ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2020.10.19 22:20
Я в кімнаті, а галас у вуха
Наповзає важезним свинцем.
Перед вічним всевладним лицем
Відчуваю фатальності звуки.

Какофонія транспорту суне,
Розриває гармонію снів.
Квітка сохне в морях будяків.

Олександр Сушко
2020.10.19 16:47
Не люблять люди правди, зобижаються, коли хтось щиро і прямо в очі каже, що ти - телепень, а вчинки твої ідіотські. А чому ображаються? А тому, що правда нікому не потрібна, вона як чорна грязь покриває людину з голови до ніг. І замість непорочного світло

Ярослав Чорногуз
2020.10.19 13:19
В героя божа є ознака –
Усі він труднощі долав.
Он – Одіссеєва Ітака,
Для нього сповнена тепла.

Брил нагромадження величне,
Печаль і радість в нім сплелись.
На рідну землю, ой, незвично

Тетяна Левицька
2020.10.19 13:08
Забувала оплакані вірші,
загортала самотність в папір,
і ніхто у роз'ятреній тиші
в ніч холодну мене не зігрів.
Що кому, до чужого причастя,
літургії пахких паляниць?
Не таке я намріяла щастя
щоб шубовснути з синяви ниць.

Ігор Шоха
2020.10.19 10:35
Історія лише тоді навчає,
коли її осмислює народ,
і гнів його Везувієм палає,
і чуємо із Дону до Дунаю,
що є у кожній хаті патріот.

Ми, як були від Сяну і до Дону,
то й будемо! Бо течія несе

Сергій Губерначук
2020.10.19 10:11
Зимове діамантове кольє,
холодних почуттів ясні крижинки.
Усе, що на рахунку в тебе є, –
це сміх і сльози звільненої жінки.

Давно я не така, як ця зима.
Терпіти сил уже давно нема.

Микола Соболь
2020.10.19 08:55
Присядь опліч, мій друже, поговорим
у світі є для цього сотні тем.
Перевернути може слово гори
і душу може обпекти вогнем…
Немає часу? Певно і не буде.
Цейтноту вічна пастка на землі.
Чи схаменуться, чи прозріють люди?
Можливо так. Та швидше за вс

Віктор Кучерук
2020.10.19 08:23
Стало холодно і сиро
Восени, –
Тож на вулицю з квартири
Не гони.
Далечінь і наоколи
Вже не ті –
Потемніли, захололи
В німоті.

Іван Потьомкін
2020.10.19 08:10
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Олександр Сушко
2020.10.18 20:34
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Микола Дудар
2020.10.18 19:44
ЗВИЧАЙНЕ ЧУДО МИКОЛИ ДУДАРА В українській поезії є безліч чудових письменників, яких важко віднести до якоїсь конкретної генерації. Хоча б тому, що писати починають пізніше за своїх ровесників, але одразу пропонують світові зрілу лірику. Одним із таких а

Олександр Сушко
2020.10.18 17:37
Стаття оця простяцька, як і усе моє нехитре життя, як усе до чого доторкається моя думка . Хоча в ній буде йти мова не про гарбузи на полі, які цьогоріч вродили рясно, не про білі гриби, які щойно замаринував, і навіть не про теоретичну фізику та квант

Микола Соболь
2020.10.18 16:04
Були у світі лише ми й каштани,
як тільки листопад тікав із двору,
чекаючи удвох на зиму скору
та сніг, що не впаде відразу тане.
Таке воно дитяче лихоліття
в бабусиній хатині біля груби
коти свої вилизували шуби,
а ми калини заваривши віття

Борис Костиря
2020.10.18 14:15
Це божевілля міста із агоній,
Важких судом, паралічу і ран.
Стікає кров’ю течія двобою,
Узявши спокій на важкий таран.

Гангрена розповзається повсюди,
Руйнуючи стрімкі проспекти вщент.
Здорова плоть перетворилась в груди

Сергій Губерначук
2020.10.18 08:56
Знов обличчя це – не налице,
а навиворіт, як після лому!
Я – великий. І знаю про це!
Не вміщаюсь ні в чому малому!

Я надмірно – в самому собі –
у самому мені не самому!
Розкотив би губу по губі –

Євген Федчук
2020.10.17 20:09
Біля старої школи ріс бузок.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
І полюбляв я ще малим ходити,
Мов у країну чарівну казок.
Вдихав бузковий аромат п’янкий
І до суцвіть уважно придивлявся,
П’ять пелюсток зустріти намагався,
Бо, як казали старші, цвіт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 Насправді
Він валявся біля її ніг, плазував, хоча і стояв зараз перед нею, струнко, дивився у очі і боявся видати себе. Але вона бачила інше – правду, він став черговою вежею, яку вона підкорила. На маківці майорів білий стяг.
Зважувала, думала...Її не цікавив цей чоловік, вона дивилася у душу і розуміла, що там простий побут і бажання накинутися на неї у ліжку. І очі доброго пса... І не той фасон, не той запах і не той вогонь...
І згадувався одразу той момент, коли вона спробувала наступити собі на горло і переспати з чоловіком не тому, що хотілося, і вона так вирішила, а тому, що від шокуючих новин вона стала просто тілом. Душа була там, поруч з подругою, у якої боровся за життя єдиний син. І коли вони домчали в лікарню, передавши гроші, на зворотному шляху додому їй так не хотілося повертатися у чотири стіни і бути на самоті з трагедією, що вона сухо кинула: «До тебе»
Він не повірив своїм вухам, але бастилія не упала, і коли за сценарієм він накинувся на неї, вона собою не була. Вона була тілом. Він накинувся на тіло і почав свою справу, тут доречно було б озвучкою за кадром: «Невже це все моє?» і так по колу разів з п'ятдесят.
Вона піддалася, але не здалася... не здалася, бо таких сценаріїв не було у її колекції.
Змінивши позу, вона вже зверху, і мало не вбила його запалом, свого амортизованого кавалера. Мало не вбила шаленим галопом, який брав початок з відчаю і болю.
У голові снували думки: «А раптом він не виживе, він ще молодий, він мені зізнавався таємно в коханні, а тепер лежить у реанімації в комі... Боже, милостивий, пробач мені слабкість мого духу, пробач мені цей блуд, на який я пішла, я не хотіла отак, я хотіла тепла, заспокоїтися – ось чому я прийшла сюди... в цю незнайому квартиру до непідходящого чоловіка... непідходящого абсолютно. Мені не страшно за себе, Господи, мені страшно за нього, спаси сина...моєї подруги, єдиного сина, він суть її життя, Господи, помилуй»
Ні про які оргазми тут не йшлося, хоча чоловік дійшов піку. Це просто, у чоловіків.
Вона ще довго картала себе за той вчинок, а потім пробачила. Жодна волосина не впаде, без промислу Божого. Це був урок. Це було пізнаття себе...але вона виплуталася.
Бо у її сценаріях не було більш недостойних уваги чоловіків... все завершилося добре, і коли бастилія падає, то відтепер це суто її вибір. Бо їй хочеться жити і бути сповненою внутрішніх інсайтів.
І от вона стоїть, бачить, як чоловік очима видав себе, нецікавий і середньостатистичний, мило всміхається. Вона подумки переступає і думками біжить до свого філософа, милого, гарного, ніжного. З яким не хочеться спати, а до сходу сонця обійматися, гомоніти, ділитися, зігріватися його світлою енергією. Вона дивиться йому у очі і бачить душу. А не член.
Вони навіть не трималися за руки. Гомоніли, пили каву, звісивши ноги з підвіконня, вона занурювала свої кігтики у його м'яке волосся і здавалися дивними, але тільки ці двоє розуміли, які вони...насправді...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-09-26 15:29:04
Переглядів сторінки твору 837
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.852
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.08.14 16:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-09-27 15:22:01 ]
Досвід - неоціненна штука.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2018-10-02 10:08:58 ]
вдячна Вам, пане Олександре, за коментар, так і є


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-10-02 14:43:25 ]
Може - БІЛЯ її ніг ? )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2018-10-02 17:36:12 ]
біля, внизу