ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Павло Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Критика | Аналітика

 Поміж ілюзій на фейсбуці
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС...
... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог:
- Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!!
- Лариса Петрова: Саме так. Примітивно, але... без питань...
- Ярослав Саландяк: ... вірно - під термін "примітивний" підпадає - отже... без страху... на фейсбуці... бажаю... пересІчно про неперЕсічне...
04.05.2018 р.
... а далі спробую УРОКОМ ФОТОШОПУ... завести в “примітивний ” ліс ІЛЮЗІЙ – зразок римованого тексту Лариси Петрової:
Немає слів... Розбіглися кудись
Епітети, метафори і рими.
В якісь краї далекі подались
Шукати карколомного екстріму.

Їм тісно у зашореній добі -
В матеріально ненаситнім світі.
Вони таять сакральний скарб в собі
І вічності непересічні миті.

В них криються секрети майбуття,
Наснага вічним полум"ям палає.
У них своє просвітлене життя,
В якому місця марноті немає.

Таїться в них безмежність почуттів,
Які дано лиш обраним відчути.
Слова ті кожен слухати б схотів,
Але не кожен здатний їх почути.
Із збірки " На крилах сонячної мрії", 2017
... додавши до “о-цього лісу-неба кожного дерева-лісу кожного листочка” ще цього тексту – і отже...
Кант утверджує синтетичне – а синтетичне – складене з простого – а складене не складне... бо простого небуває... а далі, хотілось-би, витлумачити собі-самому все - спрощене але не просте...
15.02.2019 р.
...НЕМА РІЗНИЦІ... ПОМІЖ ІЛЮЗІЙ... варіант...
1. ПРАВИЛО ФОТОШОПИСУ-ЖИВОПИСУ: мова про зображення понять...
... загалом то-так ведеться віддавна – начебто матерія - то реальне, а поняття (ідея) – зрозуміло – і-лю-зія!.. аж філософія дійшла до Канта а фізика прийшла до кванта і усе поставилося на місця...
... УСЕ ІЛЮЗІЯ зрештою - дивись в комп’ютері – а хоч-би-на фейсбук!.. а?..
... а торкнувши фарб реального живопису - і тільки того... решта-все-однак... у квантах Канта мої (твої) голови... чи у байтах квантів канта мого (твого) комп’ютера... тобто: у мого (твого) Канта квантів (одиниць мислення)... вловивши іронію Ейнштейнової відносності – у фотошопі... тобто: у межах мої (твої) компетенції (на сьогодні) дій зі зображеннями у комп’ютері...
ОТЖЕ НИНІ (по за часом-завжди - хоч в інших термінах) згідно загальної відносності: УСЯКИЙ ЖИВОПИС ТО ФОТОШОПИС!
2. ЗРОЗУМІЛО ЩО ЦЕ Є: провокація...
... ще мить назад це називалося: література та мистецтвознавство... і тоннами паперу та фарби не-обійшлося-би... але однак ідеалізм та матеріалізм... звелись (сьогодні) до компо-вордо-фотошопо-інтернету... а мені треба звести все до Бога - до одного (якогось) терміну: фо-то-шо-пису... тобто Канта та кванта!.. чи квантового Канта... та – зрештою – хоч це уже не тонни чогось, а якісь там байти чогось – всеодно-багато... надто: тобто-тобі варто бути готовим – завжди - до того... що то провокація (щонайменше – термінологічна) і як собі ти хочеш: розглядай той “фотошопис” як живопис - чи як собі хочеш... я ж – власне – задоволення свого не обмину-у-у... допоки мій Кант - вже в фотошопі... ще-шкребеться...
ПРИМІТКА: ...“В мистецтві його є вже кубічне розчленування живого буття. Гоголь бачив уже тих чудовиськ, котрих пізніше художньо побачив Пікассо...” - каже Микола Бердяєв – “Гоголь в російській революції” (1918 р.).
“Мистецтво не відтворює дійсности, ані її не перетворює, як хочуть другі, а лише створює окрему дійсність...”- каже Богдан-Ігор Антонич – “Національне мистецтво (спроба ідеалістичної системи мистецтва)”. 1933р.
25.01.2019 р.
3.УСЕ ВЖЕ БУЛО... сказано... давно – власне усе – що є – є зараз... саме тому - що все було... з самого початку було... мов неспростовне звинувачення в некомпетентності: Бог знає краще – завжди!..
...і завжди є межа просто-елементарно-примітивного – за котрою ти – яким - компетентним би ти був най!.. ти уже – далі - не компетентний - лиш один квантик канта!.. сам... як одиниця...
26.01.2019 р.
4.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ-ФОТОШОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
І ЩО Я НЕЗНАЮ!.. знає Сократ...
... а “... мій жук... вже шкрібся у комп’ютері – в фотошопі!..” і це уже зробилось (сьогодні) визначальним для свідомості моєї-всіх і космосу, бо – коли - в “реалістичному” живописі – реальність будувалася (й будується) на властивості фарби висихати і Володя, у своєму, лісі тішився - тією миттю - коли болото олійної фарби та болото його любимої, лісової, калюжі були мокрими (ще й в “нефотошопі” його голови)... якусь мить... але вже колір в моїм “фотошопі нефотошопу”... і як собі хоче - тепер... і що живопис і фотошопис... а фотошоп-п-ис космосу... мов новий поверх надбудови в небесах... “живопису” потребує подальшого вирішення термінологічної проблеми – щоб можна говорити - далі-щось про щось в космосі - поняттями лісу під терміном тіней в поняттях неба дерев... листочків лісу...
- а мої кості... однако ляжуть в сиру землю – фундаменту – надіюся...
3.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
І ЩО Я НЕЗНАЮ!.. знає Сократ...
... а мова – тут – йде про живопис – а живопис то є фарба – котра є – тут - згідно Pinchuk-Ulyanich: один “ляп ” живої фарби і, згідно мови: “про так званий реалістичний метод у живописі: коли Володя приходив на урок... прямо з лісу...” - “Хоч мій жук, тоді, вже шкрібся у комп’ютері – в фотошопі!..”
... бо актуальним у живописі є Антоничеве: “СТВОРЮЄ ОКРЕМУ ДІЙСНІСТЬ.”*
*“Мистецтво не відтворює дійсности, ані її не перетворює, як хочуть другі, а лише створює окрему дійсність.”
Стаття: Богдан-Ігор Антонич Національне мистецтво (спроба ідеалістичної системи мистецтва). 1933р. (передрук в журн. Образотворче мистецтв 1993 р. ном. 3-4.)
2.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
... здавалося зрозуміло є: що все відносно!.. як тільки-но з’явилося в свідомості щось ще... і уже – з тої миті - мусило все бути відносно... або – як Сократ узагальнив: що він не знає!.. що то є...
А Кант каже, що: нема-є просто...
А Ейнштейн, що: то є відносно...
... і я визнаЮ: беззаперечно відносно!.. нема-є просто!.. що я незнаю!.. розглядаючи у Гайдара в відносності двох його зображень: “… поміж (по за) реальних фарб... мов якесь особисте життя тіней дерев лісу!.. так наче дерева мають власне небо... що кожне дерево – ніби - має власне небо!..” і що в відносності нема-є просто!.. що я не знаю чогось поза відносним... що розглядаючи: природа одних дерев (“Осені...”) гаряча... на тлі холодного решти одного; а природа інших дерев (“Втечі...”) якась холодна на тлі сліпучого (поряд сонця) решти іншого; ... і що (завжди) тут... я бачу якусь відносність... найперше (і-не-інакше) власну ж...
1.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
А - хай це не буде зрозумілим... чому так є?..
... колись - завжди - наближаючись до лісу... пригадую – він (ліс) мене лякав своїми тінями – звіддалік... а увійшовши... в ліс – губилась решта світу... в відносності тіней... вже свідомості...
...якось-так далі – по життю – виринали цікаві – всілякі - поєднання всього світу і тих тіней... та різних поєднань контрастних... і переходів...
... здивувався знайшовши у Гайдара таке поєднання поміж реальних фарб... мов якесь особисте життя тіней дерев лісу!.. так наче дерева мають власне небо... що кожне дерево – ніби - має власне небо!.. згідно Ейнштейнової відносності - “одного кванта Канта “ інтелекту – першого “одного ляпа фарби Pinchuk-Ulyanich ” матерії... і все-те в понятті лісу Володі (Федорчука) - що мою свідомість вивело по за поняття страху... де кожен листочок має свій ліс...
...коли-якщо хтось-щось зрозумів – можете мені не казати... будь-ласка!..
...бо мені треба переглянути... ще (не один) раз...
себе самого...
найперше...
0.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
...ВСЕ ЩЕ ПРОСТО!..
ТИ (Я)... І НЕБО ТВОЄ!.. мої (що-раз нові) кості лягають в землю... а “ фарба – ви-си-ха-є!..” – згідно природи живопису... залишаючи невисохлим болото в лісі - а хай ілюзією...
18.01.2019 р.
19.01.2019 р.
20.01.2019 р.
22.01.2019 р.
26.01.2019 р.
04.02.2019 р.
16.02.2019 р.
Лариса Петрова: Немає слів... Із збірки " На крилах сонячної мрії", 2017
Федорчук В. В: ряд “Федорчукове літо...” картон,олія
Nelya Pinchuk-Ulyanich:"Весільний табун", (50-50),полотно, олія
Vitaliy Haydar: “Після сильного снігу...”, (полотно, олія, 40 х 50 см)
Віталій Гайдар: Осінь. Останні промені....(полотно, олія, 60 х 80 см)
Віталій Гайдар: Втеча в Єгипет...(полотно, олія, 61 х 109 см)
... зображення-забраження текстів див. нижче між зображень на моїй сторінці...
див. обґрунтування обґрунтувань... ще нижче... по інтернету...
худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).
 Я Саландяк – Л. Петрова-Немає слів.





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-02-18 11:42:03
Переглядів сторінки твору 1793
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.904 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.524 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Автор востаннє на сайті 2022.12.28 19:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-19 05:04:45 ]
Тю! Та можна сказати лаконічніше: кожен митець пише свою ілюзорну дійсність. Якщо вона комусь не до шмиги - не парся. Це не твої проблеми.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-05 09:49:12 ]
... тю! так я й зробив:не до шмиги - нечитай-ай-ай... - то я для себе написав-ав-ав!.. ДЯКУЮ... однак...