ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2020.10.19 22:20
Я в кімнаті, а галас у вуха
Наповзає важезним свинцем.
Перед вічним всевладним лицем
Відчуваю фатальності звуки.

Какофонія транспорту суне,
Розриває гармонію снів.
Квітка сохне в морях будяків.

Олександр Сушко
2020.10.19 16:47
Не люблять люди правди, зобижаються, коли хтось щиро і прямо в очі каже, що ти - телепень, а вчинки твої ідіотські. А чому ображаються? А тому, що правда нікому не потрібна, вона як чорна грязь покриває людину з голови до ніг. І замість непорочного світло

Ярослав Чорногуз
2020.10.19 13:19
В героя божа є ознака –
Усі він труднощі долав.
Он – Одіссеєва Ітака,
Для нього сповнена тепла.

Брил нагромадження величне,
Печаль і радість в нім сплелись.
На рідну землю, ой, незвично

Тетяна Левицька
2020.10.19 13:08
Забувала оплакані вірші,
загортала самотність в папір,
і ніхто у роз'ятреній тиші
в ніч холодну мене не зігрів.
Що кому, до чужого причастя,
літургії пахких паляниць?
Не таке я намріяла щастя
щоб шубовснути з синяви ниць.

Ігор Шоха
2020.10.19 10:35
Історія лише тоді навчає,
коли її осмислює народ,
і гнів його Везувієм палає,
і чуємо із Дону до Дунаю,
що є у кожній хаті патріот.

Ми, як були від Сяну і до Дону,
то й будемо! Бо течія несе

Сергій Губерначук
2020.10.19 10:11
Зимове діамантове кольє,
холодних почуттів ясні крижинки.
Усе, що на рахунку в тебе є, –
це сміх і сльози звільненої жінки.

Давно я не така, як ця зима.
Терпіти сил уже давно нема.

Микола Соболь
2020.10.19 08:55
Присядь опліч, мій друже, поговорим
у світі є для цього сотні тем.
Перевернути може слово гори
і душу може обпекти вогнем…
Немає часу? Певно і не буде.
Цейтноту вічна пастка на землі.
Чи схаменуться, чи прозріють люди?
Можливо так. Та швидше за вс

Віктор Кучерук
2020.10.19 08:23
Стало холодно і сиро
Восени, –
Тож на вулицю з квартири
Не гони.
Далечінь і наоколи
Вже не ті –
Потемніли, захололи
В німоті.

Іван Потьомкін
2020.10.19 08:10
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Олександр Сушко
2020.10.18 20:34
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Микола Дудар
2020.10.18 19:44
ЗВИЧАЙНЕ ЧУДО МИКОЛИ ДУДАРА В українській поезії є безліч чудових письменників, яких важко віднести до якоїсь конкретної генерації. Хоча б тому, що писати починають пізніше за своїх ровесників, але одразу пропонують світові зрілу лірику. Одним із таких а

Олександр Сушко
2020.10.18 17:37
Стаття оця простяцька, як і усе моє нехитре життя, як усе до чого доторкається моя думка . Хоча в ній буде йти мова не про гарбузи на полі, які цьогоріч вродили рясно, не про білі гриби, які щойно замаринував, і навіть не про теоретичну фізику та квант

Микола Соболь
2020.10.18 16:04
Були у світі лише ми й каштани,
як тільки листопад тікав із двору,
чекаючи удвох на зиму скору
та сніг, що не впаде відразу тане.
Таке воно дитяче лихоліття
в бабусиній хатині біля груби
коти свої вилизували шуби,
а ми калини заваривши віття

Борис Костиря
2020.10.18 14:15
Це божевілля міста із агоній,
Важких судом, паралічу і ран.
Стікає кров’ю течія двобою,
Узявши спокій на важкий таран.

Гангрена розповзається повсюди,
Руйнуючи стрімкі проспекти вщент.
Здорова плоть перетворилась в груди

Сергій Губерначук
2020.10.18 08:56
Знов обличчя це – не налице,
а навиворіт, як після лому!
Я – великий. І знаю про це!
Не вміщаюсь ні в чому малому!

Я надмірно – в самому собі –
у самому мені не самому!
Розкотив би губу по губі –

Євген Федчук
2020.10.17 20:09
Біля старої школи ріс бузок.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
І полюбляв я ще малим ходити,
Мов у країну чарівну казок.
Вдихав бузковий аромат п’янкий
І до суцвіть уважно придивлявся,
П’ять пелюсток зустріти намагався,
Бо, як казали старші, цвіт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 Ключ
Ніка замислилася не на жарт. Чому поєднуються часто в пари різні люди. Як от – йому подобається шансон і одеський жаргончик. Вона у захваті від віолончелі і скрипки і поезії срібного століття.
Спостерігаючи за оточенням – висновки ті самі. Знайомий чоловік з поетичною душею обрав собі для життя прагматичну жінку, взяв її за дружину і вже виховують маля. Вона – стіна, за якою можна сховатися, і камінь, який прив’язано до ніг, аби чоловік не полетів у далечіні неба.
Красиві часто у стосунках з квазімодами. Люди тонкої душевної організації рідко тандеми. Майже кожна пара має у своєму складі прагматика і поета.
Ніка визирнула з вікна, глянувши на вулицю. Спостерігала за людьми, які бігли на роботу чи у інших справах.
Дуальність всесвіту її зачарувала. Все існувало паралельно: чорне і біле, стриманість і розпуста, холод і пристрасть, добро і зло.
І якщо бути відвертою з собою, то для кожного окремого випадку треба мати свого партнера. З одним – ходити у театр і кіно, відвідувати виставки і музеї,захоплюватися полотнами Гогена і розмовляти про експрессіонізм, слухати Вівальді і поезію. З іншим – вивчати іншу сторону життя, сповнену пристрасті, брутальності, жаги, хуліганства.
Ніка примірювала на себе образ янгола, але часто гойдалка хиталася в інший бік, і вона хотіла бути не ідеальною занудою, а повноцінною, здатною бути різною.
Дівчині було сумно визнавати, що попередній день схожий сьогоднішній, і сьогоднішній такий, я буде завтра.
Одного дня вона вийшла на прогулянку, і вони стрілися. Гліб був симпатичним чорнявим молодиком з блакитними очима і густими віями, які закручувалися догори. Легка неголеність. Парфюм. Сорочка в клітинку, блакитна, розстебнуті два гудзики, вузькі джинси. Встояти було важко.
Ніка глянула на випадкового пасажира і відвела погляд. Її схвилював незнайомець. І тим, як впевнено тримався, і зовнішністю, і запахом. Вона не втрималася і ще раз глянула на нього.
Гліб усміхнувся. Дівчина зашарілася. Її кинуло в жар від посмішки, зіниці очей розширилися. Рум’янець ліг на щоки. Ліфт спинився. Ніка, ніби куля, вибігла у коридор і помчала, забуваючи кинути привітання консьєржці.
- Дівчино, - гукнув незнайомець, ви загубили! – Ніка обернулася і побачила, як пасажир тримає у руках косинку, тонку, італійську, шовкову. Вона нечутно зісковзнула з шиї дівчини.
Незнайомець перед тим, як вручити, вдихнув повітря через тонку тканину хусточки.
- Психотроп. Оригінально, - протягуючи хусточку промовив він.
- Так, а Ви обізнаний, - сором’язливо відповіла Ніка, це були парфуми для особливих випадків. – Дякую, це подарунок близької людини.
- Вишукано, - усміхнувся Гліб. – А давайте якось зустрінемося? Прогулянка і кава з вас, за знахідку.
- То як ваше ім’я, рятівнику? – промовила Ніка.
- Гліб, - оголивши ряд білосніжних зубів промовив чоловік.
- Ніка, - відрекомендувала себе дівчина. Вони обмінялися телефонами аби домовитися про зустріч.
Дівчина ще ніколи так не хвилювалася, як перед кавою з новим знайомим. Вона витягувала з шафи сороміцьку сукню, потім після примірки ховала назад, натягувала панчохи, взувала туфлі непристойного червоного кольору на підборах, знімала туфлі, одягалася скромніше. Але ледве тримала себе в руках. Пристрасть оволодівала її єством, як згадувала оті надто блакитні жартівливі очі, триденну щетину і обтягнуті сідниці Гліба.
Скільки можна тримати себе в шорах і бути правильною? Скільки заперечувати свою пристрасність і сексуальність? Інтрижка? А чому не дозволити собі це?
(далі буде)





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-09-05 17:43:33
Переглядів сторінки твору 625
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.08.14 16:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-09-06 00:54:42 ]
ну, ну, ну - що ж далі? )