Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Місяце-завірюхо
"Белы снег,белы снег, белы снег, белы цень
Белы снег, белы снег, белы снег, белы дзень
Ты куда мяне клiчаш паслухай
Завiруха мяце завiруха
На дварэ нi машын нi людзей
На дварэ нi машын нi людзей
Завiруха мяце завiруха
Ты куда мяне клiчаш паслухай
На дварэ нi машын нi людзей
Нi машын нi людзей
Белы снег белы снег белы снег белы след
Белы снег белы снег белы снег белы свет
За табой асцярожна ступаю
Засыпае нас снег засыпае
Патрапляю у замецены след
Патрапляю у замецены след
Засыпае нас снег засыпае
За табой асцярожна ступаю
Патрапляю у замецены след
У замецены след
Белы снег белы снег белы снег белы клен
Белы снег белы снег белы снег белы сон
Як паходня твой шаль ружавее
На зямлi я i ты i завея
И вакол нi вачей нi акон
И вакол нi вачей нi акон
На зямлi я i ты i завея
Як паходня твой шаль ружавее
И вакол нi вачей нi акон
Нi вачей, ны акон"
ВЕРАСЫ
Білий сніг, білий сніг, білий сніг - в білий день.Білий сніг, білий сніг... для себе і пісень.
Ти куди мене кличеш, послухай,
о мій місяцю, мій завірюхо!?
У дворі ні машин, ні людей...
У дворі ні машин, ні людей...
Завірюха мете, завірюха!
Ти куди мене кличеш, послухай?
У дворі ні машин, ні людей...
У дворі ні машин, ні людей...
Білий сніг, білий сніг, білий сніг... білий слід.
Обілів твій до аж білизни білий світ...
Обережно іду за тобою,
а нас сніг засипаю собою...
Потрапляю в заметений слід,
потрапляю в заметений слід.
Обережно іду за тобою,
а нас сніг засипаю собою.
Потрапляю в заметений слід.
В заметений слід...
Білий сніг, білий сніг, білий сніг... Білий клен.
Я потрапив у сон просто так - просто вдень.
Обережно твій світ десь видніє:
На віконницях - ані надії.
На віконницях - ані надії.
Обережно твій світ десь видніє.
На землі - я і ти, і завія,
на землі - я і ти, і завія...
На віконницях - ані надії.
На землі - я і ти, і завія,
на землі - я і ти, і завія.
Обережно іду і іду,
бо ти є.
Обережно твій світ десь видніє.
Обережно твій світ десь видніє...
11.01.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)