Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
"ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження15)
– О К е р в а н Й о л і... Ч о р н а я Д у ш а...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(ствердно, про своє):
– ...Ахмед-паша... та Ібрагім-паша*108...
Впіймає вас Феджер у свій капкан...
(...і я таки вступлю в кривавий тан!)
...Усі царі жорстокі і практичні,
бо точать їх інтриги політичні...
ГОЛОС Гаремної Троянди в подобі Русалки
(що ховалась невпізнаною в гурті Бранок-Троянд):
– ...Та дужче точать серце ріки кровні –
то ласкощі... інтриги полюбовні...
ЗОЙК Гаремних Троянд
(у розхвиленому стинанні за втраченими коханими):
– ...Джігад іде!.. Іде по Керван-Йолі...
Веде Кисмет Дорогою Недолі...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(різко уриваючи інтонацій голосіння – до Троянди в подобі Русалки):
– Ти хто така?.. Що робиш у гаремі...
ГОЛОС Троянди в подобі Русалки
(у мертвій тиші):
– Я – твоя зміна в полюбовній дремі*109.
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(полишаючи мужа, ідучи на ви):
– Як смієш ти! Я... я – Зоря Світання...
ГОЛОС Троянди в подобі Русалки:
– Між вишніх зір не перша, й не остання...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Не перша, що ж... Я друга – і остання...
В моїх руках є чара від кохання!
(Показує чару з якої надпив Сулейман).
У ній і запорука мого злету...
ГОЛОС Троянди в подобі Русалки
(з викликом)
– ...В отруйній чарі сонного щербету?!
Приймай двобій!
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Ти ж – чару переймай!..
ГОЛОС Троянди в подобі Русалки:
– У мене є своя... Піймай! Піймай!
(Рус-Хуррем, Пурпурова Троянда Втіхи нараз опиняється у замкненому колі рук Гаремних Троянд з легкими накидами на обличчях. Троянда в подобі Русалки, змагаючись словами з Рус-Хуррем, – то вибігає, то вбігає в коло через підняті "ворота" рук. Роксолана намагається впіймати її, та даремно. Невпізнана постать Троянди-Русалки постійно вислизає з кола).
ГОЛОС Троянди в подобі Русалки
(імітуючи голос Пурпурової Троянди Втіхи):
– "...І скільки важить золото ото..."
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Зухвалице, ти хто?..
Квіткове БАГАТОГОЛОССЯ
(луною):
– ...ти хто?..
– ...ти хто?..
ГОЛОС Троянди в подобі Русалки:
– В тобі живе причина моїх ран...
Я – Месниця... я – Тінь Махідерван*110.
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(на мить зупиняючись у погоні):
– Ба! Той дурман?! Чи ж тут тобі цвісти?..
Черкешенко, це ти?..*111
Квіткове БАГАТОГОЛОССЯ
(луною):
– ...це ти...
– ...це ти...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Ти – матір Мустафи... Відкинь платок!
(кидається навсебіч у колі Гаремних Троянд, зриває накидки з обличь).
ГОЛОСИ Гаремних Троянд
(перелякано)
– Не я...
– Ні-ні...
– ..Царице Квітів...
– Йок!
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(у шаленому приступі ревнощів):
– А-а-а-а... Серця окривавлений сувій!
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(крізь сон):
– ...Я п'ю... Я п'ю... Я твій... навіки твій...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Упийся мною... Впийся... Як уп'єш –
вбий Мустафу... і тим Її уб'єш!
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(на крилах сновидіння):
– ...Тебе до краплі, Втіхо, відіп'ю!..
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(наполегливо про своє):
– ...Вбий сина Мустафу... Уб'єш?
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(крізь сон):
– ...Уб'ю*112.
ХОР Гаремних Троянд
(застерігаюче трагічно):
– Трояндо Втіхи... Пурпурова кров!..
Не змити кров із власних підошов!..
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(у муках сновидіння):
– ...Моя дитино... Мустафо-пашо...
ГОЛОС незримого Мустафи
(привидом сновидіння):
– Пощо мене убили ви, пощо?..
Я порох ваших ніг... Подайте руку...*113
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(крізь сон, простягаючи руку на голос)
– О, як мені перенести сю муку...
ГОЛОС незримого Мустафи:
– ...Чи ви оглухли на мої волання!!
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(терзаючись докорами сумління, сахаючись привида)
– ...Ти сіяв зраду... мислив злодіяння...
...А з персами... коли прихильний час був,*114
ти ладив мир... ти помагав Тагмаспу...
ГОЛОС незримого Мустафи
(супроти Рус-Хуррем):
– ...Неправда!.. Лож!.. Як уст бліда непевність...
Причиною – жіноча ваша ревність
за долю одинокого престолу...
Що ж, тіштеся... Гукніть гостей до столу,
нехай піднімуть чари за Селіма...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(крізь сон):
– ...Кисмет... Кисмет... Яка ж ти невмолима!..
(до Рус-Хуррем):
– ...Се правда, Місафір?.. У тім причина?..
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(закриваючи обличчя руками):
– Невинна я!..
ХОР Гаремних Троянд
(луною)
– ...Невинна-а-а... бо причинна-а-а...
ГОЛОС незримого Мустафи:
– Я вірним був... Я, батьку, вас любив...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(в муках сновидіння):
– Ти вірним був... а я тебе... убив!!!
ГОЛОС незримого Мустафи:
– Не Ви... вона... жіноча ревність біла...
(супроти Рус-Хуррем)
-Чого мовчиш!.. Чи з люті заніміла...
ХОР Гаремних Троянд
(луною)
– Мовчить... Чи вмліла, а чи заніміла!..
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(безсило):
– У б и л а... так!.. Убила, як уміла...
ХОР Гаремних Троянд
(глибоко, значимо):
– Зійде Феджер... Засяє як Джігад...
Зайде криваво – згубить шаріат!
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Я вам на присуд тільки й відповім –
не я погублю! згубить син... Селім*115.
(до Сулеймана з попередньою інтонацією ласки)
...Прокинься, ладо... Вже зійшла Джігад.
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
(полишаючи тягар сновидінь):
– Трояндо Втіхи... спокій мій... і лад...
Пора... Джігад зове... священний бій!..
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Іди й вертай... і дужий, і легкий!
ХОР Гаремних Троянд:
(луною)
– Іди й вертай... і дужий, і легкий!
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Я дякую Кисмет, що ти – такий!
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014)
ПРИМІТКИ
108 Великі везири при Сулеймані Пишному Ахмед-паша – "Перший дружба" на весіллі Роксолани; Ібрагім-паша – (в.в. 1523-36) "дух і серце" Сулеймана, був одружений за його сестрою, меценат-інтеліґент, тямущий політичний діяч, грек за походженням. Сприяв зміцненню зв'язків між Туреччиною і Францією. За обмовою Роксолани, був звинувачений у політичній зраді і загинув ганебною стратою через удушення. Ахмед-паша загинув також "руками" Роксолани, замішаний у родинній інтризі.
109 Тут ідеться про документальний факт спроби "заміщення" Роксолани. Коли Султана почала в'янути, ворожа їй партія вишукала найкращу молоду дівчину і привела її до палати Сулеймана. Роксолана дізналася про це і положилася на порозі палати, щоб не допустити суперниці. ...Сулейман не прийняв "заміни".
110 Тут по дії Русалка щоразу змінює інтонації голосу і обличчя її покриває щоразу інша накидка. Кому ж, як не їй, Відьомській Примарі, відомо мистецтво перевтілення.
111 Черкешенку Махідевран, матір престонаслідника Мустафи, чекала доля вигнанки. Спочатку її одіслали до сина у Магнесію (Мала Азія), де Мустафа за султанським побутом намісникував. До Магнесії з Царгорода треба було їхати 5-6 днів. Потім, за намовою Роксолани, Сулейман перевів сина намісникувати у значно дальшу Амасію, куди їхати зі столиці треба було тижнів 3 з половиною. З сином від'їхала і матір.
112 Ця сімейна трагедія сталася восени 1553 р., коли Сулейман Пишний стояв табором у Малій Азії, готуючись до бою з перським шахом Тагмаспом. Батько викликав сина до себе в табір.
113 В останній зустрічі, що призвела до удушення Мустафи, батько не дозволив синові поцілувати собі руку, як велів побутовий мусульманський церемоніал. Натомість, дав знак "німий" ("без'язикій") сторожі (т.зв."діль-сізам"), аби вона накинула на сина фатальний чорний шнурок. Сильний і верткий Мустафа довго пручався, перш ніж "діль-сізи" здійснили вирок. Сулейман сам додивлявся кінця цієї страшної сцени, чи, може, відступивши за завісу в шатрі.
114 Офіційна версія вироку Мустафі, до якої у повній мірі спричинилася Роксолана, грунтувалася на політичній зраді і невдоволенні султаненка "родинно-клановою" політикою батька.
115 Селім ІІ Мест ("П'яний) занедбав Османську імперію. 1571 р. він програв бій під Лепантом супроти іспано-італійського флоту на чолі з Дон-Хуаном Австрійським – Лепантинський бій став почином для політичного занепаду Туреччини. За висловом А.Кримського "Роксоланине злочинство супроти Мустафи лягло якнайтяжчим немезидиним прокльоном на османську державу".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
""СПАСИ в українському народному календарі""