Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздоллю римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Богородиця "НЕОПАЛИМА КУПИНА"
і поростуть на куп’ях очерети,
і лиш Неопалима Купина
тебе опалить виміром четвертим.
І там, на дні, у цій трясовині,
де морок, твань і вічна малярія,
душа твоя космічна не змаліє,
молись Неопалимій Купині!
Молись не за зірки, а за сузір’я,
земне тяжіння і небесну вись,
і навіть за брудне своє ганчір’я,
за гаддя в кублах – все одно молись.
Бо ти людина в цій трясовині,
бо у вогні твоє нутро солоне…
Ти вір Неопалимій Купині,
не погорить вона і не потоне!
(Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)
Одна із моїх поетичних збірок має назву "...І все ж - НЕОПАЛИМА" (поезії 1998-2001).
Чому «н е о п а л и м а»?..
…Тому, що ікона Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина» - моя покровителька, день її вшанування, 4 вересня, збігається з днем мого народження.
… Тому, що символіка «Неопалимої Купини» глибинно архаїчна, багатопластова і об’ємно функціональна, вона сягає корінням у міфологію Стародавнього Світу, країн Східного Середземномор’я, Близького Сходу, зокрема Шумеру та Вавілону-Аккадії.
Іконографія «Неопалимої Купини» наскрізь пронизана духом космосу та зороастризму: тут і образ-символ «буйнопелюсткової розетки» - немеркнучої зорі Ранкового Сходу в шумерів і, водночас, квітки Непорочності і Чистоти, традиційної праукраїнської Лелії; і «многоступенева драбина», що розділяє Небо і Землю, Світ Живих від Світу Мертвих, саме та, що помагає покійним піднятися на небо, подібно до єгипетської піраміди; і образ «Гори Безсмертного» («Красної Гори», яку знавала старожитня Україна-Русь), безсмертної Духової Криниці наших предків, капища їх воскреслих душ.
Отака вона, Пречиста Матір Божа «Неопалима Купина», що прийшла у християнство з глибини тисячоліть, захищена крильми херувимів та серафимів Нової релігії, рівно ж, як і подобою Бога-Отця в образі «неопалимого куща» перед старозавітним Мойсеєм.
… «Неопалима Купина» - це доля моєї прадідизни, яку топтали і не витоптали орди варварів протягом всієї її полум’яної історії існування. Це той похідний вівтар, перед яким вклякали сини і доньки мого народу, боронячи рідну землю від непрошених зайд. Це та пам’ять поколінь, яка передається малолітній дитині, аби відчула вона, де її коріння, і не була безбатченком на власній землі. Аби вміла молитися до Богородиці і просити у Неї заступництва не тільки для себе і своєї родини, а й для своєї історичної Батьківщини:
«Прибігаємо до Тебе, Царице наша,
і ревно Тя просимо –
заступи нас своїм омофором,
як заступила ти наших гетьманів,
що їхняя слава ввесь світ наповнила…
Влий і в наші серця
Ти надію великої радости.
І причини сили нашим змаганням.
І покрий нас від усякого зла.
Да устоїм перед ворогом
отчої віри і всего народу!
…І двигни наш нарід з неволі
до колишньої слави,
щоб і ми зажили хороброї слави героїв,
як і в цьому житті, так і в вічности…».
Вірую, що молитва, мовлена із чистих уст наших дітей, дійде до Небесної Цариці України, і вона обдарує усіх нас «неопалимою» іскрою все божої любові і ласки, та свідомої причетності до сакральної скарбниці українського етносу на благо служіння зневаженим духовним оберегам української національної ідеї.
ІРИНА ВОВК
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)