ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Стиркіна
2018.11.20 00:22
Груднева сонячна хурма.
Зима сточила сік у місто,
весь чисто. Темно. Я сама.
Німа. Ніде не промениться.
Згадай мене колись, як я
була твоя, мов крапля сонця
на денці вулиць. Тінь моя,
змія, намисто із червонців

Віктор Кучерук
2018.11.19 20:41
Т.І...
Не карай мене жорстоко
І бездумно не суди,
Що лишаю, крок за кроком,
У душі твоїй сліди.
Вибачай, що йти не хочу
Із думок твоїх і снів, –
Що піснями напророчить

Володимир Бойко
2018.11.19 17:40
Манлива тінь сором’язлива
Підходила навшпиньки зліва,
А тінь зрадлива і лукава
Скрадалася підступно справа.

В химерному хитросплетінні
Мене оточували тіні.
У грі бурхливої уяви

Володимир Півторак
2018.11.19 17:19
Граюсь римами. Вірші щe й досі пишу.
Вірю в посмішки друзів і пeрeхожих.
Ні на кого нe хочeться бути схожим.
Просто жити б.
А як? Прошу...

Підкажи, якщо знаєш, куди іти,
Обійми, поцілуй, надихни собою.

Любов Бенедишин
2018.11.19 17:05
Не шукайте стріч з коханням першим,
Хай зоріє в пам'яті на дні –
Щастям, як троянда; болем-шершнем
Чи мотивом, стихлим вдалині.

Не зовіть минулого, не варто –
Не впізнає ні себе, ні вас.
Хай довіку найсвятішу ватру

Ігор Деркач
2018.11.19 14:24
Холоди катують ніжне тіло?
Ну, – і хто нам дохтур, далебі?
Енело не впало і не сіло,
поки не явилося тобі.

Сила думки родить Аеліту.
Уяви, – що! спати не дає,
поки душу нікому зігріти?

Ігор Шоха
2018.11.19 13:18
У класики кумиру закортіло.
Що не почує, те й римує вмить.
То файне діло
перо зоїла,
а як мовчить, то і сімох навчить.

***
А нині неокласики – не дуже,

Олександр Сушко
2018.11.19 09:32
Ми зайняті. Гопак схрестили з вальсом,
Важлива справа! Котик скаже "Няв!"
Росія ж як Росія - любить м'ясо,
А хохлачок підпилий закуняв.

А результат - лишилися без Криму,
В Донбасі ФСБ біля керма.
Думки золою сиплються у зиму,

Домінік Арфіст
2018.11.19 02:01
шляхетна сивина прадавньої гори
розчесана дощем… увінчана вітрами…
і грає юний день свої небесні гами
торкаючи гори… цілуючи вітри….
сліпа долина дна… Аїда… тінь Тавриди…
невичерпані сни ласпійського села…
стинається вода до дотиків весла…
і ти п

Юлія Стиркіна
2018.11.19 00:03
Чоловік замовив ляльку
з порцелянового скла,
всі життєві забаганки
він до Бога списком склав,
описав усі прикмети
і послав до неба лист:
щоб така була кобєта
і назовні, і на зріст!

Сонце Місяць
2018.11.18 23:55
У записнику героя
чисто китайська проза
передчуття артрозів
виблиску наднової

Мелодії падолисту
короткі й злі, прематурні
холод імлиться містом

Серго Сокольник
2018.11.18 22:05
нелайковий" експериментальний cуперандеграунд, гра слів, просто капець)))***

Трохи вище, зарАз-о!!!-
МU...за сіла на стіл.
Визивали відразу
Римування оті
Не відразу до музи
(бо маленька якась)

Ярослав Чорногуз
2018.11.18 22:00
Ще листопад, а справжня йде зима,
З`явився лід на озері тоненький.
І злежаний сніжечок задрімав
І пухом огорнув землицю-неньку.

І пташечки в гаю – анітелень.
Шукають, заклопотані, поживу.
Лиш усміхається чарівно день,

Володимир Бойко
2018.11.18 21:47
Ми з вами дружно жили,
Поки ми вам служили.
Любили ви продажних,
Послужливих хохлів.
Та злі часи настали –
І вся любов пропала,
І в прорізі прицілу
Мішені ворогів.

Олена Багрянцева
2018.11.18 19:38
Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль.
Мої файли рясні завантажені, як годиться.
Твої губи, немов запашна лісова суниця.
Зависає над нами туман, як вузький бемоль.
Мої ноти звучать вірогідно у цій пітьмі.
Наближайся сміливо близько, наскільки зможе

Іван Потьомкін
2018.11.18 17:52
У спірці я, як Галілео Галілей:
Не хоче інквізиція, аби Земля крутилась,
Нехай лишається при неуцтві своїм.
Отак і я:не змушую сперечника сердитись.
Ти хочеш, аби столицею Ізраїлю
Був Тель-Авів, будь ласка.
Єрусалим для вірності собі залишу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Євген Лінивий
2018.10.20

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 одкровення
я пантера, що вигинає спину перед тим, як здійснити стрибок. відчайдушна, смілива, сильна. я звикла стояти за себе сама, але є речі, які самостійно не врегулюєш
я можу обходитися без тебе, хлопче, але не без сексу... мені зараз хочеться цього...і я в змозі собі у цьому зізнатися...я зізнаюся собі у багатьох речах, а любов і секс я навчилася розрізняти... я про внутрішню сміливість зізнатися собі у тому, що ти бажаєш, навіть якщо забороняєш собі думки і дії, внутрішню силу, а не про слабкість і інертність...
а ти все ходиш колами, безнадійно закоханий(?), але боїшся відкритися, боїшся сказати правду, і бути відштовхнутим... висміяним чи ще що там собі сам надумав. чи може ти сам не впевнений у тому, що ти хочеш і що тобі потрібно?
пять років тому я потребувала тебе...пригадую...
я саме розірвала стосунки і хотіла тепла і любові, ласки, присутності рідної душі...
а ти мовчав понад 5 років і мовчиш... на що розраховуєш? щоб я кинулася на тебе сама? так от, цього не буде!!! Бо чоловік має бути чоловіком, тобто сам робити перші кроки, бути сильним і сміливим, сміливим не від того, що на соту пропозицію якась з дівок пристане, ні! (так роблять слабаки, невпевнені у собі)
сміливим тримати удар, у тому числі по самолюбству. підійматися з колін і йти далі...
усі мої спроби зблизитися з тобою закінчувалися фіаско, а їх було немало, мені хотілося пізнати тебе, спілкуватися, дружити, що хотілося тобі - ти сам краще знаєш
ти мене відштовхував, ображав, сердився на мене і проклинав, певно, бо тобі хотілося мене пристрасно кохати, а не дружньо гомоніти...
я цю школу пройшла, пройшла рано, на щастя, певно, і мені отруювали життя ще тоді, коли я, будучи школяркою, дозволила собі сподобатися одному старшокласникові...
і тоді мого однокласника, який з першого класу таємно кохав мене, прорвало, ніби стару греблю, і я мало не кинула школу, плачучи щовечора в подушку від тих усіх прикрощів, яких він мені завдавав...
час йшов, він мене ревнував до кожного хлопця, з яким я перетиналася, відганяв, ніби пес, усіх, роблячи мені боляче... і я втекла з міста, втекла, аби повернутися через кілька років і зустрітися з ним... і під шофе він зізнався знову, бо на тверезу голову не вистачало сили духу...
а після того, як ми переспали, таке буває, що цікавість і фізіологічний голод бере гору над здоровим глуздом, він плазував... хотів продовження стосунків, але не хотіла я... бо у мене вже був певний досвід тілесного спілкування і того, що любов і секс речі різні...то було не моє пальто і не сукня, яка бездоганно сяде...він розпатякав усім, кому не ліньки, що був зі мною, хоча...мені не соромно, він себе рекламував як суперкоханця з років 13-ти, і мені було цікаво, чи дійсно він такий, майстерний. вправний, як патякав на кожному розі... дива не сталося, наші шляхи назавжди розійшлися, цією близькістю я розрубала гордіїв вузол, і вільною пішла далі, бо шукала, ні, я хотіла поєднання і ідеалізації душі і тіла, цих двох складових, хоча сувора дійсність скидала покривало ілюзії...
я йшла ва-банк, не раз, але всі вершини, які мені вдалося завоювати у результаті виявлялися примарними...
я страждала... я сумнівалася в собі... у тому, чи можна мене полюбити просто за те, що я отака, як є, жива душа, тіло, полюбити за розум і сміливість, і прийняти, і бути поруч, так, щоб я не мучилася і не сумнівалася, що не така...
я пройшла свої кола мук і страждань...пройшла і загартувалася... я стала сильніша, але не сталева...
хоробра і тендітна, сильна і слабка...пантера і котенятко, яке хоче мати поряд чоловіка, на якого можна обпертися, насолодитися і втамувати не лишень фізіологію, але й душу...
ти гарчиш, коли я заграю з іншими, навіть твоїми друзями, я роблю це зумисно, зумисно дратую тебе і провокую на дію, ти мінишся і соромишся, а я тим часом граю свою партію, будь мужиком! – своєю грою натякаю тобі, але ти обираєш мене відштовхнути, як безпородне кошеня, бо в тебе статус місцевого, а я ліміта, у тебе впливові батьки, чим не можу похвастатися я... ти не борешся за мене... отже, ти слабкодухий... хоча хороший, і я тебе люблю як людину... енергетично і дружньо...





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-10-04 22:52:01
Переглядів сторінки твору 109
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.36)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.681 / 5.27)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.823
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.11.19 17:24
Автор у цю хвилину відсутній