ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Барбак (1984) / Вірші

 ***
Калюжі по асфальту розповзлися
Своїм жовтневим темно-сизим оком,
Вбирають хмари сльозогінний спокій,
Гойдається в екстазі мокре листя,

Туман розлігся в екзотичній позі,
Здається, з того краю цього літа,
І осінь сива дивиться невмито
Мені у вічі, наче світла просить,

Велике місто спить, і тільки ранок
Блукає у вологому тумані.
Холодні поцілунки на прощання,
Осінній подих ночі наостанок.




Найвища оцінка Руслан Доротяк 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Володимир Мельник 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-30 13:10:33
Переглядів сторінки твору 4273
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.557 / 5.1  (4.959 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.819 / 5.22)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.09.16 16:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслан Доротяк (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 13:32:46 ]
Туман розлігся в екзотичній позі - просто надзвичайно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 13:48:25 ]
А мені це означення здається невиразним, бо не малює наглядного образу, хоч і є звучним. Екзотичний - це той, що належить до нетутешніх країв, тому незвичний, дивацький, оригінальний. Я не знаю, в яких краях тумани можуть влягтися не так, як, наприклад, над ставом в Авдотьївці :)
"Еротична поза" - це вже ближче, ніби читається за тим, що Ви написали, Оксанко, але не наважились сказати прямо :) Незважаючи на такі мої припущення, еротичністю осінній меланхолійний вірш не пахне, тому я б не епітета не міняла.
Щасти!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 13:50:05 ]
"не епітета не міняла"-перше "не" зайве :) вони від еротичності множитись почали :)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 13:59:12 ]
А ще, Оксанко, образність здається у багатьох місцях невиразною. Ніби й промовисто, але малозмістовно:

"Калюжі ...розповзлися... темно-сизим оком" - вибачте, але враження, ніби око розколупали, хоча тоді в нього колір інший.

"Гойдається в екстазі мокре листя" - звідки взявся екстаз? потрібні хоч мінімальні передумови.

Це перше, що помічаєш, і най... "не дуже"
Навіть не знаю, як над віршем попрацювати, щоб став досконалішим. :) Певно, чіткіше треба працювати над образністю, не хапатися за все одразу. Межу емоційності будують не лише гіперболи, а й точність та влучність образів.
Успіхів!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслан Доротяк (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 14:09:12 ]
Якраз в екзотичності, оригінальності і дивацтвові розлягання туману сам смак

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 14:16:52 ]
Руслане, я знаю, що в сучасній поезії є тенденція вживати слова у якнайнезвичнішому контексті, у погоні за тим, щоб сказати так, як ще ніхто не казав. Не завжди це є виправданим, доцільним і досягає своєї мети. Розмивається зміст вірша, залишаючи спалахи емоцій без підгрунтя, які швидко тануть або ж шокують своєю незрозумілістю. Про таке кажуть "як свіжо", "як оригінально", але це враження повержнєве.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслан Доротяк (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 14:21:26 ]
Не знаю, для мене поезія це чиста емоція і шукати у ній якесь підгрунтя? Як кажуть, що бачу, те співаю

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-30 14:39:40 ]
Загалом непоганий вірш, є в ньому НАСТРІЙ, проте перший куплет ніби трохи вибився з течії, особливо ріже вухо недоречний екстаз, що якось не в`яжеться з журливою мелодикою і подальшим змістом.
Можна було б легко то прибрати, скажімо так:
Гойдається журливо мокре листя...
У рядку:
Здається, з того краю цього літа, - одразу і ТОГО і ЦЬОГО, та ще й ЗДАЄТЬСЯ - можна було б спростити:
Із того краю втомленого літа...
У рядку:
Велике місто спить і тільки ранок - після Спить пропущена кома (складне речення).
Увічі - У ВІЧІ (тут треба окремо)
Па-па!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Багрянцева (М.К./М.К.) [ 2007-05-30 15:12:17 ]
А мені надзвичайно сподобалось! Перше, що хочеться зробити, перечитати ще раз - більш глибоко і вдумливо. Вірш надихає до філософських роздумів і узагальнень. Щодо екстазу і екзотики - гадаю, нічого не треба змінювати. Ці слова дуже звучно передають настрій поезії. Єдине, що в останній строфі знову зустрічається образ туману. Але не знаю, це тавтологія, чи задум автора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Барбак (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 15:51:29 ]
О! Яка дикусія! Я просто вражена, що вірш без особливих претензій на чийсь світогляд так зачіпає :)Змінювати нічого, крім граматичних помилок, я не буду, бо аж дуже протилежні враження викликає вірш, може, і не досконалий, але, мабуть, в ньому щось таки є...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслан Доротяк (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 16:59:40 ]
І це правильно. Не варто нічого змінювати у власному сприйняті

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-31 06:43:18 ]
Лиш додам, що, як завжди, чудова замальовка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-31 18:21:37 ]
Все справді чудово, але зараз хочеться весни :)))
(ні,літа не хочеться-і так спека неможлива; дощику б весняного)