ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Критика | Аналітика
"Для дорослих і дітей дещо до історії Вертепу"
Іншою своєрідною рисою українського вертепу є те,що в ньому ми маємо єдиний випадок злиття лялькової п’єси з церковною драмою – двох різнорідних елементів, що ніколи не змішувалися протягом усієї своєї історії, аж до ХVІІ ст., до якого,очевидно, і належить перша поява в е р т е п у на Україні.
За дослідженням етнографа Ізопольського перший український в е р т е п збудований «року Христового 1591» у Ставищах. Можна здогадуватися, що в перших зразках прототипу української в е р т е п н о ї д р а м и живі актори виконували релігійну частину, а ляльки інтермедійну – світську, і тільки пізніше обидві частини почали виконуватися ляльками. Що це було саме так, переконує нас видана Іваном Франком «Гра з Бердою», в якій частину сцен, що відповідають cценам пастухів давньої містерії українського в е р т е п у,виконували живі актори, а сценки побутові – ляльками.
Іван Франко, вивчаючи джерела народного в е р т е п у,писав:
«Ляльковий театр від найдавніших часів мав чисто світський характер, малював типи та ситуації буденного життя, виключаючи теми релігійні. Це в’яжеться з тим огнищем, із якого вийшов цей театр.Тим огнищем були, як показують найстарші свідоцтва про існованє лялькового театру в Індії та Єгипті,салони та будуари знатних дам. Призвичаєні відмалку бавитися ляльками, а надто змушені своїм суспільним становищем проводити найбільшу часть свого життя в мурах свого гарему чи гінекея, вони більше, ніж хто інший мусили споконвіку почувати потребу бачити хоч у ляльковій грі образ того широкого світа, замкненого для них. Отсе, на мою думку, основна різниця між ляльковим театром і тим, де виступають живі актори.
Акторський театр постав у Греції, з культу деяких популярних божищ, особливо Діоніса, і весь час свого росту й розквіту заховав той свій всенародний і релігійний в е р т е п. В е р т е п постав, без сумніву, з комбінації релігійної різдвяної драми, витісненої з церковної огорожі на міську площу, і зовсім світської лялькової гри!
…Для розвою нашої в е р т е п н о ї драми турецький Карагец мав деяке значінє, зрозуміло вже з того, що тисячі наших людей, буваючи на сході, особливо в ХVІ-ХVІІ ст., чи то як купці, чи то як невольники, чи то як вояки, певно мусили знайомитися там із виставами в е р т е п н о г о театру і набирати з нього смаку. Зрештою,за ним не треба було й шукати далеко, бо він із Турції зайшов до Болгарії та Румунії, де переодягнений у національний стрій держиться серед народа ще й досі… стрічається з пережитками в е р т е п а, драми «Царя Ірода» та бетлейки, занесених сюди з У к р а ї н и та Польщі.
Те, що вистави в е р т е п у давалися на різдвяні свята – не є доказ церковного походження названого виду театру. Якби в е р т е п (його перша частина) був духовним продуктом церкви, ідея прославлення Христа стала б у театрі домінуючою.Та це не відбулося!
Розгадку слід шукати в народному сприйнятті Христа.»
Ми свідомо так довго цитували думки етнографів різних поколінь та шкіл, щоб хоч трохи пролити світло на непросте запитання про джерела виникнення і шляхи розвитку в е р т е п н о г о дійства на У к р а ї н і.
Найважливіше з цієї інформації зрозуміти, що, незважаючи на існування вертепної драми паралельно у різних народів середньовіччя, в е р т е п в У к р а ї н і м а є в л а с н і к о р е н і, себто виникає у взаємозв’язку, але
н е з а л е ж н о від інших. І походження в е р т е п у слід шукати не так в культурі античного світу, як у давніх традиціях звичаєвого побуту східних слов’ян.
Певна річ, що коли Київська Русь у 988р. прийняла християнство з руки Візантії, вона дістала у спадок і духовне надбання древньої Греції, але ж не треба забувати,що віруючи в Ісуса Христа, український народ вірив також, що поруч з Богом-Сином та Богом-Отцем на Небі серед Сонця, Місяця та мерехтливих Зірок живуть у країні Вираю (чи то у Райських садах Едему) душі померлих родичів епохи старожитності.
З давніх-давен на свято Різдва Світу Україна-Русь піднімала урочу «зірку», що оберталася довкола своєї осі на честь улюбленої слов’янської богині Вечірньої Зорі- Лади,Землі-Берегині, Матері новонародженого Сонця-Сварожича.
А коли Непорочна Діва породила Сина-Христа, «світло від світла», то У к р а ї н а - М а т и сповила його « во вертепі со бидляти», «в яслах на сіні, в бідній яскині» -- і вірила, непосильно працюючи,терплячи руїни і втрати,одержимо вірила у спасення душі свого народу!
Тому помиляється той, хто думає про в е р т е п як про пережиток минулого, як про проминальну втіху своїх бабусь та дідусів.
В е р т е п діє і по сьогодні у виконанні живих акторів. На свято Різдва Христового несуть в е р т е п н и к и до хати одноярусну шопку (спрощений різновид в е р т е п у, де святі дуже добре почуваються серед людей), а звіздарі вітають хату віфлеємською «звіздою»,аби були ми щасливі та здорові «н а м н о г а я і б л а г а я л і т а»!
Ангел небесний най між вас ходе
нині із Божим Дитятком.
Возвеселися, щедрий наш роде,
щастям, здоров’ям і статком.
На многая літа колядувати:
радуйся-радуй, Божая Мати!
За дитячою книжечкою "Старі слова різдвяного вертепу". - Львів:Сполом,2013,2014.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Для дорослих і дітей дещо до історії Вертепу"
«ВЕРТЕП» походить від старослов’янського слова і означає «п е ч е р у», де за біблійною легендою народився Ісус Христос.
Промені зірки, яку носять разом з вертепом вертяться навколо своєї осі,отож у народі слово «в е р т е п» виводять від дієслова «в е р т і т и с я».
У книзі Й. Ю.Федаса «Український народний вертеп» знаходимо багато історичних цікавинок,що стосуються в е р т е п у: «Дячки приходських церков, особливо в містах і містечках, носять протягом усього тижня Різдва надвечір по дворах з дерева і паперу зроблений будиночок для зображення Вифлеєму, де ляльками показують подію,що була після Різдва Христового. Цей будинок і називається в е р т е п. У верхньому ярусі будиночка вміщується іноді зображення святого сімейства і немовляти Христа,що лежить у яслах, тут відбуваються релігійні сцени поклоніння пастухів і волхвів, сповнені світлим,святковим настроєм. У нижньому ярусі відбувається світська частина вистави,що має назву і н т е р м е д і я,бо вклинюється між дією довкола святого сімейства – драма «Цар Ірод», народна драма «Коза» та побутові сцени».
Іншою своєрідною рисою українського вертепу є те,що в ньому ми маємо єдиний випадок злиття лялькової п’єси з церковною драмою – двох різнорідних елементів, що ніколи не змішувалися протягом усієї своєї історії, аж до ХVІІ ст., до якого,очевидно, і належить перша поява в е р т е п у на Україні.
За дослідженням етнографа Ізопольського перший український в е р т е п збудований «року Христового 1591» у Ставищах. Можна здогадуватися, що в перших зразках прототипу української в е р т е п н о ї д р а м и живі актори виконували релігійну частину, а ляльки інтермедійну – світську, і тільки пізніше обидві частини почали виконуватися ляльками. Що це було саме так, переконує нас видана Іваном Франком «Гра з Бердою», в якій частину сцен, що відповідають cценам пастухів давньої містерії українського в е р т е п у,виконували живі актори, а сценки побутові – ляльками.
Іван Франко, вивчаючи джерела народного в е р т е п у,писав:
«Ляльковий театр від найдавніших часів мав чисто світський характер, малював типи та ситуації буденного життя, виключаючи теми релігійні. Це в’яжеться з тим огнищем, із якого вийшов цей театр.Тим огнищем були, як показують найстарші свідоцтва про існованє лялькового театру в Індії та Єгипті,салони та будуари знатних дам. Призвичаєні відмалку бавитися ляльками, а надто змушені своїм суспільним становищем проводити найбільшу часть свого життя в мурах свого гарему чи гінекея, вони більше, ніж хто інший мусили споконвіку почувати потребу бачити хоч у ляльковій грі образ того широкого світа, замкненого для них. Отсе, на мою думку, основна різниця між ляльковим театром і тим, де виступають живі актори.
Акторський театр постав у Греції, з культу деяких популярних божищ, особливо Діоніса, і весь час свого росту й розквіту заховав той свій всенародний і релігійний в е р т е п. В е р т е п постав, без сумніву, з комбінації релігійної різдвяної драми, витісненої з церковної огорожі на міську площу, і зовсім світської лялькової гри!
…Для розвою нашої в е р т е п н о ї драми турецький Карагец мав деяке значінє, зрозуміло вже з того, що тисячі наших людей, буваючи на сході, особливо в ХVІ-ХVІІ ст., чи то як купці, чи то як невольники, чи то як вояки, певно мусили знайомитися там із виставами в е р т е п н о г о театру і набирати з нього смаку. Зрештою,за ним не треба було й шукати далеко, бо він із Турції зайшов до Болгарії та Румунії, де переодягнений у національний стрій держиться серед народа ще й досі… стрічається з пережитками в е р т е п а, драми «Царя Ірода» та бетлейки, занесених сюди з У к р а ї н и та Польщі.
Те, що вистави в е р т е п у давалися на різдвяні свята – не є доказ церковного походження названого виду театру. Якби в е р т е п (його перша частина) був духовним продуктом церкви, ідея прославлення Христа стала б у театрі домінуючою.Та це не відбулося!
Розгадку слід шукати в народному сприйнятті Христа.»
Ми свідомо так довго цитували думки етнографів різних поколінь та шкіл, щоб хоч трохи пролити світло на непросте запитання про джерела виникнення і шляхи розвитку в е р т е п н о г о дійства на У к р а ї н і.
Найважливіше з цієї інформації зрозуміти, що, незважаючи на існування вертепної драми паралельно у різних народів середньовіччя, в е р т е п в У к р а ї н і м а є в л а с н і к о р е н і, себто виникає у взаємозв’язку, але
н е з а л е ж н о від інших. І походження в е р т е п у слід шукати не так в культурі античного світу, як у давніх традиціях звичаєвого побуту східних слов’ян.
Певна річ, що коли Київська Русь у 988р. прийняла християнство з руки Візантії, вона дістала у спадок і духовне надбання древньої Греції, але ж не треба забувати,що віруючи в Ісуса Христа, український народ вірив також, що поруч з Богом-Сином та Богом-Отцем на Небі серед Сонця, Місяця та мерехтливих Зірок живуть у країні Вираю (чи то у Райських садах Едему) душі померлих родичів епохи старожитності.
З давніх-давен на свято Різдва Світу Україна-Русь піднімала урочу «зірку», що оберталася довкола своєї осі на честь улюбленої слов’янської богині Вечірньої Зорі- Лади,Землі-Берегині, Матері новонародженого Сонця-Сварожича.
А коли Непорочна Діва породила Сина-Христа, «світло від світла», то У к р а ї н а - М а т и сповила його « во вертепі со бидляти», «в яслах на сіні, в бідній яскині» -- і вірила, непосильно працюючи,терплячи руїни і втрати,одержимо вірила у спасення душі свого народу!
Тому помиляється той, хто думає про в е р т е п як про пережиток минулого, як про проминальну втіху своїх бабусь та дідусів.
В е р т е п діє і по сьогодні у виконанні живих акторів. На свято Різдва Христового несуть в е р т е п н и к и до хати одноярусну шопку (спрощений різновид в е р т е п у, де святі дуже добре почуваються серед людей), а звіздарі вітають хату віфлеємською «звіздою»,аби були ми щасливі та здорові «н а м н о г а я і б л а г а я л і т а»!
Ангел небесний най між вас ходе
нині із Божим Дитятком.
Возвеселися, щедрий наш роде,
щастям, здоров’ям і статком.
На многая літа колядувати:
радуйся-радуй, Божая Мати!
За дитячою книжечкою "Старі слова різдвяного вертепу". - Львів:Сполом,2013,2014.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
""Звеселіє Зима...""
• Перейти на сторінку •
""Поколядь для маленького вертепчика" (вертепні віншування)"
• Перейти на сторінку •
""Поколядь для маленького вертепчика" (вертепні віншування)"
Про публікацію