ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 Несподіванка

лікарям з вдячністю

Щось нудота підступає хвилею,
ніздрі часто запахом дратуються,
вивертає, падаю знесилено,
але треба вибратись на вулицю.

Йду в лікарню, роздягаюсь догола
iз надiєю страхи ослабити.
«Ты от страха, мать, совсем с ума сошла?! –
К гинекологу да не пошла бы ты…»

01.04.2017


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-03-30 21:52:06
Переглядів сторінки твору 11072
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.689 / 6  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.551 / 6  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.807
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності.
Автор востаннє на сайті 2021.05.10 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-15 08:46:58 ]
Авторко сайту Галино Михайлик, варто відрізняти закид, підкріплений посиланням на мій вірш і таке припущення
"Чи це не та людина, яка звинувачувала мене безпідставно за використання слова "вельбучний", хіба ж знаєш? це відомо лише модератору сайту".

Авжеж, це знає лише модератор: хто ховається за ніками-клонами. Мені сайт був цікавим, але стомлює засилля осіб певної категорії.

Притулити свій закид на сторінку, де про відхід у вічність письменника......, а потім ще й вимагати вилучення слова "вельбучний" із чужого тексту може не смішна людина...а здагадайтеся - яка.
Вибачення написали Ви в такому тоні, що ліпше б і не починали. Нещире воно, це ж видно.
Ось і зараз виказуєте неповагу. Мені нема за що вибачатися перед Вами. А Ви б таки визнали, що кидали тінь на моє ім"я безпідставними звинуваченнями і прилюдно.
Шануйтеся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-15 08:54:31 ]
здагадайтеся-здогадайтеся.
І Поціновувач поезії, і всі інші,
не пишіть мені отут на сторінці Лариси Пугачук.
Розумному - досить. Я ж написала адресу.
Тут, на чужій сторінці, дискутувати не варто.
Гарного настрою зичу всім, натхнення, творення поетичних світів. Нагадую: варто шанувати ще й ЖИВИХ поетів.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-05-15 23:39:13 ]
Згодна з Вами, Світлано, на чужій сторінці дійсно не варто дискутувати на теми, котрі не стосуються автора сторінки, але десь мусять же люди стосунки вияснити, раз позакривалися одне від одного на своїх сторінках)) Хоча який в цьому сенс, от чесно - не розумію.
А відносно шанування живих поетів, то тут не все просто. Вірші оцінюються, як твори. І при житті поета і потім також. А сам поет при житті є просто людиною і шанувати його тільки за те, що гарно пише... ну та можна, чого б ні, але дозволяти творчій людині робити все, що їй заманеться і пробачати все - ніхто не зобов'язаний.
А зважаючи на те, що тут зібралися тільки творчі люди, то мають бути взаємні увага, повага і розуміння. Рівні зі всіх сторін. Без винятку.
Дякую за хороші побажання, Світлано. Навзаєм)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-16 08:32:42 ]
Зайду в гості ще раз, відповім грунтовно, якщо в когось буде бажання відповісти, прошу на пошту.


Пані Ларисо, за кілька років перебування на сайті я бачила тут різне. Казку, в якій я була принцесою, що не хоче дивитися на авторів - авторства пані Галини Ф.
Тоді сайт на кілька днів роботу припиняв... Перекрути моїх рядків, які автори називали пародіями, бачила...А ще...звинувачення у використанні фактів особистого життя осіб, про існування яких я не знала. Не могла знати...... Сила мистецтва... Мої тексти життєві, сюрреалістичні...
Тепер мене звинувачують у небайдужості: то я зауважила хиби, то я не пройшла повз текст автора, у потенціал якого забаглося повірити...а він не вельми росте... Єдина моя вина: я не залишила сайт, коли виявилася заяскравою... Чи багато тут лишилася відомих поетів? Піду я... Вмовкну... І відразу свобода писати будь-як...сяке-таке...
Зауважать, можливо, Любов Бенедишин, якщо не стомиться вчити авторів...... та ще кілька майстрів. Інші промовчать. Чи мені цікаве перебування тут?
Апогеєм стала вимога пані Галини викинути слово із вірша, бо воно авторці нагадує назву села, де жив шановний письменник. Дикість: посилання на мій вірш на сторінці, де про смерть письменника. Воно ж і зараз там! Тон вибачення зневажливо-зверхній...Чи мені здалося? Вельмивельбучна - пише, звертається до мене пані Галина.
Скажіть, будь ласка, Ларисо. а що саме я повинна загалу, читачеві, щоб мене шанували клони, ніки, автори пересічних віршів, випадкові люди...що зареєструвалися від нічого робити...... А мабуть, є й такі...?
Що заманеться - властиво робити усім. Є свобода пересування, творчості... Ви грієтеся біля вірша свого автора, близького по духу, а я презентую Поезію.
Заблоковані сторінки. Їх багато. Скільки залишило сайт...перерісши його...
Мені пишуть автори...коли я вирішую піти із сайту. Зупиняють...
Перманентно на сайті бучі, я намагаюся не вмішуватися. Чоловіки самі порозуміються.
Але коли на мене безпідставно нападе хтось, ніколи не змовчу. Бо я людина. Про це писав В. Симоненко. А людині властиво ще й вірити у порядність. Я вважаю себе порядною жінкою. митцем. І прошу, вимагаю порядного ставлення. Пан, імені якого я не називатиму, тримає мої слова про його вірші, звичайний коментар у відповідь, кілька років на головній сторінці. Людина вважає це важливим. Я бачу, як радіють автори моїй похвалі. Я ж сама росла, знаю всі етапи, сходинки...
Ми всі тут існуємо у віртуалі. Як можна ліпити ярлики, не знаючи сутності речей, душ, обставин...
Щодо коментаря якогось аноніма "поціновувача поезії" - такі коментарі не мають жодного сенсу. Чи й не поціновувач: без імені, фото... пише мені "чи здатна вибачатися...".
За що? За вивищення над болотом сьогодення, пошуки краси, служіння мові...
І наостанок: мої книги, Ларисо, Ви придбали. Телефонували, захопливо дякували, писали коментарі хороші.
Нема жодної причини зневажати мене за справжність. Єдина моя вина: я не зачинилася у вежі зі слонової кістки, була людяною. Мабуть, таки варто дистанціюватися.
Шануймося!


1   2   3   Переглянути все