ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
2024.03.26
22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
2024.03.26
22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
2024.03.26
21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
2024.03.26
19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
2024.03.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Едни Сент Вінсент Мілей
Із Едни Сент Вінсент Міллей 44
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Едни Сент Вінсент Міллей 44
РЯДКИ ДЛЯ НАДГРОБКУ
Ти, з чиїх уст лиш хула
Ллється: бачте, доля зла
Щастя й грошей не дала;
Й що вже буть волів би тим,
Хто тут ліг, а не живим
Під жорстоким небом цим;
Й що бідак уже такий:
Вмер би краще й хрест важкий
Свій змінив на супокій; –
Знай: хай босим по стерні
Брів ти, й скорбні твої дні,
Бо вже заздриш і мені; –
Тут спочив той, хто – повір –
І дрантям би тішив зір:
Дай свій – мій вдягни убір!
Edna St. Vincent Millay
Lines For A Grave-Stone
Man alive, that mournst thy lot,
Desiring what thou hast not got,
Money, beauty, love, what not;
Deeming it blesseder to be
A rotted man, than live to see
So rude a sky as covers thee;
Deeming thyself of all unblest
And wretched souls the wretchedest,
Longing to die and be at rest;
Know: that however grim the fate
Which sent thee forth to meditate
Upon my enviable state,
Here lieth one who would resign
Gladly his lot, to shoulder thine.
Give me thy coat; get into mine.
ВІДПЛИВ
На що моє серце схоже
З тих пір, як мене розлюбив?
Воно, мов заглибини поже,
Яку залишає відплив;
І утримати воду не може,
Й до середини вже від країв
Висихає під шалом вітрів.
Edna St. Vincent Millay
Ebb
I know what my heart is like
Since your love died:
It is like a hollow ledge
Holding a little pool
Left there by the tide,
A little tepid pool,
Drying inward from the edge.
ФІЛОСОФ
І хто мені ти, щоб не знайти
Розради ні на мить,
Й про тебе лишень вночі і вдень
Дум не могти спинить?
Хто ж ти мені, щоб і вдалині
Від тебе берегла
Про тебе спомин – й під вітру гомін
Заснути не могла?
Я знала одного – красеня стрункого,
Й ще дюжину, мов на підбір;
А ти мені хто, що – є хай і сто, –
Єдиний мій до цих пір?
Жіночі шляхи – корчі й мохи:
Зізнання мудреця;
Хто ж я така, що не зника
Й досі пристрасть оця?
Edna St. Vincent Millay
The Philosopher
And what are you that, wanting you,
I should be kept awake
As many nights as there are days
With weeping for your sake?
And what are you that, missing you,
As many days as crawl
I should be listening to the wind
And looking at the wall?
I know a man that's a braver man
And twenty men as kind,
And what are you, that you should be
The one man in my mind?
Yet women's ways are witless ways,
As any sage will tell,—
And what am I, that I should love
So wisely and so well?
Ти, з чиїх уст лиш хула
Ллється: бачте, доля зла
Щастя й грошей не дала;
Й що вже буть волів би тим,
Хто тут ліг, а не живим
Під жорстоким небом цим;
Й що бідак уже такий:
Вмер би краще й хрест важкий
Свій змінив на супокій; –
Знай: хай босим по стерні
Брів ти, й скорбні твої дні,
Бо вже заздриш і мені; –
Тут спочив той, хто – повір –
І дрантям би тішив зір:
Дай свій – мій вдягни убір!
Edna St. Vincent Millay
Lines For A Grave-Stone
Man alive, that mournst thy lot,
Desiring what thou hast not got,
Money, beauty, love, what not;
Deeming it blesseder to be
A rotted man, than live to see
So rude a sky as covers thee;
Deeming thyself of all unblest
And wretched souls the wretchedest,
Longing to die and be at rest;
Know: that however grim the fate
Which sent thee forth to meditate
Upon my enviable state,
Here lieth one who would resign
Gladly his lot, to shoulder thine.
Give me thy coat; get into mine.
ВІДПЛИВ
На що моє серце схоже
З тих пір, як мене розлюбив?
Воно, мов заглибини поже,
Яку залишає відплив;
І утримати воду не може,
Й до середини вже від країв
Висихає під шалом вітрів.
Edna St. Vincent Millay
Ebb
I know what my heart is like
Since your love died:
It is like a hollow ledge
Holding a little pool
Left there by the tide,
A little tepid pool,
Drying inward from the edge.
ФІЛОСОФ
І хто мені ти, щоб не знайти
Розради ні на мить,
Й про тебе лишень вночі і вдень
Дум не могти спинить?
Хто ж ти мені, щоб і вдалині
Від тебе берегла
Про тебе спомин – й під вітру гомін
Заснути не могла?
Я знала одного – красеня стрункого,
Й ще дюжину, мов на підбір;
А ти мені хто, що – є хай і сто, –
Єдиний мій до цих пір?
Жіночі шляхи – корчі й мохи:
Зізнання мудреця;
Хто ж я така, що не зника
Й досі пристрасть оця?
Edna St. Vincent Millay
The Philosopher
And what are you that, wanting you,
I should be kept awake
As many nights as there are days
With weeping for your sake?
And what are you that, missing you,
As many days as crawl
I should be listening to the wind
And looking at the wall?
I know a man that's a braver man
And twenty men as kind,
And what are you, that you should be
The one man in my mind?
Yet women's ways are witless ways,
As any sage will tell,—
And what am I, that I should love
So wisely and so well?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію