ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Адлояда в рождественскую ночь

Это было что-то новое – впервые жена не предупреждала меня, чтобы не напивался. Весь предыдущий опыт застолий в хорошей компании свидетельствовал о том, что, войдя в роль, я теряю контроль над собой. То есть чаще пью, нежели закусываю, и потом, как выражается моя наставница, несу всякую “ахунею”. Не говоря уже о том, что на следующий день не могу даже смотреть на пищу и лишь после похмелки, хоть и с трудом, но прихожу в норму.
Дело в том, что Новый год мы решили отметить вчетвером – три женщины и я. Одна из них блюла диету и вообще не пила. За праздничным столом мы хоть и встречались впервые, но по раскладу пьющих ничто не предвещало того, что случилось через несколько часов застолья.
Приближалось время, чтобы, как говорится, провести Старый год. Дочь хозяйки позвонила, что задерживается на работе, и просила начинать без нее. Закусывая, начали перебирать горести и радости уходящего года. А в завершение был предложен тост за то, чтоб и Новый, до которого оставалось менее часа, был по крайней мере не хуже предыдущего.
Не припомню, как возник разговор о перепое, именуемом чаще, как “напиться в стельку”. Понятное дело, осушили рюмки перед этими заведомо поучительными историями.
– Я была тогда, – начала хозяйка, – сельской учительницей и вдобавок еще и секретарем комсомольской организации школы. Пошла как-то поговорить с родителями одного способного, но страшно вредного парнишки. После беседы, как ни отказывалась, ссылаясь на уйму предстоящей работы, радушные хозяева все же усадили меня за стол, уставленный нехитрой сельской снедью, посреди которой возвышался графин с наливкой. И пошел разговор о житье-бытье.
Пила я, признаюсь, впервые и, конечно же, не догадывалась, что такое приятное на вкус питье способно вскорости вывести из равновесия в полном смысле этого слова. На просьбу хозяев провести до школы, где должно было состояться комсомольское собрание, я отказалась. Дескать, что мне, молодой, какой-то там километр...
Пока мы сидели за столом, снег уже застелил белым покровом землю, ветер усилился, и мой единственный ориентир, фонарь возле сельсовета, покачивался из стороны в сторону так, что, казалось, вот-вот сорвется. Сделав несколько шагов, я почувствовала, что ноги мои будто бы налились тяжестью и становятся непослушными. Даже почему-то подкашиваются. Еще шаг и вот уже лежу на снегу. С трудом поднимаюсь и тут же падаю.
– Куды ж вы, голубонько, в таку нэгоду? – [4]слышу над собой.
Пытаюсь ответить и чувствую, что и язык перестает слушаться.
– Та яки вже там зборы.. [5]
Зашла моя провожатая в школу, сказала, что секретарь нездорова, и отвела меня домой.
Рассказчицей хозяйка была отменной, так что ее сказ о первой встрече с “зеленым змием” прерывался смехом и очередным подъемом рюмок.
Мой послужной список был намного обширней, так как неоднажды получалось, будто пью впервые. К примеру, на дне рождения у приятеля. Пока женщины колдовали на кухне, мы столько приняли “по капочке”, что уже после первого тоста за именинника я с трудом различал лица гостей. Как результат – не вписался в метро и пошел в противоположную сторону. На окраине города меня подобрал таксист. Из сбивчивого рассказа тот выудил все-таки мой адрес и привез домой. Взяв при этом из портмоне всю мою квартальную премию.
А возвращение из Харькова, когда радушные работники милиции так постарались, что я с превеликим трудом взобрался в вагон. Утром попутчики рассказывали, как я пытался залезть на свою верхнюю полку. И то ли чей-то властный голос, что надо бы вызвать проводника, то ли сердобольность кого-то из пассажиров, уступившего нижнее место, спасли меня от вытрезвителя...
В отличие хозяйки, повествовавшей еще по-трезвому, мои воспоминания, сопровождавшиеся также смехом и очередным поднятием рюмок, все больше и больше уводили наш дуэт к тому состоянию, о котором рассказывалось как о далеком прошлом.
Не помню уже толком, когда моя собутыльница отключилась и похрапывала на диване под недреманным оком трезвого кота. В одиночку я никогда не пью и, может, поэтому вспомнил, что обещал прочитать стихи. Но что за наваждение. Начинаю и после нескольких строчек останавливаюсь, так как начисто вылетело из головы продолжение. Трезвые жена и дочь хозяйки заливаются смехом, а я в недоумении только развожу руками. И, конечно же, не замечаю, как хохотуньи своими фотоаппаратами запечатлевают эту рождественскую адлояду.
Так на иврите называется состояние, в котором не возбраняется побывать евреям раз в году. То есть можно напиться так, чтобы не отличать Мордехая от Амана. Это в пуримский вечер. В память о несостоявшейся катастрофе еврейства, когда вдохновитель ее со своими сподручниками были повешены или убиты.
И хоть от Пурима нас отделяло тогда еще несколько месяцев, сегодня мы не жалеем, что встретили его досрочно. По-трезвому, но с тем же смехом вспоминаем, глядя на фотографии, ту рождственскую ночь. Обошлось ведь, как любит повторять один из моих приятелей, без скандала. А что радость общения вылилась в пуримскую форму, то стоит ли нам, двум уже немолодым людям, досадовать. Как говорят, сколько той жизни... И не часто выпадают такие минуты, когда спадает груз повседневных забот и душой чувствуешь себя еще совсем молодым.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-06 11:30:13
Переглядів сторінки твору 627
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.025 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.205 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 21:58
Автор у цю хвилину відсутній