ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Із Редьярда Кіплінга
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Редьярда Кіплінга
НОША БІЛИХ ЛЮДЕЙ
Прийми Людей Білих ношу
Й синів своїх пошли
В вигнання, щоб твоїм же
Служити бранцям могли;
Щоб з дикунів, тобою
Підкорених, людей
Виховували: з напів-
Чортів – напівдітей.
Бери ж Людей Білих ношу,
З терпінням її неси,
Й глухий будь до зневаги,
І почестей не проси;
І не лінуйсь повторити,
Хай навіть і сто раз, –
Щоб кожному на благо
Був з уст твоїх наказ.
Візьми ж Людей Білих ношу:
Страждань не споглядай,
А нагодуй голодних
І хворим зцілення дай.
Й коли мета вже близько –
Пильнуй і май терпець,
Бо лінь поганська й дурість
Зведуть все нанівець.
Здійми ж Людей Білих ношу –
Та це не царський трон,
А праця підневільна
Й долання перепон.
Порти й шляхи збудуєш
Нащадкам – не собі,
А сам в цю землю ляжеш,
Згорівши в боротьбі.
Неси ж Людей Білих ношу –
Й подяк не злічить тобі:
Від зверхників – зневаги,
Від підданців – злоби.
Й винитимуть, що до світла
Ти вів юрбу дарма:
“Дай рабство знов – миліша
Єгипетська нам тьма!”
Терпи ж Людей Білих ношу –
Не гнись і не задкуй
Й розмовами про Волю
Безсилля не маскуй,
Бо крик твій будь чи шепіт,
Й в них – схвалення чи гнів:
По цім узнають тубільці
Тебе і твоїх богів.
Твій Хрест – Людей Білих ноша:
Й забудь дитячі сни
Про подвиги і славу
В дні мирні й на війні.
В глуху й безвісну пору
Верши тяжкий свій труд,
Щоб, їм у доблесті рівним,
Стать з рівними на суд!
ПРЕЛЮД
(До “Департаментських пісеньок”)
Я з тобою ділив хліб і сіль,
Твою воду я пив і вино
Й коли ти помирав, пульс і мій завмирав –
Я й твоїм жив життям заодно.
Почуття, що свою душу їм
Я відкрив, знов тобі віддаю
І веселі, й сумні, ще незнані мені,
Тих сердець, що в далекім краю.
Я писав те, що з нами було
У житті, – й щоб людей звеселить,
Усе зводив на жарт; та як пройде азарт,
Ти збагни, що за жартом стоїть.
* * *
Коли Гомера дзвеніла ліра,
Він чув пісні про землі й моря,
Й коли вважав – якась із них щира,
То переймав, – так само, як я.
Дівки базарні і риболови,
Пастухи й матроси – не нові,
На лад новий лиш – слухали знову,
Й пісні сприймали, – так само, як ви.
Він розумів – вони це збагнули.
Й не дорікнув чимсь ніхто з юрми,
Лиш на прощання йому підморгнули,
Й він підморгнув, – так само, як ми.
Прийми Людей Білих ношу
Й синів своїх пошли
В вигнання, щоб твоїм же
Служити бранцям могли;
Щоб з дикунів, тобою
Підкорених, людей
Виховували: з напів-
Чортів – напівдітей.
Бери ж Людей Білих ношу,
З терпінням її неси,
Й глухий будь до зневаги,
І почестей не проси;
І не лінуйсь повторити,
Хай навіть і сто раз, –
Щоб кожному на благо
Був з уст твоїх наказ.
Візьми ж Людей Білих ношу:
Страждань не споглядай,
А нагодуй голодних
І хворим зцілення дай.
Й коли мета вже близько –
Пильнуй і май терпець,
Бо лінь поганська й дурість
Зведуть все нанівець.
Здійми ж Людей Білих ношу –
Та це не царський трон,
А праця підневільна
Й долання перепон.
Порти й шляхи збудуєш
Нащадкам – не собі,
А сам в цю землю ляжеш,
Згорівши в боротьбі.
Неси ж Людей Білих ношу –
Й подяк не злічить тобі:
Від зверхників – зневаги,
Від підданців – злоби.
Й винитимуть, що до світла
Ти вів юрбу дарма:
“Дай рабство знов – миліша
Єгипетська нам тьма!”
Терпи ж Людей Білих ношу –
Не гнись і не задкуй
Й розмовами про Волю
Безсилля не маскуй,
Бо крик твій будь чи шепіт,
Й в них – схвалення чи гнів:
По цім узнають тубільці
Тебе і твоїх богів.
Твій Хрест – Людей Білих ноша:
Й забудь дитячі сни
Про подвиги і славу
В дні мирні й на війні.
В глуху й безвісну пору
Верши тяжкий свій труд,
Щоб, їм у доблесті рівним,
Стать з рівними на суд!
ПРЕЛЮД
(До “Департаментських пісеньок”)
Я з тобою ділив хліб і сіль,
Твою воду я пив і вино
Й коли ти помирав, пульс і мій завмирав –
Я й твоїм жив життям заодно.
Почуття, що свою душу їм
Я відкрив, знов тобі віддаю
І веселі, й сумні, ще незнані мені,
Тих сердець, що в далекім краю.
Я писав те, що з нами було
У житті, – й щоб людей звеселить,
Усе зводив на жарт; та як пройде азарт,
Ти збагни, що за жартом стоїть.
* * *
Коли Гомера дзвеніла ліра,
Він чув пісні про землі й моря,
Й коли вважав – якась із них щира,
То переймав, – так само, як я.
Дівки базарні і риболови,
Пастухи й матроси – не нові,
На лад новий лиш – слухали знову,
Й пісні сприймали, – так само, як ви.
Він розумів – вони це збагнули.
Й не дорікнув чимсь ніхто з юрми,
Лиш на прощання йому підморгнули,
Й він підморгнув, – так само, як ми.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію