ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 15
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 15
ГРУК ПРО ЧЕРВОНУ РОЗУ
Подарував коханій розу, що пурпуром буяла,
Й всю ніч біля її постелі вона, розпашіла, стояла;
Та опав один пелюсток, другий, а потім і увесь вінчик –
Й віри її у цвітіння згас останній промінчик.
ОСТАННІ ЗУСИЛЛЯ
(Глобальний грук)
Якщо хочемо завжди в мирі
І злагоді з іншими жити,
Треба спочатку в інших довіри
Добитись, а потім – ще й заслужити.
СВОБОДА
В чім свобода? – В тім, що робим
Тільки те, що до вподоби.
Так вважаєм; але, схоже,
Любе те лиш нам, що можем.
ПОРОШИНКА У ВЛАСНОМУ ОЦІ
Якщо свої власні вади
Ми в інших помічаєм,
То навіть дружби ради
Вже їх не вибачаєм.
СЛАБКІСТЬ ЗАВДЯКИ СИЛІ
Відстоює фанатик точку зору
Настирно так, що сумніватися впору.
НА ПРВОДЖЕННЯ ЧАСУ
Час безперервно плине,
Й порушення лиш єдине:
Що спроби його означить
Не завжди бувають успішні; –
Дробити його – в намаганні,
Як і в настирнім бажанні
Дізнатись, чи нам його стачить, –
До того ж іще й поспішні.
ГРОМАДСЬКИЙ КОЛОДЯЗЬ
Чарлі Чапліну
З колодязя, що з нього пили ми,
Води і краплі не купиш за п’ятак;
Що ти думав, те й думать могли ми,
Та ніхто ще не осмислив це так.
ДОРОЖНІ НЕВІГЛАСИ
Чи вивчить Правила руху не було змоги?
Та більшість людей зневажають їх прямо
І мчать із вітерцем серединою дороги,
Хоч і бачать, що навстріч їм я роблю те саме.
ПЕРЕБОРЩУВАЧІ
Істина захована за аргументів тином,
До неї приходять через довгі дебати;
То ж не вірте фанатикам із їх почином,
Що істину лиш одну можна сформулювати:
Істина влаштована таким чином,
Що не можна її бозна-як деформувати.
ОВВА!
Що злюки – це злюки,
Підтверджується віками;
Все ж декого ці віки
Увінчували вінками.
Але не треба й науки,
Й помічено це не нами,
Що і т.з. добряки –
Теж такі самі.
ПЕДАГОГІЧНИЙ ГРУК
Як жарт лишень жартом сприймаєш,
Й серйозне – лишень як серйозність; –
Між ними межу цим знімаєш,
Впадаючи сам у курйозність.
ГІГІЄНА
(грук не без натяку на двопартійну систему)
Із чистотою вам не буде заморочки –
Щоб одяг, як брудний вже, прався, сох –
Якщо у вас є для вдягання дві сорочки
Й ви завжди вибираєте чистішу з двох.
ТЕХНІКА
Щоб техніку піднять на висоту,
Потрібно надзвичайну простоту
Заумним винахідництвом здобрити,
Щоб показать, як важко це зробити.
ПОЛІМАНІЯ
Доля на віражі крутому
Злила в один кілька віків,
Поєднавши в мені одному
П’ятеро моїх двійників.
То ж на пісню, а не ехо підголоску
Сподіватись мені дарма,
Якщо навіть думки в моїм мозку
Мусуються вже п’ятьма.
РУКА ДОПОМОГИ
(Добросусідський грук)
Щось треба робити – ми знаєм –
Для спільного блага, в кого
Й найменша є змога:
То ж кожен із нас відмітає
Сміття від порога свого
До сусідського порога.
СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Ці милі запрошення,
Такі любі очам,
Що їх від милих людей
Не вдалось уникнуть нікому, –
Це повістки для тих,
Хто собі надокучає сам,
Зібратися разом
І надокучувати ще одному.
КОМПЛЕКСУЮЧИЙ ЮНАК
Не дивно, що хлопець
Дійшов аж до глузду втрати
Від сумнівів, туги,
Зневіри, розпуки:
Як же нестерпно це –
Так горювати,
Тим більш, як для цього
Нема вже й спонуки.
Подарував коханій розу, що пурпуром буяла,
Й всю ніч біля її постелі вона, розпашіла, стояла;
Та опав один пелюсток, другий, а потім і увесь вінчик –
Й віри її у цвітіння згас останній промінчик.
ОСТАННІ ЗУСИЛЛЯ
(Глобальний грук)
Якщо хочемо завжди в мирі
І злагоді з іншими жити,
Треба спочатку в інших довіри
Добитись, а потім – ще й заслужити.
СВОБОДА
В чім свобода? – В тім, що робим
Тільки те, що до вподоби.
Так вважаєм; але, схоже,
Любе те лиш нам, що можем.
ПОРОШИНКА У ВЛАСНОМУ ОЦІ
Якщо свої власні вади
Ми в інших помічаєм,
То навіть дружби ради
Вже їх не вибачаєм.
СЛАБКІСТЬ ЗАВДЯКИ СИЛІ
Відстоює фанатик точку зору
Настирно так, що сумніватися впору.
НА ПРВОДЖЕННЯ ЧАСУ
Час безперервно плине,
Й порушення лиш єдине:
Що спроби його означить
Не завжди бувають успішні; –
Дробити його – в намаганні,
Як і в настирнім бажанні
Дізнатись, чи нам його стачить, –
До того ж іще й поспішні.
ГРОМАДСЬКИЙ КОЛОДЯЗЬ
Чарлі Чапліну
З колодязя, що з нього пили ми,
Води і краплі не купиш за п’ятак;
Що ти думав, те й думать могли ми,
Та ніхто ще не осмислив це так.
ДОРОЖНІ НЕВІГЛАСИ
Чи вивчить Правила руху не було змоги?
Та більшість людей зневажають їх прямо
І мчать із вітерцем серединою дороги,
Хоч і бачать, що навстріч їм я роблю те саме.
ПЕРЕБОРЩУВАЧІ
Істина захована за аргументів тином,
До неї приходять через довгі дебати;
То ж не вірте фанатикам із їх почином,
Що істину лиш одну можна сформулювати:
Істина влаштована таким чином,
Що не можна її бозна-як деформувати.
ОВВА!
Що злюки – це злюки,
Підтверджується віками;
Все ж декого ці віки
Увінчували вінками.
Але не треба й науки,
Й помічено це не нами,
Що і т.з. добряки –
Теж такі самі.
ПЕДАГОГІЧНИЙ ГРУК
Як жарт лишень жартом сприймаєш,
Й серйозне – лишень як серйозність; –
Між ними межу цим знімаєш,
Впадаючи сам у курйозність.
ГІГІЄНА
(грук не без натяку на двопартійну систему)
Із чистотою вам не буде заморочки –
Щоб одяг, як брудний вже, прався, сох –
Якщо у вас є для вдягання дві сорочки
Й ви завжди вибираєте чистішу з двох.
ТЕХНІКА
Щоб техніку піднять на висоту,
Потрібно надзвичайну простоту
Заумним винахідництвом здобрити,
Щоб показать, як важко це зробити.
ПОЛІМАНІЯ
Доля на віражі крутому
Злила в один кілька віків,
Поєднавши в мені одному
П’ятеро моїх двійників.
То ж на пісню, а не ехо підголоску
Сподіватись мені дарма,
Якщо навіть думки в моїм мозку
Мусуються вже п’ятьма.
РУКА ДОПОМОГИ
(Добросусідський грук)
Щось треба робити – ми знаєм –
Для спільного блага, в кого
Й найменша є змога:
То ж кожен із нас відмітає
Сміття від порога свого
До сусідського порога.
СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Ці милі запрошення,
Такі любі очам,
Що їх від милих людей
Не вдалось уникнуть нікому, –
Це повістки для тих,
Хто собі надокучає сам,
Зібратися разом
І надокучувати ще одному.
КОМПЛЕКСУЮЧИЙ ЮНАК
Не дивно, що хлопець
Дійшов аж до глузду втрати
Від сумнівів, туги,
Зневіри, розпуки:
Як же нестерпно це –
Так горювати,
Тим більш, як для цього
Нема вже й спонуки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію