лукас
2020.01.18 23:51
Ми сиділи на травичці.
Грали скрипочки й челести.
Я розписував про звички.
Про кохання п’яно-престо.

Ти всміхалася, чи навіть
Реготалася потрхи,
Я вірші читав напам’ять,

Сергій Губерначук
2020.01.18 18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,

Оксана Логоша
2020.01.18 18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-

Тетяна Роса
2020.01.18 16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Зрада
Люди шукають проблем на свою шиюу, а потім жаліються - чого так погано живеться. Ні, щоб сидіти тихо, ходити уранці на роботу, приносити зарплату дружині, вкладати час і кошти у власну сім’ю, дбати про дітей – це якось відходить на задній план, коли з’являється захоплення, яке руйнує усталене життя.
Пішов у гості до відомої поетеси, поділитися враженнями про її нову книжку, послухати у живому виконанні її твори, самому трохи свого почитати. Нечасто випадали такі посиденьки, оскільки життя диктувало свої правила, на першому плані були турботи матеріального характеру - добування хлібу насущного. А отакі вечірки, це, скорше – відпочинок для розуму.
Парубок я вже підстаркуватий, лисий і з невеличким імпозантним черевцем, часи солодкого бонвіанства канули в Лету. Єдиною моєю справжньою утіхою в житті вже давно стала любляча дружина. Окрім спокійного та покладистого характеру вона ще й красуня неабияка. Проти неї сухоребрі анорексички з обкладинок рекламних проспектів – болотяні жабки. Три американських модельних агентства пропонували їй стати обличчям кількох журналів, останнього разу називали суму гонорару з п’ятьма нуликами. Як правило, жінки на такі умови погоджуються з охоткою. А моя дружина відмовилася. Питав її: « Чого це? У нас таких грошей нікому не платять». Середня платня для моделей в Україні – 30-40 тисяч гривень на місяць. В Америці також не розкидуються грошима, моделі там в основному мають п’ятизначні борги перед власними агенствами. Про це не кажуть уголос аби не розполохати молодих пташечок, яких активно експлуатують власні фірми. А чому так? Поясню.
Модель приїздить, наприклад, з Мериленда до Сан-Франциско, агентство виплачуює гроші за літак, за роботу фотографам, за найм квартири. Але все це робиться в борг. Тобто ці кошти позичають моделі, а в подальшому вилучать з її гонорарів. Гарантії, що вкладені фінанси повернуться немає, тому з часом накопичуються борги. З п’ятьма нулями після знаку.
Є й приховані гешефти, але про це ніхто і ніде не скаже уголос. Є жорстка конкуренція. Переважна більшість моделей працює по 15-16 годин аби засвітитися у брендовому журналі за 150 доларів за добу, в той час, як моделі з кадрового агентства отримують 1,5 тисяч доларів за восьмигодинний робочий день.
Є й хитруни неабиякі: запрошують, наприклад, двох дівчаток, а платять тільки одній. Або в кінці робочого дня вручать портфоліо чи подарункову карту бренда, яку можна засунути самі знаєте куди.
Хоча є й супер-бупер діви з прибутками в десятки мільйонів доларів на рік. Але таких негусто. Серед найбільш відомих, тих що на слуху та на виду - Жізель Бюдхен, Адріана Ліма, Кендалл Дженер, Джига Хадід, Кара Деленвіль, Карла Кросс, Кендіс Свейнпол, Лю Вень. Ці красуні розкручені, працюють як воляки на власний бренд та на компанію, і до того часу, як вони без сил будуть падати на подіумі, матимуть непоганий капітал. Та що там – уже мають.
Отакі пироги, панове. А дружина відмовилася, хоча знала напевне, що буде заробляти непогано.
На моє питання відповіла:
«Поїду працювати – втрачу сім’ю. Воно того не варте».
І що вона втратила? Та нічого! Хай грошей негусто, але бачити довкола себе люблячого чоловіка та веселих дітей куди більш приємніше, аніж жадібних спекулянтів та фінансових ґвалтівників. Колись і ви зрозумієте, що всіх грошей не заробиш, а кохання – найцінніший скарб у житті. Гонитва за готівкою руйнує сім’ї, робить непотрібним узагалі цей суспільний інститут. Якщо начистоту, то майже кожен заробітчанин зраджує своїм половинам за кордоном. Як правило, такі сім’ї розпадаються, спільного господарства не ведеться, діти, виховані бабами на Україні, втрачають зв’язок із батьками, ростуть як перекотиполе. Особливо, коли за кордоном тиняються обоє батьків. Але ми з’їхали з теми, тому вертаємося на стежку цієї розвеселої оповіді.
До квартири моєї подруги прийшла невідома молода дівчина, як потім виявилося – фейсбучна подруга. Привіталася, потиснула руку кожному з присутніх і всілася поруч зі мною на дивані. І тут у мені як біс прокинувся. Аж здивувався: як могло в такому віці зберегтися молодече, гаряче сексуальне почуття. Скоро хребет згинатися перестане, недобачаю, інколи у транспорті засинаю, так ні – хочеться меду, того що сперЕду. Тьху, дожився!
І так мені соромно стало, що потяг до цієї заворожуючої красуні миттю зник.
Коли хазяйка донесхочу нагодувала нас своєю лірикою сусідка по дивану вигукнула:
- Я хочу почитати! Можна?
- Звичайно!
Ви бачили по телику, як кобра хитається перед факіром, коли той дує в свою дудку? Отака халепа сталася і зі мною. Глибоке контральто доводило до млосних дрижаків, мигдалевидні очі з поволокою постійно зупинялися на мені, завихрюючи і без того неспокійні мислі. Ну, а коли вона поклала свою руку мені на плече, дочитуючи оду про кохання, ледь не зомлів. Серце стукотіло швидше, аніж швейна машинка «Зінгер», я забув де знаходжуся і що тут роблю. А вона закінчила читати, зробила чемний поклон нечисленій публіці, знову всілалася поруч зі мною і з усмішкою запитала:
- Вам сподобалося?
Я німотно кивнув і, аби приховати своє хвилювання, підняв її милу ручку та поцілував кінчики пальців. Трохи затримався аби перевести подих, а потім приклався знову.
- О! Та ви кавалер! – відповіла жінка. – Мене зовуть Наталка, будемо знайомі.
- Вельми приємно. А мене Сашко.
Після нудотної вечері ми вийшли на лоджію подихати свіжим повітрям. Але замість полегшення відчував як мене душить обома руками необхідність сказати цій жінці щось приємне, обнадійливе. І, якщо чесно, щось вельми непристойне. Але украй бажане.
Ми щось лопотіли одне одному про літературу, нові імена, знакові постаті, плани на майбутнє, але я розумів, що це тільки прелюдія до чогось куди більш грандіознішого, аніж оця розлога ритуальна бесіда ні про що. Не помилився.
Вона поцілувала мене першою. Говорила, говорила, а потім піднялася на носки пантофель і зронила легенький поцілунок. Я отетерів. А вона взяла мою голову обома рукамии, пильно глянкула в очі, а потім уже як повновладна хазяйка припала до моїх вуст жагучим поцілунком.
Вечірку ми покинули хвилин через п’ятнадцять, вірші нас не цікавили. Хутко дібралися на її дачу на Осокорках, яка дісталася їй у спадок від померлого батька. Гарно там було, тепло, затишно, до Дніпра метрів сто, не більше. Було чути як плюскотять хвилі об піщаний берег, після того як річкою промайнув чийсь дорогий японський катер.
Запаморочення пройшло десь аж під ранок. Благо, що і моя дружина була на дачі, правда в зовсім іншій стороні. Тож пропущені від неї дзвоники та десяток дзвоників від сина можна потім списати на глибокий сон. А от списати почуття, які відчував до жінки з якою провів цю ніч, було неможливо.
Я пропав. В буквальному розумінні цього слова. Мене перестала цікавити власна сім’я, раптово і невідворотно. А моя незнайомка закохалася в мене. Не знаю чи був у неї хтось, не може бути аби в такої жінки не було залицяльника, це протиприродно. Що вона знайшла в моїй особі – одному Богові відомо. До того ж старший від неї років на десять.
Банальна історія, і кінець у неї неодмінно мусить бути сумним, оскільки брехати я не вмію. Тож майбутня зустріч з дружиною може стати і останньою.
Знову задеренчав смартфон. Поглянув на екран і задумався: телефонував син, йому зараз двадцять. Приїхав на дачу до матері зі столиці на вихідні. Інколи таке траплялося, але не густо, оскільки праця на грядках чи в садку його не приваблювала.
- Привіт, сину,- кажу в слухавку.
- Тато, зірвався його голос на крик,- приїзди швидше! Мама померла!
З моєю новою знайомкою рушили удвох. Я сидів на місці мерця, а вона кермувала. За півтори години не обмовилися жодним словом, вона вела авто по навігатору, а я сидів і думав про те, що мене очікувало удома.
У хаті хазяйнували сусіди, лаштували похорон. Дзеркала були запнуті простирадлами, на кухні піп домовлявся з мої братом про обряд поховання, а син стояв в узголів’ї труни. Міліція та медики, які констатували смерть, пішли ще уночі. Відірвався тромб. А син нещодавно забрав відповідні папірці з їхньої контори для влаштування поховання. Мовчки підійшов та обняв сина.
День пройшов як у тумані. Приходили сусіди. Телефонували родичі, лаштувався стіл для тризни, прийшли за задатком копачі, а згодом і музики. Ритуал печалі добігав кінця. І коли наступного дня останній гість покинув мою хату, а син поїхав до Києва я згадав про Наталю.
«Навіть телефона не взяв! О, Господи! Про все забув! Де вона?» Схопився за голову і вибіг надвір. У темряві розгледів контури чийогось авто. Підійшов, відчинив двері з боку водія. Наталя, опустивши голову на кермо, спала.
- Наталю! – тихо погукав дівчину.- Вставай! Ходімо у хату.
Вона важко піднялася з сидіння, пригорнулася і скрушно зітхнула. А я подумав про те, що Бог таки мене наказав: відібрав найдорожче – люблячу дружину. Відібрав саме в той момент, коли я її зрадив.

29.03.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-03-29 13:53:35
Переглядів сторінки твору 788
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.158 / 5.5  (4.974 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.158 / 5.5  (4.975 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.01.20 10:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-29 15:31:13 ]
Фабула беззмістовна, а за прологом -ляпсус. Додай,що то був лише сон. І як тобі гидко було в ньому.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-29 16:44:43 ]
О! Ми вже на ти? Прудко. А щодо пролога та фабули Ви неправі, бо кажете глупство. Хто Вас на таке напоумив?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-29 18:56:38 ]
Для чого церемонитися? Ти ж любиш,щоб прудко(читала).Ніби мала би сприйматися твоя писанина. А чомусь не сприймається. І вірші чомусь здаються дещо вульгарними. І це не та вульгарність ,що приваблює,а та,що відштовхує

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-29 20:22:16 ]
Та обходьте стороною і йдіть у той садок, де квітучі мальви і люди не дуже звертають увагу на хамовитість. А ту прийнято шановбливе звертання на Ви, оскільки я з Вами гарбузів не сіяв і віником у лазні не парив. Чи парив, Га?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-29 21:25:34 ]
В усьому світі звертаються на ти. В цьому немає нічого образливого.Може дратує ,що без стуку.Га? Вчитися треба і цьому. Теж так думаю. Добре,що нарешті...А все ж таки, за цим всім яка ідея висока стоїть?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-29 21:43:14 ]
А хамство, доречі, "на ви" теж буває

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-29 21:45:51 ]
Читала.Отут.Революція гідності на ПМ - чи бути їй?

початок дискусії

Називаючи автора "шановним", скажіть: чи шануються на сайті інші? Відомі, знані, з доробком, який має розголос, регалії...
Зокрема, я, Л.Бенедишин, Я. Чорногуз?
Де захист гідності, де правила належного спілкування? нахабам - повна свобода паскудства.
Наводжу коментарі щодо вживання мого імені у прозі О.Сушка "Любов і поезія"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-29 21:48:21 ]
Щиро і конструктивно,як і просили

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-30 04:25:44 ]
Ви молодець. Бачу, горою стали на захист прав зобиджених і гноблених. Це хороша риса. А ще я бачу нацьковану деким, не до ночі згадувати, людину. Або клона відомої майстрині, зобидженої і гнобленої тим самим Сушком. Я втік з її секти шанувальників у вирій, залишивши той гурточок самоїдів дуже давно. Але не це головне, а те, що Ви знову переходите на особисте, сама творчість авторів для Вас нецікава апріорі, окрім своєї, звісно. І прийшли Ви на мою сторінку не задля конструктиву, а тільки аби продовжувати лаятися. Вгадав?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-30 07:50:14 ]
Ні.Всього не перечитала. Цікавість пропадає.Емоція відсутня. Та, яка потрібна. Вона могла б прикрасити примітивні сюжети. Не було б так сіро. "Площинно".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-30 07:52:19 ]
А про "гурток",як кажете,згадую тому,що за всім написаним прослідковуєтесь ви. Саме такий і прослідковуєтесь.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-30 08:03:08 ]
Ну й добре. Хіба це Вас тривожить? Ми ж у різних галактиках буття. Навряд чи перетнемося. Хотів оцінити і Ваші творіння, але бачу, що оцінювати нема чого. Нуль. То, може, здивуєте власними творчими надбаннями аби тут усі ахнули від здивування? І захвату? Га?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-30 11:22:55 ]
Звичайно.Якість не байдужа нікому.Межу не перейшла.Те,що просили. Якщо не хочете чогось"скоботливого" не просіть.Вважайте,що це оцінка читача. Думала справді маєте чим дивувати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-30 11:24:41 ]
Жага помсти...Спокійно!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-30 12:44:55 ]
Якесь дитяче белькотіння. Ніякої конкретики. Вас переконувати ні в чому не збираюся, даремне витрачання часу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ЯК ХОЧУ ВИДАЛИТИ СТОРІНКУ ПІДКАЖІТЬ (М.К./Л.П.) [ 2019-03-30 12:59:19 ]
Гідно виграти революцію!