ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
ЖИВОПИС ЯК ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ВІЧНОЇ КРАСИ*.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЖИВОПИС ЯК ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ВІЧНОЇ КРАСИ*.
Розпочну з думок про мистецтво, та не будь – кого, а Адальберта Ерделі, тим паче вони добре пасують до живопису художниці про котру піде мова: «У плині часу, яка б філософія не була у моді, суттю завжди залишається те, що митець є шукачем, відкривачем і інтерпретатором вічної краси. Це – площина почуттів. Критерії мистецтва можуть діяти тільки в площині почуттів. Отже, логіку, побудовану на площині почуттів, довіримо митцеві. Не треба давати йому порад, а головне, не треба бажати, щоб він малював те, що не є справою його серця. Насилля, застосоване до мистецтва, може дати хіба малярів, можливо, багато малярів. Кількість ніколи не підвищить якість…».
Який же стиль письма властивий ужгородській мисткині? Сама вона означила так: «В мене спонтанний живопис, кераміка така ж…». Я наважився назвати цей напрям – як абстрактний імпресіонізм. Її картини наповнені рухом, доброю енергетикою, емоціями, аж до тонких порухів душі. Значна частина творів – це краєвиди рідного Закарпаття, та тих місцин, де довелося побувати. Водні дороги, на світанку і у вечірню годину, то річки Тиса й Уж; квіткові композиції (багато ірисів), природні оази краю в різні пори року, і за будь – яких погодних умов, - усе це і багато іншого можна побачити на картинах Юлії. Пастозно – легкий рельєф (фактурність) фарб, плюс ніжно – пастельні тони, до яких схильна художниця, добре передають настрій написаного. Є й такого характеру пейзажі, на яких крізь горизонтальні смуги кольорів і відтінків, ніби витанцьовуються вертикальні, хвилясті лінії – імпульси темного або чорного забарвлення. Вони нагадують порухи диригентської палички… В деяких краєвидах можна помітити непрямий вплив фовістів. Юлія Єгорова – Рогова також відома як авторка оригінальних керамічних витворів.
Колись зазначав, що її картини справляють на глядача вплив, подібний на вплив музики великого Моцарта на слухача. Класична музика цього генія ошляхетнює людину, вносить у єство гармонію, спокій, негучну радість… Подібний вплив може мати і живопис.
Витончена поетика також притаманна творчості художниці, оскільки Юлія є особою доброзичливою, часто усміхнена, відкрита до Світу і усього нового, цікавого, креативного. Зміст картин так співзвучний рядкам закарпатської поетки Христини Керити:
«Постіймо трохи на краєчку казки,
Це так чудово вірити ще їй».
Пані Юлія любить подорожі, мандри. Нині вона в Ужгороді, завтра в Києві, а потім чуєш радісний голос, що повідомляє по телефону: «А я в Парижі була!...». Ця любов до зміни місця перебування теж певним чином відображається у її малярстві.
Впливовий куратор світового сучасного мистецтва Роджер Брюгель говорив і таке: «Що робити українським художникам, щоб їх помітили на європейській арт – сцені? Не хочу вказувати творчим людям, як саме вони повинні чинити. Мистецтво було б дуже нудним, якби в ньому існували точні рецепти. Але можу сказати, що креативні одиниці, які цікавлять мене, не є ізольованими від усього світу індивідуальностями. Вони завжди знайдуть певні зв’язки й спільні риси з будь – яким культурним оточенням. Це й робить їхню позицію дуже вагомою…».
1 березня відбудеться відкриття персональної виставки художниці в муніципальній галереї мистецтв міста Києва (вул. Драйзера, 6). Прийдіть, подивіться, помилуйтеся творами живопису, задумайтеся над побаченим, над цими скороминущими миттєвостями закарбованими на полотнах.
Андрій Будкевич (Буткевич) історик мистецтва, брендолог.
*Текст опублікований на шпальтах Всеукраїнського культурологічного тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ» №8 (1008), 21 – 27 лютого 2019 року.
Який же стиль письма властивий ужгородській мисткині? Сама вона означила так: «В мене спонтанний живопис, кераміка така ж…». Я наважився назвати цей напрям – як абстрактний імпресіонізм. Її картини наповнені рухом, доброю енергетикою, емоціями, аж до тонких порухів душі. Значна частина творів – це краєвиди рідного Закарпаття, та тих місцин, де довелося побувати. Водні дороги, на світанку і у вечірню годину, то річки Тиса й Уж; квіткові композиції (багато ірисів), природні оази краю в різні пори року, і за будь – яких погодних умов, - усе це і багато іншого можна побачити на картинах Юлії. Пастозно – легкий рельєф (фактурність) фарб, плюс ніжно – пастельні тони, до яких схильна художниця, добре передають настрій написаного. Є й такого характеру пейзажі, на яких крізь горизонтальні смуги кольорів і відтінків, ніби витанцьовуються вертикальні, хвилясті лінії – імпульси темного або чорного забарвлення. Вони нагадують порухи диригентської палички… В деяких краєвидах можна помітити непрямий вплив фовістів. Юлія Єгорова – Рогова також відома як авторка оригінальних керамічних витворів.
Колись зазначав, що її картини справляють на глядача вплив, подібний на вплив музики великого Моцарта на слухача. Класична музика цього генія ошляхетнює людину, вносить у єство гармонію, спокій, негучну радість… Подібний вплив може мати і живопис.
Витончена поетика також притаманна творчості художниці, оскільки Юлія є особою доброзичливою, часто усміхнена, відкрита до Світу і усього нового, цікавого, креативного. Зміст картин так співзвучний рядкам закарпатської поетки Христини Керити:
«Постіймо трохи на краєчку казки,
Це так чудово вірити ще їй».
Пані Юлія любить подорожі, мандри. Нині вона в Ужгороді, завтра в Києві, а потім чуєш радісний голос, що повідомляє по телефону: «А я в Парижі була!...». Ця любов до зміни місця перебування теж певним чином відображається у її малярстві.
Впливовий куратор світового сучасного мистецтва Роджер Брюгель говорив і таке: «Що робити українським художникам, щоб їх помітили на європейській арт – сцені? Не хочу вказувати творчим людям, як саме вони повинні чинити. Мистецтво було б дуже нудним, якби в ньому існували точні рецепти. Але можу сказати, що креативні одиниці, які цікавлять мене, не є ізольованими від усього світу індивідуальностями. Вони завжди знайдуть певні зв’язки й спільні риси з будь – яким культурним оточенням. Це й робить їхню позицію дуже вагомою…».
1 березня відбудеться відкриття персональної виставки художниці в муніципальній галереї мистецтв міста Києва (вул. Драйзера, 6). Прийдіть, подивіться, помилуйтеся творами живопису, задумайтеся над побаченим, над цими скороминущими миттєвостями закарбованими на полотнах.
Андрій Будкевич (Буткевич) історик мистецтва, брендолог.
*Текст опублікований на шпальтах Всеукраїнського культурологічного тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ» №8 (1008), 21 – 27 лютого 2019 року.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«АНАТОЛІЙ ЛАВРЕНКО І ЙОГО КАРТИНИ; ОСЯЯНІ СОНЯЧНИМИ ПРОМЕНЯМИ…»."
• Перейти на сторінку •
"«ТАК, ВОГОНЬ – МОЯ СТИХІЯ!».*"
• Перейти на сторінку •
"«ТАК, ВОГОНЬ – МОЯ СТИХІЯ!».*"
Про публікацію