ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Ключ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ключ
Ніка замислилася не на жарт. Чому поєднуються часто в пари різні люди. Як от – йому подобається шансон і одеський жаргончик. Вона у захваті від віолончелі і скрипки і поезії срібного століття.
Спостерігаючи за оточенням – висновки ті самі. Знайомий чоловік з поетичною душею обрав собі для життя прагматичну жінку, взяв її за дружину і вже виховують маля. Вона – стіна, за якою можна сховатися, і камінь, який прив’язано до ніг, аби чоловік не полетів у далечіні неба.
Красиві часто у стосунках з квазімодами. Люди тонкої душевної організації рідко тандеми. Майже кожна пара має у своєму складі прагматика і поета.
Ніка визирнула з вікна, глянувши на вулицю. Спостерігала за людьми, які бігли на роботу чи у інших справах.
Дуальність всесвіту її зачарувала. Все існувало паралельно: чорне і біле, стриманість і розпуста, холод і пристрасть, добро і зло.
І якщо бути відвертою з собою, то для кожного окремого випадку треба мати свого партнера. З одним – ходити у театр і кіно, відвідувати виставки і музеї,захоплюватися полотнами Гогена і розмовляти про експрессіонізм, слухати Вівальді і поезію. З іншим – вивчати іншу сторону життя, сповнену пристрасті, брутальності, жаги, хуліганства.
Ніка примірювала на себе образ янгола, але часто гойдалка хиталася в інший бік, і вона хотіла бути не ідеальною занудою, а повноцінною, здатною бути різною.
Дівчині було сумно визнавати, що попередній день схожий сьогоднішній, і сьогоднішній такий, я буде завтра.
Одного дня вона вийшла на прогулянку, і вони стрілися. Гліб був симпатичним чорнявим молодиком з блакитними очима і густими віями, які закручувалися догори. Легка неголеність. Парфюм. Сорочка в клітинку, блакитна, розстебнуті два гудзики, вузькі джинси. Встояти було важко.
Ніка глянула на випадкового пасажира і відвела погляд. Її схвилював незнайомець. І тим, як впевнено тримався, і зовнішністю, і запахом. Вона не втрималася і ще раз глянула на нього.
Гліб усміхнувся. Дівчина зашарілася. Її кинуло в жар від посмішки, зіниці очей розширилися. Рум’янець ліг на щоки. Ліфт спинився. Ніка, ніби куля, вибігла у коридор і помчала, забуваючи кинути привітання консьєржці.
- Дівчино, - гукнув незнайомець, ви загубили! – Ніка обернулася і побачила, як пасажир тримає у руках косинку, тонку, італійську, шовкову. Вона нечутно зісковзнула з шиї дівчини.
Незнайомець перед тим, як вручити, вдихнув повітря через тонку тканину хусточки.
- Психотроп. Оригінально, - протягуючи хусточку промовив він.
- Так, а Ви обізнаний, - сором’язливо відповіла Ніка, це були парфуми для особливих випадків. – Дякую, це подарунок близької людини.
- Вишукано, - усміхнувся Гліб. – А давайте якось зустрінемося? Прогулянка і кава з вас, за знахідку.
- То як ваше ім’я, рятівнику? – промовила Ніка.
- Гліб, - оголивши ряд білосніжних зубів промовив чоловік.
- Ніка, - відрекомендувала себе дівчина. Вони обмінялися телефонами аби домовитися про зустріч.
Дівчина ще ніколи так не хвилювалася, як перед кавою з новим знайомим. Вона витягувала з шафи сороміцьку сукню, потім після примірки ховала назад, натягувала панчохи, взувала туфлі непристойного червоного кольору на підборах, знімала туфлі, одягалася скромніше. Але ледве тримала себе в руках. Пристрасть оволодівала її єством, як згадувала оті надто блакитні жартівливі очі, триденну щетину і обтягнуті сідниці Гліба.
Скільки можна тримати себе в шорах і бути правильною? Скільки заперечувати свою пристрасність і сексуальність? Інтрижка? А чому не дозволити собі це?
(далі буде)
Спостерігаючи за оточенням – висновки ті самі. Знайомий чоловік з поетичною душею обрав собі для життя прагматичну жінку, взяв її за дружину і вже виховують маля. Вона – стіна, за якою можна сховатися, і камінь, який прив’язано до ніг, аби чоловік не полетів у далечіні неба.
Красиві часто у стосунках з квазімодами. Люди тонкої душевної організації рідко тандеми. Майже кожна пара має у своєму складі прагматика і поета.
Ніка визирнула з вікна, глянувши на вулицю. Спостерігала за людьми, які бігли на роботу чи у інших справах.
Дуальність всесвіту її зачарувала. Все існувало паралельно: чорне і біле, стриманість і розпуста, холод і пристрасть, добро і зло.
І якщо бути відвертою з собою, то для кожного окремого випадку треба мати свого партнера. З одним – ходити у театр і кіно, відвідувати виставки і музеї,захоплюватися полотнами Гогена і розмовляти про експрессіонізм, слухати Вівальді і поезію. З іншим – вивчати іншу сторону життя, сповнену пристрасті, брутальності, жаги, хуліганства.
Ніка примірювала на себе образ янгола, але часто гойдалка хиталася в інший бік, і вона хотіла бути не ідеальною занудою, а повноцінною, здатною бути різною.
Дівчині було сумно визнавати, що попередній день схожий сьогоднішній, і сьогоднішній такий, я буде завтра.
Одного дня вона вийшла на прогулянку, і вони стрілися. Гліб був симпатичним чорнявим молодиком з блакитними очима і густими віями, які закручувалися догори. Легка неголеність. Парфюм. Сорочка в клітинку, блакитна, розстебнуті два гудзики, вузькі джинси. Встояти було важко.
Ніка глянула на випадкового пасажира і відвела погляд. Її схвилював незнайомець. І тим, як впевнено тримався, і зовнішністю, і запахом. Вона не втрималася і ще раз глянула на нього.
Гліб усміхнувся. Дівчина зашарілася. Її кинуло в жар від посмішки, зіниці очей розширилися. Рум’янець ліг на щоки. Ліфт спинився. Ніка, ніби куля, вибігла у коридор і помчала, забуваючи кинути привітання консьєржці.
- Дівчино, - гукнув незнайомець, ви загубили! – Ніка обернулася і побачила, як пасажир тримає у руках косинку, тонку, італійську, шовкову. Вона нечутно зісковзнула з шиї дівчини.
Незнайомець перед тим, як вручити, вдихнув повітря через тонку тканину хусточки.
- Психотроп. Оригінально, - протягуючи хусточку промовив він.
- Так, а Ви обізнаний, - сором’язливо відповіла Ніка, це були парфуми для особливих випадків. – Дякую, це подарунок близької людини.
- Вишукано, - усміхнувся Гліб. – А давайте якось зустрінемося? Прогулянка і кава з вас, за знахідку.
- То як ваше ім’я, рятівнику? – промовила Ніка.
- Гліб, - оголивши ряд білосніжних зубів промовив чоловік.
- Ніка, - відрекомендувала себе дівчина. Вони обмінялися телефонами аби домовитися про зустріч.
Дівчина ще ніколи так не хвилювалася, як перед кавою з новим знайомим. Вона витягувала з шафи сороміцьку сукню, потім після примірки ховала назад, натягувала панчохи, взувала туфлі непристойного червоного кольору на підборах, знімала туфлі, одягалася скромніше. Але ледве тримала себе в руках. Пристрасть оволодівала її єством, як згадувала оті надто блакитні жартівливі очі, триденну щетину і обтягнуті сідниці Гліба.
Скільки можна тримати себе в шорах і бути правильною? Скільки заперечувати свою пристрасність і сексуальність? Інтрижка? А чому не дозволити собі це?
(далі буде)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію