ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Оскара Вайльда
Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці
ІІІ(2)
Чувсь півня сірого вже спів,
Й червоний теж співав,
Та смерті птах наводив жах
І день не наставав;
Тривала мла для духів зла,
Що Пекла Князь нам слав.
В пітьмі тряслись й до нас неслись
Зловісні мандрівці,
Старі й малі, потворні й злі,
Й бліді, немов мерці;
Невпинний лет взад і вперед
Самих й рука в руці.
Здіймавсь й не тих гармидер їх
В бурхливому танку,
Апофеоз в мигтінні поз,
Мов сплетених в вінку;
Гротеск химер з бісівських сфер,
Як вітровій в піску.
Падіння, злет, й знов пірует --
Вже їх не зупинить, --
То жаху згук, то флейти звук,
Кружлянь несамовить;
Їх шал і гнів вливавсь у спів,
Щоб і мерця збудить.
"Ліг від воріт широкий світ,
Хоч стріне мандрівець
Багато бід -- 'Зіграть нам слід!' --
Одне з його силець;
Та шулер-гріх обмане всіх
Й програє все гравець."
Юрму химер, мов тих мегер,
Пропасниця трясла;
Шалений сміх лякав усіх
Й розпука все росла.
О, кров Христа, сяйни з хреста! --
Вже багровіє мла.
Круть-верть, круть-верть -- вже з ними й смерть
Пустилась у танець;
Хоч заголяйсь, хоч затуляйсь --
Один всіх жде кінець;
То ж знов усяк в молитві кляк:
"Помилуй нас, Отець!"
Ранковий вітер забринів,
Хоч ніч була ще тут,
Та це була остання мла,
Що йшла з усіх усюд;
Й нам у мольбу він ніс журбу:
Звершиться скоро Суд!
Він морок гнав, вив і стогнав
Над мурами тюрми,
Щоб, як летить й зникає мить,
Сповна відчули ми.
О, не ридай! Тривать ще дай
Цій ночі і пітьмі!
Та ось від грат узор вгорі
Раптово прояснивсь
Й від нього відблиск на стіні
Й на нарах засвітивсь,
І зрозумів я: в світі десь
Вже кров'ю ранок вмивсь.
О шостій встали, щоб прибрать,
Й спочинок потім був,
Та плескіт крил, мов гул з могил,
Здавалось, кожен чув, --
Щоб жертву брать і убивать,
Це Смерті Князь прибув.
Не верхи їхав на коні,
Й не в пурпурі був кат:
Шнурка моток й стояк з дощок --
Ось квота всіх витрат:
В петлі ганьби й не для юрби
Процес таємних страт.
Ми, наче ті, хто збивсь з путі
Й блукає в морі зла,
А хто й схиливсь, вже не моливсь --
Мов чорна тінь лягла:
Вмирало щось у кожнім з нас --
Й надія це була.
Бо правосуддя людське йде
По мертвих і живих,
Без звивів, рівний його шлях:
Вбиває, нищить всіх --
Залізна топчеться п'ята
По сильних і слабких.
Чекали ми в страху восьми
У ступорі німім,
Бо восьмий час -- це Долі глас
Над юрмиськом людським,
А Доля зла -- вже запасла
По шибениці всім.
Нам залишалось тільки ждать
В апофеозі мук;
Із уст, що стиснуті були,
Не линув жоден звук, --
Немов безумства барабан,
Лунав лиш серця стук.
Й той час наспів -- годинник бив, --
Й без меж відчаєм він
Торкнувся змучених сердець
Й лунав з усіх сторін,
Мов прокаженого в пітьмі
Відлякувальний дзвін.
Й видінням грізним заглушив
У грудях наших схлип:
Вже кат вірьовку закріпив
Й чувсь шибениці скрип;
І від стовпа неслась мольба,
Що перейшла у хрип.
Той смертний хрип й останній схлип
Звучать в ушах моїх
І застить світ кривавий піт
Видінь тих навісних,
Бо хто життя жив не одне,
Й помре не раз у них.
Чувсь півня сірого вже спів,
Й червоний теж співав,
Та смерті птах наводив жах
І день не наставав;
Тривала мла для духів зла,
Що Пекла Князь нам слав.
В пітьмі тряслись й до нас неслись
Зловісні мандрівці,
Старі й малі, потворні й злі,
Й бліді, немов мерці;
Невпинний лет взад і вперед
Самих й рука в руці.
Здіймавсь й не тих гармидер їх
В бурхливому танку,
Апофеоз в мигтінні поз,
Мов сплетених в вінку;
Гротеск химер з бісівських сфер,
Як вітровій в піску.
Падіння, злет, й знов пірует --
Вже їх не зупинить, --
То жаху згук, то флейти звук,
Кружлянь несамовить;
Їх шал і гнів вливавсь у спів,
Щоб і мерця збудить.
"Ліг від воріт широкий світ,
Хоч стріне мандрівець
Багато бід -- 'Зіграть нам слід!' --
Одне з його силець;
Та шулер-гріх обмане всіх
Й програє все гравець."
Юрму химер, мов тих мегер,
Пропасниця трясла;
Шалений сміх лякав усіх
Й розпука все росла.
О, кров Христа, сяйни з хреста! --
Вже багровіє мла.
Круть-верть, круть-верть -- вже з ними й смерть
Пустилась у танець;
Хоч заголяйсь, хоч затуляйсь --
Один всіх жде кінець;
То ж знов усяк в молитві кляк:
"Помилуй нас, Отець!"
Ранковий вітер забринів,
Хоч ніч була ще тут,
Та це була остання мла,
Що йшла з усіх усюд;
Й нам у мольбу він ніс журбу:
Звершиться скоро Суд!
Він морок гнав, вив і стогнав
Над мурами тюрми,
Щоб, як летить й зникає мить,
Сповна відчули ми.
О, не ридай! Тривать ще дай
Цій ночі і пітьмі!
Та ось від грат узор вгорі
Раптово прояснивсь
Й від нього відблиск на стіні
Й на нарах засвітивсь,
І зрозумів я: в світі десь
Вже кров'ю ранок вмивсь.
О шостій встали, щоб прибрать,
Й спочинок потім був,
Та плескіт крил, мов гул з могил,
Здавалось, кожен чув, --
Щоб жертву брать і убивать,
Це Смерті Князь прибув.
Не верхи їхав на коні,
Й не в пурпурі був кат:
Шнурка моток й стояк з дощок --
Ось квота всіх витрат:
В петлі ганьби й не для юрби
Процес таємних страт.
Ми, наче ті, хто збивсь з путі
Й блукає в морі зла,
А хто й схиливсь, вже не моливсь --
Мов чорна тінь лягла:
Вмирало щось у кожнім з нас --
Й надія це була.
Бо правосуддя людське йде
По мертвих і живих,
Без звивів, рівний його шлях:
Вбиває, нищить всіх --
Залізна топчеться п'ята
По сильних і слабких.
Чекали ми в страху восьми
У ступорі німім,
Бо восьмий час -- це Долі глас
Над юрмиськом людським,
А Доля зла -- вже запасла
По шибениці всім.
Нам залишалось тільки ждать
В апофеозі мук;
Із уст, що стиснуті були,
Не линув жоден звук, --
Немов безумства барабан,
Лунав лиш серця стук.
Й той час наспів -- годинник бив, --
Й без меж відчаєм він
Торкнувся змучених сердець
Й лунав з усіх сторін,
Мов прокаженого в пітьмі
Відлякувальний дзвін.
Й видінням грізним заглушив
У грудях наших схлип:
Вже кат вірьовку закріпив
Й чувсь шибениці скрип;
І від стовпа неслась мольба,
Що перейшла у хрип.
Той смертний хрип й останній схлип
Звучать в ушах моїх
І застить світ кривавий піт
Видінь тих навісних,
Бо хто життя жив не одне,
Й помре не раз у них.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці"
• Перейти на сторінку •
"Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці"
• Перейти на сторінку •
"Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці"
Про публікацію