ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2020.10.19 22:20
Я в кімнаті, а галас у вуха
Наповзає важезним свинцем.
Перед вічним всевладним лицем
Відчуваю фатальності звуки.

Какофонія транспорту суне,
Розриває гармонію снів.
Квітка сохне в морях будяків.

Олександр Сушко
2020.10.19 16:47
Не люблять люди правди, зобижаються, коли хтось щиро і прямо в очі каже, що ти - телепень, а вчинки твої ідіотські. А чому ображаються? А тому, що правда нікому не потрібна, вона як чорна грязь покриває людину з голови до ніг. І замість непорочного світло

Ярослав Чорногуз
2020.10.19 13:19
В героя божа є ознака –
Усі він труднощі долав.
Он – Одіссеєва Ітака,
Для нього сповнена тепла.

Брил нагромадження величне,
Печаль і радість в нім сплелись.
На рідну землю, ой, незвично

Тетяна Левицька
2020.10.19 13:08
Забувала оплакані вірші,
загортала самотність в папір,
і ніхто у роз'ятреній тиші
в ніч холодну мене не зігрів.
Що кому, до чужого причастя,
літургії пахких паляниць?
Не таке я намріяла щастя
щоб шубовснути з синяви ниць.

Ігор Шоха
2020.10.19 10:35
Історія лише тоді навчає,
коли її осмислює народ,
і гнів його Везувієм палає,
і чуємо із Дону до Дунаю,
що є у кожній хаті патріот.

Ми, як були від Сяну і до Дону,
то й будемо! Бо течія несе

Сергій Губерначук
2020.10.19 10:11
Зимове діамантове кольє,
холодних почуттів ясні крижинки.
Усе, що на рахунку в тебе є, –
це сміх і сльози звільненої жінки.

Давно я не така, як ця зима.
Терпіти сил уже давно нема.

Микола Соболь
2020.10.19 08:55
Присядь опліч, мій друже, поговорим
у світі є для цього сотні тем.
Перевернути може слово гори
і душу може обпекти вогнем…
Немає часу? Певно і не буде.
Цейтноту вічна пастка на землі.
Чи схаменуться, чи прозріють люди?
Можливо так. Та швидше за вс

Віктор Кучерук
2020.10.19 08:23
Стало холодно і сиро
Восени, –
Тож на вулицю з квартири
Не гони.
Далечінь і наоколи
Вже не ті –
Потемніли, захололи
В німоті.

Іван Потьомкін
2020.10.19 08:10
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Олександр Сушко
2020.10.18 20:34
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Микола Дудар
2020.10.18 19:44
ЗВИЧАЙНЕ ЧУДО МИКОЛИ ДУДАРА В українській поезії є безліч чудових письменників, яких важко віднести до якоїсь конкретної генерації. Хоча б тому, що писати починають пізніше за своїх ровесників, але одразу пропонують світові зрілу лірику. Одним із таких а

Олександр Сушко
2020.10.18 17:37
Стаття оця простяцька, як і усе моє нехитре життя, як усе до чого доторкається моя думка . Хоча в ній буде йти мова не про гарбузи на полі, які цьогоріч вродили рясно, не про білі гриби, які щойно замаринував, і навіть не про теоретичну фізику та квант

Микола Соболь
2020.10.18 16:04
Були у світі лише ми й каштани,
як тільки листопад тікав із двору,
чекаючи удвох на зиму скору
та сніг, що не впаде відразу тане.
Таке воно дитяче лихоліття
в бабусиній хатині біля груби
коти свої вилизували шуби,
а ми калини заваривши віття

Борис Костиря
2020.10.18 14:15
Це божевілля міста із агоній,
Важких судом, паралічу і ран.
Стікає кров’ю течія двобою,
Узявши спокій на важкий таран.

Гангрена розповзається повсюди,
Руйнуючи стрімкі проспекти вщент.
Здорова плоть перетворилась в груди

Сергій Губерначук
2020.10.18 08:56
Знов обличчя це – не налице,
а навиворіт, як після лому!
Я – великий. І знаю про це!
Не вміщаюсь ні в чому малому!

Я надмірно – в самому собі –
у самому мені не самому!
Розкотив би губу по губі –

Євген Федчук
2020.10.17 20:09
Біля старої школи ріс бузок.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
І полюбляв я ще малим ходити,
Мов у країну чарівну казок.
Вдихав бузковий аромат п’янкий
І до суцвіть уважно придивлявся,
П’ять пелюсток зустріти намагався,
Бо, як казали старші, цвіт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 одкровення
я пантера, що вигинає спину перед тим, як здійснити стрибок. відчайдушна, смілива, сильна. я звикла стояти за себе сама, але є речі, які самостійно не врегулюєш
я можу обходитися без тебе, хлопче, але не без сексу... мені зараз хочеться цього...і я в змозі собі у цьому зізнатися...я зізнаюся собі у багатьох речах, а любов і секс я навчилася розрізняти... я про внутрішню сміливість зізнатися собі у тому, що ти бажаєш, навіть якщо забороняєш собі думки і дії, внутрішню силу, а не про слабкість і інертність...
а ти все ходиш колами, безнадійно закоханий(?), але боїшся відкритися, боїшся сказати правду, і бути відштовхнутим... висміяним чи ще що там собі сам надумав. чи може ти сам не впевнений у тому, що ти хочеш і що тобі потрібно?
пять років тому я потребувала тебе...пригадую...
я саме розірвала стосунки і хотіла тепла і любові, ласки, присутності рідної душі...
а ти мовчав понад 5 років і мовчиш... на що розраховуєш? щоб я кинулася на тебе сама? так от, цього не буде!!! Бо чоловік має бути чоловіком, тобто сам робити перші кроки, бути сильним і сміливим, сміливим не від того, що на соту пропозицію якась з дівок пристане, ні! (так роблять слабаки, невпевнені у собі)
сміливим тримати удар, у тому числі по самолюбству. підійматися з колін і йти далі...
усі мої спроби зблизитися з тобою закінчувалися фіаско, а їх було немало, мені хотілося пізнати тебе, спілкуватися, дружити, що хотілося тобі - ти сам краще знаєш
ти мене відштовхував, ображав, сердився на мене і проклинав, певно, бо тобі хотілося мене пристрасно кохати, а не дружньо гомоніти...
я цю школу пройшла, пройшла рано, на щастя, певно, і мені отруювали життя ще тоді, коли я, будучи школяркою, дозволила собі сподобатися одному старшокласникові...
і тоді мого однокласника, який з першого класу таємно кохав мене, прорвало, ніби стару греблю, і я мало не кинула школу, плачучи щовечора в подушку від тих усіх прикрощів, яких він мені завдавав...
час йшов, він мене ревнував до кожного хлопця, з яким я перетиналася, відганяв, ніби пес, усіх, роблячи мені боляче... і я втекла з міста, втекла, аби повернутися через кілька років і зустрітися з ним... і під шофе він зізнався знову, бо на тверезу голову не вистачало сили духу...
а після того, як ми переспали, таке буває, що цікавість і фізіологічний голод бере гору над здоровим глуздом, він плазував... хотів продовження стосунків, але не хотіла я... бо у мене вже був певний досвід тілесного спілкування і того, що любов і секс речі різні...то було не моє пальто і не сукня, яка бездоганно сяде...він розпатякав усім, кому не ліньки, що був зі мною, хоча...мені не соромно, він себе рекламував як суперкоханця з років 13-ти, і мені було цікаво, чи дійсно він такий, майстерний. вправний, як патякав на кожному розі... дива не сталося, наші шляхи назавжди розійшлися, цією близькістю я розрубала гордіїв вузол, і вільною пішла далі, бо шукала, ні, я хотіла поєднання і ідеалізації душі і тіла, цих двох складових, хоча сувора дійсність скидала покривало ілюзії...
я йшла ва-банк, не раз, але всі вершини, які мені вдалося завоювати у результаті виявлялися примарними...
я страждала... я сумнівалася в собі... у тому, чи можна мене полюбити просто за те, що я отака, як є, жива душа, тіло, полюбити за розум і сміливість, і прийняти, і бути поруч, так, щоб я не мучилася і не сумнівалася, що не така...
я пройшла свої кола мук і страждань...пройшла і загартувалася... я стала сильніша, але не сталева...
хоробра і тендітна, сильна і слабка...пантера і котенятко, яке хоче мати поряд чоловіка, на якого можна обпертися, насолодитися і втамувати не лишень фізіологію, але й душу...
ти гарчиш, коли я заграю з іншими, навіть твоїми друзями, я роблю це зумисно, зумисно дратую тебе і провокую на дію, ти мінишся і соромишся, а я тим часом граю свою партію, будь мужиком! – своєю грою натякаю тобі, але ти обираєш мене відштовхнути, як безпородне кошеня, бо в тебе статус місцевого, а я ліміта, у тебе впливові батьки, чим не можу похвастатися я... ти не борешся за мене... отже, ти слабкодухий... хоча хороший, і я тебе люблю як людину... енергетично і дружньо...





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-10-04 22:52:01
Переглядів сторінки твору 395
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.823
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2020.08.14 16:45
Автор у цю хвилину відсутній