ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
2024.04.21
21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
2024.04.21
14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
2024.04.21
11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Шон Маклех /
Проза
Замок Арклоу Ормонд
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Замок Арклоу Ормонд
Я хочу вам розповісти про моторошний замок Арклоу, який ще називають замок Ормонд, що стоїть в графстві Віклоу біля Ірландського моря, де в солону синю воду впадає сива річка Авока.
Замок Арклоу Ормонд (англ. - Ormonde Castle, Arklow Ormonde Castle, ірл. - Caisleán na An t-Inbhear Mór) або ірландською кашлен на ан т-Інвер Мор – Замок Великого Гирла Ріки – один із замків Ірландії, розташований в графстві Віклоу. Назва Арклоу походить від давньонорвезького Arnkell-lág – лука чи лагуна Арнкелла. Замок побудований вікінгами в ІХ столітті. Біля замку відбулась одна з найбільш кровопролитних битв під час повстання за незалежність Ірландії 1798 року. Замок стоїть в гирлі річки Авока. Біля замку є старовинний кам’яний міст, що має 19 арок. Це найдовший кам’яний міст ручної роботи в Ірландії – у давнину цьому мосту взагалі не було рівних.
Ще до приходу вікінгів на цьому місці було велике укріплене поселення ірландців – рибалок і мореплавців. У давні часи ці землі належали ірландському клану Ва Фіахрах (ірл. - Ua Fiachrach), тут було ірландське королівство Ві Енехглайсс (ірл. - Ui Enechglaiss). У ІХ столітті селище захопили вікінги, побудували тут фортецю і зробили її своїм центром експансії та торгівлі. Вікінги довгий час вели важку і вперту війну з кланом Ва Фіахрах за ці землі і цю фортецю. Після битви під Клонтарфом у 1014 році замок Арклоу знову взяли під свій контроль ірландці. Замком знову заволодів клан Ва Фіахрах. У 1103 році в літописах згадується Мак Ярайнн (ірл. - Mac Iarainn) – «Син Заліза» - король Ві Енехглайсс та вождь клану Ва Фіахрах. Кажуть, що в його жилах текла кров як ірландців, так і вікінгів – небезпечна суміш для того часу, коли ще не придумали порох і все вирішував меч. У 1169 році відбулось англо-нормандське завоювання Ірландії. У 1176 році році замок захопив норманський феодал Річард де Клер, що був відомий як граф Стронбоу. Але він не довго володів замком - в тому ж році помер. Потім замок Арклоу захопив Теобальд Волтер (пом. 1205) – предок графів Ормонд та роду Батлер. Він отримав грамоту на володіння цим замком від короля Англії Джона Безземельного. Це було грубим порушенням прав спадкоємців Річарда де Клера. Графи Ормонд отримали грамоту на володіння замком Арклоу від короля Англії Генріха ІІ, якого вважали збоченцем і не безпідставно. У 1264 році монахи домініканці отримали біля замку Арклоу велику ділянку землі, яка стала називатися Абейленд. Там вони побудували абатство, яке назвали Пріорат Істинного Хреста. У 1416 році замок Арклоу захопив ірландський ватажок Мак Мурроу - король Лейнстеру. Це був славний вояка, що вмів тримати в руках меча навіть в похилому віці, коли обілила голову сивина. В ті часи люди жили або дуже мало, або дуже довго. Мак Мурроу жив дуже довго і все життя воював з англійцями. Ірландські королівства та клани знову тіснили англійців і виганяли їх зі своєї землі. У 1452 році помер IV граф Ормонд, що намагався повернути собі замок Арклоу. У 1525 році Муйріс Кавана Мак Мурроу – король Лейнстеру передав замок Арклоу своєму племіннику Пірсу Батлеру – графу Ормонд. Старі англійські колоністи змішалися з ірландцями. Перейняли їхні звичаї та мову і стали ще більшими ірландцями, ніж самі ірландці.
Під час повстання за незалежність Ірландії та громадянської війни на Британських островах Олівер Кромвель заховив замок Арклоу в 1649 році на шляху до Вексфорда. Всюди де йшло військо Кромвеля земля впивалася кров'ю донесхочу. У 1714 році Джеймс – герцог Ормонд продав замок Арклоу Джону Аллану Стіллоргану з графства Дублін. У 1750 році старша внучка Аллана – Елізабет Аллан вийшла заміж за Джона Пробі, що отримав титул пера в 1752 році як барон Карісфорт з графства Віклоу і вступив у володіння замком Арклоу.
У 1798 році спалахнуло повстання за незалежність Ірландії. 9 червня 1798 року біля замку Арклоу відбулась одна з найбільш кривавих битв цього повстання. Повстанці зітнулися з британською армією. Повстанці були розбиті, людські втрати були величезні.
Про замок Арклоу складено чимало легенд. Кажуть, що в замку Арклоу неодноразово бачили банші – потойбічну істоту в подобі жінки. Вона сиділа на камені і зачесувала довге сивее волосся і змушувала всіх дивитися на неї. Побачити банші чи почути її крик в Ірландіїї вважається дуже поганим знаком, що віщує смерть. Інколи банші відкривала приреченому всі жахливі події, які мають відбутися в світі в майбутньому.
Ще одна легенда замку Арклоу – привид барабанщика. Це маленький хлопчик з барабаном. Він з'являється в замку в говорить, що прийшов виконати роботу, яку не зміг виконати коли він був живий. Колись давно, коли замок контролював англійський гарнізон на замок напав ірландський клан Мак Мурроу. На посту стояв хлопчик барабанщик, який повинен був у випадку небезпеки подати сигнал про напад ворога, але він заснув на посту. За це він поплатився життям – англійські вояки замурували його живцем в стіну замку. З того часу привид хлопчика часто з'являється в замку Арклоу, особливо тоді, коли місту загрожує небезпека з метою вдарити на сполох.
Ще одна легенда про замок Арклоу – легенда про Камінь Бажання. У замку Арклоу є камінь. Якщо обійти навколо каменю три рази і загадати бажання і при цьому ні в якому випадку не думати про козу, то воно обов'язково збудеться. Але люди, хоч і примушують себе не думати про козу, все одно думки про козу приходять в голову і бажання не збуваються.
Біля замку Арклоу є скеля Брей, яку ще називають Скеля Закоханих. Щороку серед літа або 21 червня на цій скелі з'являється привид жінки вбитої горем. Колись ця жінка зрадила свого чоловіка і він довідашись про це звів рахунки з життям. Після цього жінка кілька днів сиділа на могилі чоловіка, а потім кинусь зі скелі в бурхливу річку.
Біля замку бачили привид леді Кетлін з Глендалох. Вона з'являлася в червоній сукні, її часто так і називали – «леді в червоні сукні». Леді Кетлін загинула колись дуже давно. Кажуть, що вона булла велика грішниця. Цей привид навіть вдалося сфотографувати в 1970-их роках.
У водах Лох-Брей у 1963 році неодноразово бачили якусь дивну істоту, що плавала там. Істота була сірого кольору, чотири метри довжиною. Голова істоти булла на довгій шиї і піднімалась на метр з води.
У 1952 році біля замку з'являвся привид собаки. Вночі жінка верталась додому і до неї підійшов великий чорний собака. Коли жінка спробувала погладити його, то її руки вільно пройшли через собаку – собака виявилась привидом.
Біля замку бачили привид жінки без голови. Колись давно ревнивий наречений підозрював наречену в зраді небезпідставно і відтяв їй голову косою. З того часу в цих місцях інколи з'являється цей моторошний привид.
Кажуть, що в крові людей, які живуть навколо замку Арклоу тече багато крові вікінгів. Найпоширеніше прізвище в околиці – Дойл, що походить від слова Дубгалл – «темний іноземець». Може тому навколо цього замку так багато привидів...
Замок Арклоу Ормонд (англ. - Ormonde Castle, Arklow Ormonde Castle, ірл. - Caisleán na An t-Inbhear Mór) або ірландською кашлен на ан т-Інвер Мор – Замок Великого Гирла Ріки – один із замків Ірландії, розташований в графстві Віклоу. Назва Арклоу походить від давньонорвезького Arnkell-lág – лука чи лагуна Арнкелла. Замок побудований вікінгами в ІХ столітті. Біля замку відбулась одна з найбільш кровопролитних битв під час повстання за незалежність Ірландії 1798 року. Замок стоїть в гирлі річки Авока. Біля замку є старовинний кам’яний міст, що має 19 арок. Це найдовший кам’яний міст ручної роботи в Ірландії – у давнину цьому мосту взагалі не було рівних.
Ще до приходу вікінгів на цьому місці було велике укріплене поселення ірландців – рибалок і мореплавців. У давні часи ці землі належали ірландському клану Ва Фіахрах (ірл. - Ua Fiachrach), тут було ірландське королівство Ві Енехглайсс (ірл. - Ui Enechglaiss). У ІХ столітті селище захопили вікінги, побудували тут фортецю і зробили її своїм центром експансії та торгівлі. Вікінги довгий час вели важку і вперту війну з кланом Ва Фіахрах за ці землі і цю фортецю. Після битви під Клонтарфом у 1014 році замок Арклоу знову взяли під свій контроль ірландці. Замком знову заволодів клан Ва Фіахрах. У 1103 році в літописах згадується Мак Ярайнн (ірл. - Mac Iarainn) – «Син Заліза» - король Ві Енехглайсс та вождь клану Ва Фіахрах. Кажуть, що в його жилах текла кров як ірландців, так і вікінгів – небезпечна суміш для того часу, коли ще не придумали порох і все вирішував меч. У 1169 році відбулось англо-нормандське завоювання Ірландії. У 1176 році році замок захопив норманський феодал Річард де Клер, що був відомий як граф Стронбоу. Але він не довго володів замком - в тому ж році помер. Потім замок Арклоу захопив Теобальд Волтер (пом. 1205) – предок графів Ормонд та роду Батлер. Він отримав грамоту на володіння цим замком від короля Англії Джона Безземельного. Це було грубим порушенням прав спадкоємців Річарда де Клера. Графи Ормонд отримали грамоту на володіння замком Арклоу від короля Англії Генріха ІІ, якого вважали збоченцем і не безпідставно. У 1264 році монахи домініканці отримали біля замку Арклоу велику ділянку землі, яка стала називатися Абейленд. Там вони побудували абатство, яке назвали Пріорат Істинного Хреста. У 1416 році замок Арклоу захопив ірландський ватажок Мак Мурроу - король Лейнстеру. Це був славний вояка, що вмів тримати в руках меча навіть в похилому віці, коли обілила голову сивина. В ті часи люди жили або дуже мало, або дуже довго. Мак Мурроу жив дуже довго і все життя воював з англійцями. Ірландські королівства та клани знову тіснили англійців і виганяли їх зі своєї землі. У 1452 році помер IV граф Ормонд, що намагався повернути собі замок Арклоу. У 1525 році Муйріс Кавана Мак Мурроу – король Лейнстеру передав замок Арклоу своєму племіннику Пірсу Батлеру – графу Ормонд. Старі англійські колоністи змішалися з ірландцями. Перейняли їхні звичаї та мову і стали ще більшими ірландцями, ніж самі ірландці.
Під час повстання за незалежність Ірландії та громадянської війни на Британських островах Олівер Кромвель заховив замок Арклоу в 1649 році на шляху до Вексфорда. Всюди де йшло військо Кромвеля земля впивалася кров'ю донесхочу. У 1714 році Джеймс – герцог Ормонд продав замок Арклоу Джону Аллану Стіллоргану з графства Дублін. У 1750 році старша внучка Аллана – Елізабет Аллан вийшла заміж за Джона Пробі, що отримав титул пера в 1752 році як барон Карісфорт з графства Віклоу і вступив у володіння замком Арклоу.
У 1798 році спалахнуло повстання за незалежність Ірландії. 9 червня 1798 року біля замку Арклоу відбулась одна з найбільш кривавих битв цього повстання. Повстанці зітнулися з британською армією. Повстанці були розбиті, людські втрати були величезні.
Про замок Арклоу складено чимало легенд. Кажуть, що в замку Арклоу неодноразово бачили банші – потойбічну істоту в подобі жінки. Вона сиділа на камені і зачесувала довге сивее волосся і змушувала всіх дивитися на неї. Побачити банші чи почути її крик в Ірландіїї вважається дуже поганим знаком, що віщує смерть. Інколи банші відкривала приреченому всі жахливі події, які мають відбутися в світі в майбутньому.
Ще одна легенда замку Арклоу – привид барабанщика. Це маленький хлопчик з барабаном. Він з'являється в замку в говорить, що прийшов виконати роботу, яку не зміг виконати коли він був живий. Колись давно, коли замок контролював англійський гарнізон на замок напав ірландський клан Мак Мурроу. На посту стояв хлопчик барабанщик, який повинен був у випадку небезпеки подати сигнал про напад ворога, але він заснув на посту. За це він поплатився життям – англійські вояки замурували його живцем в стіну замку. З того часу привид хлопчика часто з'являється в замку Арклоу, особливо тоді, коли місту загрожує небезпека з метою вдарити на сполох.
Ще одна легенда про замок Арклоу – легенда про Камінь Бажання. У замку Арклоу є камінь. Якщо обійти навколо каменю три рази і загадати бажання і при цьому ні в якому випадку не думати про козу, то воно обов'язково збудеться. Але люди, хоч і примушують себе не думати про козу, все одно думки про козу приходять в голову і бажання не збуваються.
Біля замку Арклоу є скеля Брей, яку ще називають Скеля Закоханих. Щороку серед літа або 21 червня на цій скелі з'являється привид жінки вбитої горем. Колись ця жінка зрадила свого чоловіка і він довідашись про це звів рахунки з життям. Після цього жінка кілька днів сиділа на могилі чоловіка, а потім кинусь зі скелі в бурхливу річку.
Біля замку бачили привид леді Кетлін з Глендалох. Вона з'являлася в червоній сукні, її часто так і називали – «леді в червоні сукні». Леді Кетлін загинула колись дуже давно. Кажуть, що вона булла велика грішниця. Цей привид навіть вдалося сфотографувати в 1970-их роках.
У водах Лох-Брей у 1963 році неодноразово бачили якусь дивну істоту, що плавала там. Істота була сірого кольору, чотири метри довжиною. Голова істоти булла на довгій шиї і піднімалась на метр з води.
У 1952 році біля замку з'являвся привид собаки. Вночі жінка верталась додому і до неї підійшов великий чорний собака. Коли жінка спробувала погладити його, то її руки вільно пройшли через собаку – собака виявилась привидом.
Біля замку бачили привид жінки без голови. Колись давно ревнивий наречений підозрював наречену в зраді небезпідставно і відтяв їй голову косою. З того часу в цих місцях інколи з'являється цей моторошний привид.
Кажуть, що в крові людей, які живуть навколо замку Арклоу тече багато крові вікінгів. Найпоширеніше прізвище в околиці – Дойл, що походить від слова Дубгалл – «темний іноземець». Може тому навколо цього замку так багато привидів...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію