ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Александра Макуха (1998) /
Проза
Нічний час відвертості
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нічний час відвертості
Вона вже давно сиділа за робочим столом у своїй спальні і дивилась в ноутбук. Power Point презентація від цього споглядання, звичайно, сама себе не зробила, проте Іра все ще на це сподівалась. Це досить дивно, адже здавати цю роботу вона мала до другої пари, а вже була, на секундочку, четверта година ранку.
Дівчина майже лежала на стільці, час від часу поглядаючи на безлюдну вулицю за вікном. Нічний час її завжди вабив. Таке відчуття, що ця пора загострює почуття і ти починаєш ставитись до всього радикальніше. Вночі часто приймаються важливі рішення, типу «завтра точно почну правильно харчуватись, куплю абонемент в зал і зроблю натуральну маску для волосся», або «з сьогоднішнього дня почну відкладати кошти на те, щоб переїхати в інше місто/країну/планету». Звичайно, після короткого сну в дві-три години, по дорозі на навчання вона вже не згадувала про свої нічні обіцянки. Але, ніч - завжди особливий час для думок і аналізу свого життя. І щоразу після аналізу Ірі хотілося втекти далеко від власного життя, яке вона проживає зовсім не так, як хоче.
Отже, час спливає, а на екрані її ноутбука Power Point презентація на 11 слайдів: на першому – тема роботи, на другому – пусто, про третій і решту, гадаю, можна не уточнювати. «Проте, - сказала вона собі, - я підібрала гарний фон». Зробити більше у неї не має ні сил, ні бажання, тому вона налила чашку не дуже смачної кави і задивилась у вікно. Тим часом її мозок заповнили сотні думок, все далі відволікаючи її від провального завдання. В навушниках голосно грала музика, Іра трохи ворушила плечами в ритм, а її вуста повторювали давно вивчені слова пісні. Іноді доводилось поводити мишкою, аби екран не згас, проте жодних змін презентація не зазнала.
І ось у неї є шанс побачити ще один схід сонця, а трохи пізніше почути, як у сусідній кімнаті лунає будильник і батьки починають збиратись на роботу. Через деякий час, мама спробує зайти в її кімнату, але двері надійно замкнені. Батьки не стануть її будити, знаючи що їй аж на десяту, а таки гарна донька не зможе проспати. «Іра в нас дуже хороша дівчинка, відмінниця, на бюджеті вчиться, ось скоро червоний диплом отримає, заміж вийде, роботу знайде, внуків нам народить…Ах щаслива…»
Вона намагалась не думати про те, чого вона дійсно хоче. Сценарій її життя був написаний задовго до Іриного народження. Зараз їй доводиться лише грати свою роль, вивчаючи напам’ять усі репліки. Іноді й дійсно нестерпно хочеться зібрати рюкзак найнеобхідніших речей і втекти настільки далеко, щоб тебе там ніколи не знайшли. Але на годиннику дев’ята ранку, дівчина вже одяглась, кладе конспект в сумку і закриває за собою двері.
На столі ноутбук з майже пустою Power Point презентацією, чашка з рештками кави, заплутані навушники. В пустій кімнаті пахне Іриними парфумами і все ще відчутна магія ночі, а в особливих місцях навіть лишились частинки її найщиріших думок.
2018 рік
Дівчина майже лежала на стільці, час від часу поглядаючи на безлюдну вулицю за вікном. Нічний час її завжди вабив. Таке відчуття, що ця пора загострює почуття і ти починаєш ставитись до всього радикальніше. Вночі часто приймаються важливі рішення, типу «завтра точно почну правильно харчуватись, куплю абонемент в зал і зроблю натуральну маску для волосся», або «з сьогоднішнього дня почну відкладати кошти на те, щоб переїхати в інше місто/країну/планету». Звичайно, після короткого сну в дві-три години, по дорозі на навчання вона вже не згадувала про свої нічні обіцянки. Але, ніч - завжди особливий час для думок і аналізу свого життя. І щоразу після аналізу Ірі хотілося втекти далеко від власного життя, яке вона проживає зовсім не так, як хоче.
Отже, час спливає, а на екрані її ноутбука Power Point презентація на 11 слайдів: на першому – тема роботи, на другому – пусто, про третій і решту, гадаю, можна не уточнювати. «Проте, - сказала вона собі, - я підібрала гарний фон». Зробити більше у неї не має ні сил, ні бажання, тому вона налила чашку не дуже смачної кави і задивилась у вікно. Тим часом її мозок заповнили сотні думок, все далі відволікаючи її від провального завдання. В навушниках голосно грала музика, Іра трохи ворушила плечами в ритм, а її вуста повторювали давно вивчені слова пісні. Іноді доводилось поводити мишкою, аби екран не згас, проте жодних змін презентація не зазнала.
І ось у неї є шанс побачити ще один схід сонця, а трохи пізніше почути, як у сусідній кімнаті лунає будильник і батьки починають збиратись на роботу. Через деякий час, мама спробує зайти в її кімнату, але двері надійно замкнені. Батьки не стануть її будити, знаючи що їй аж на десяту, а таки гарна донька не зможе проспати. «Іра в нас дуже хороша дівчинка, відмінниця, на бюджеті вчиться, ось скоро червоний диплом отримає, заміж вийде, роботу знайде, внуків нам народить…Ах щаслива…»
Вона намагалась не думати про те, чого вона дійсно хоче. Сценарій її життя був написаний задовго до Іриного народження. Зараз їй доводиться лише грати свою роль, вивчаючи напам’ять усі репліки. Іноді й дійсно нестерпно хочеться зібрати рюкзак найнеобхідніших речей і втекти настільки далеко, щоб тебе там ніколи не знайшли. Але на годиннику дев’ята ранку, дівчина вже одяглась, кладе конспект в сумку і закриває за собою двері.
На столі ноутбук з майже пустою Power Point презентацією, чашка з рештками кави, заплутані навушники. В пустій кімнаті пахне Іриними парфумами і все ще відчутна магія ночі, а в особливих місцях навіть лишились частинки її найщиріших думок.
2018 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію