Ніякого додаткового абсурду. ) Абсурду і так вистачає. ) Має працювати вища сенсорика, ось і все... Тобто, любов - не має бути просто словесами, а реальним чуттям в серці, та й інше все має працювати в кожному. )

...ну...коли ж логіка є в'язницею... то абсурд є по за в'язницею, а любов в координатах чи логіки, чи то абсурду є любов'ю не в розумінні любові до в'язниці... Любов як поняття по над усім має свою як логічну, так і абсурдну... Якщо Ви уже нічого не розумієте, то значить я усе пояснив!
Вибачте - я без усілякого злого умислу - лише як приклад любові абсурдної...

О ні, ви не до кінця дослухали, розум і логіка не є в"язницею. Йдеться про те, що розум і логіку давно пора вивести із застійних рівнів, де ми "зависли", покладаючись лише на перші 5 органів чуття, та ще і з лихою "допомогою" закуліси...

Власне, в Айка йдеться про розкріпачення нашої вищої чуттєвості, і про небезпеку покладання суто на логіку, бо логіка і розум це те, що допомагає нам знайти рівновагу на тому чи тому осягнутому рівні нашого розвитку, але вони самі по собі нас не розвивають.
Тож маємо покладатися на чуття, в першу чергу - на тепле серце )

...власне - всякий спосіб розкріпачення... для того щоб стати просто способом... спочатку мусить зробитись способом закріпачення... бо така природа логіки (вона повсякчас потребує уваги)... і абсурду - певне також, бо ж існують божевільні для абсурдних (вільних від логіки) людей...

І "Махабхарата" - це теж глибочезне мистецьке явище, а поруч і шумери, і вавилоняни, і др.єгиптяни...
Багато всього потаємного і не завжди дружнього до нас, малят.

Шановна Тетяно, маю підозру, що в будь-якій промові будь-якого джерела завжди знайдеться свідома чи підсвідома маніпуляція. )
Але мене, наразі, зараз цікавить ось що:

1) Ви вважаєте, що т.з. Закуліси (таємних управителів світу) не існує?
2) Ви справді вважаєте, що Земля і наш, так званий земний світ абсолютно унікальний і нічого ні поруч, ні в далині схожого ми не знайдемо, і не знаходимо? )
Все. )

Я з задоволенням читала Захарія Ситчіна. Читати важко, інколи щось з чимось не сходиться, але у його припущення хочеться вірити, бо відчувається, скільки було душі і розумової праці вкладено. Так само з захопленням свого часу я поринула у спіральну динаміку та все таке інше. Але мені було смішно спостерігати, як «знавці», нахапавшись вершків, як ота коза, що бігла через місточок, починають претендувати на роль гуру і різні семінари на цю тему проводити. Особливо коли відчувалось, що вони за цією спіральною динамікою зовсім не того кольору, як їм намріялось. Так і з Айком.
Щодо світової Закуліси, то вона, звісно, існує, але не у такому вигляді, як її намагається змалювати Айк. Мені важко це пояснити словами, бо ота теза, що шляхом спрощення мови можна позбавити людину можливості думати – помилкова. Тварини слова «свобода» не знають, але можуть за неї життя віддати. А я часто не знаходжу слів, щоб пояснити те, що думаю чи навіть знаю. Із світовою Закулісою усе набагато простіше, аніж ті теорії, що їх назбирав з миру по ниті Айк. На рівні, не оформленому словами, я це «бачу». Спробую сформулювати, але це буде досить неоковирно.
Людство – це простий і водночас дуже складний живий організм. І він ще не сформувався остаточно. Воно схоже на маленьку дитину, котра ще тільки вчиться керувати своїм тілом і інколи, вибачте, навіть їсть відходи власної життєдіяльності і лякається звуків, котрі час від часу видає її тіло. Мозок її вже має купу знань на рівні інстинктів і спостережень, та доладно скористатись ними вона ще не здатна, а прогалини знань заповнює фантазіями. Але кожна окрема її клітина (людина) має купу знань, як взаємодіяти з іншими, як виконувати досить складні свої функції і так далі. І вміє користуватись своїми знаннями. Тобто кожна окрема людська істота, що вже здатна себе обслуговувати, розвиненіша за людство в цілому.
А якщо від рівня людства спуститись на рівень країн – то виявиться, що кожна країна – теж наче людська істота, рівень розвитку якої зумовлений рівнем розвитку більшості її населення, тільки на щабель нижче. Зауважте, саме рівень розвитку, а не знань.
Але повернемось до дитини-людства. Дитина знає, що у неї є матір – Всесвіт. І вона розуміє свою залежність від матері і приймає усі її дії як даність, бо осягнути не може. Зате цілком здатна стягнути гарячу праску собі на голову. І от я, на рівні людини, це розумію, але передати це розуміння на рівень людства неможливо, як не може жодна клітина мого організму, навіть нервова, пояснити мені щось про своє життя чи те, як на неї впливають мої дії. Так от, якщо дитина стягне собі на голову тарілку зі столу – у її очах винна буде тарілка. Або власна ручка, котра ту тарілку стягнула. Навіть стіл може виявитись «винним» і дитинча почне його боятись. Хоча існує можливість, що ту тарілку підсунув малечі під руку старший брат, існування котрого маля чомусь ще не усвідомило. Припускати навіщо – то довга історія. От приблизно так і з Закулісою. Знайдіть, яку роль в організмі «дитини» грають різні таємні спецслужби та розвідки країн, підкилимні домовленості керівництв різних держав і наддержавних монополій, додайте амбіції окремих людських істот з великими можливостями, врахуйте, що все це просякнуто звичайним тваринним егоїзмом, котрий вступає в суперечку з задекларованими правилами співіснування… От коли хтось зможе осягнути структуру і закономірності цього хаосу – от тоді і можна буде вивести на чисту воду Закулісу неземного походження, якщо вона є. Або ж це станеться раніше, якщо Закуліса припуститься помилки і сама вилізе з тіні на світло. Але ловити чорну кішку у темній кімнаті, не маючи впевненості у тому, що вона існує, не варто. Це хибний шлях і марно витрачений час. Краще розвиватись і просто вивчати себе і навколишній світ. І не забувати, що кожен з нас зумовлює напрям і рівень розвитку як своєї країни, так і людства в цілому.
Я думаю, шановна Редакціє, що у цій відповіді на перше питання криється і відповідь на друге. Ну і, звичайно ж, це тільки моє бачення і я не претендую на істину у останній інстанції.

Ваші погляди особисто мені зрозумілі. Айк теж, ясно, має свої недоліки, але їх вистачає геть у кожного. Тим не менше, основне в його, і не тільки його припущеннях, що вихід із наших проблем у розвиткові вищої чуттєвості. Тобто у розвитку рівня чуття, котрий вище за перший рівень із 6 початкових чуттів.
Думаю, Тетяно, саме звідти і ви отримуєте своє "інтуїтивне" бачення.
Але якщо ви можете щось конкретне заперечити в словах і постулатах Айка, то це було би цікаво почути і обговорити.
Принаймні, з погляду на квантову фізику все в нього досить логічно, та й важко заперечувати більш матеріальне існування, наприклад, наднаціональних "сіоністів ротшильда" чи інші, чітко помітні полюси сили. Хоча, як на мене, значно цікавіші ті, що за цими "збоченцями" ховаються. )

І це досить мистецьке явище, як на мене, звісно...

Шановні Майстерні, я витратила ніч на те, щоб додивитися Айкові то за здравіє то за упокій до кінця. І ніякої інформації для свого провінційного мозку не отримала. Так чи інакше все, чим Айк оперує, мені уже траплялось в інформативному потоці. Для того, щоб сперечатись навколо тих чи інших припущень треба мати факти, котрі ці припущення або підтверджують, або доводять їх помилковість. У мене особисто фактів немає, бо я не є професійним ловцем нісенітниць у інформативному просторі і факти для їх розвіювання не колекціоную. Можна поритись і знайти, та от тільки потім треба шукати нові дані для підтвердження якості уже знайдених фактів. Ну, по-перше, у мене немає стільки енергії, часу і бажання, щоб занурюватись у цю діяльність. А по-друге, це шлях розуму і логіки, а ми ж маємо покладатись на чуття, хіба не так?:)
Якби я була квантовим фізиком, можливо, я б знайшла у квантовій фізиці підтвердження постулатам Айка. Але, вочевидь, моїх знань про квантову фізику не досить, щоб угледіти, яким саме чином вона доводить логіку Айка. Хоч і припускаю, що квантова фізика виникла на перетині фізики і філософії, та вміст моєї черепної коробки відмовляється бачити чи шукати, яке відношення Айкові вухасті інформаційні приводи і привиди мають до того чи іншого. Мабуть, це відбувається тому, що те, що править мені за мозок, відмовляється іти шляхом розуму й логіки, дослухаючись до того, що окопалось трохи вище моїх шести чуттів. Скажу тільки, що кіт Шрьодінгера існує не тільки у тому місці, де ми звикли його уявляти. Структурованість і хаос світу – це теж кіт Шрьодінгера. Айк намагається подати світ як абсолютно структуровану модель. Кота Шрьодінгера він підміняє на чорного кота у темній кімнаті, а це не одне і те ж. Моя підсвідомість забороняє мені ловити «сіоністського» чи будь-якого іншого кота до того, як будуть доведені ознаки його існування саме там, де мені пропонують його ловити.
Звичайно, я не проти розвинення вищої чуттєвості, але без рефлексії хоча б середнього рівня це напрям у дисгармонію. В анамнезі людства маємо купу особистостей з розвиненою вищою чуттєвістю (особливо поетів), котрі самі собі вкоротили чи скалічили життя з-за дисгармонії, викликаної атрофією рефлексії, хоча вона, по сіті, є частиною вищої чуттєвості.

Наразі маємо тверду наглядну позицію (з усіма доліками і недоліками) від Девіда Айка. Можливо є ще щось таке системне, то "відео в студію" )

Чому такі розвідки важливі для подальшого розвитку надмірно консервативних, як на мене, поглядів пересічних українців, напевно, і не варто пояснювати? Чи можливо ми випадково ось так живемо - чи не гірше всіх в Європі, і копаємо глибше і глибше... (

Ми колупаємо дно, бо самоповаги не вистачає. Нам все авторитетів подавай…. Так захопились авторитетами, що геть випустили з виду, що авторитети і кримінальними бувають. І психічно хворими. Останні викликають захват неординарністю мислення і яскравістю особистості. Вони легко входять у роль гуру, бо самі вірять у «своє призначення». Навіть якщо вчитель справжній, послідовники тільки мавпують його, підганяючи напрацьоване вчителем під свої потреби. І тільки незручні, підштовхувані власною креативністю учні ніяк не вкладаються у задані вчителем рамки і з часом перевершують його саме завдяки своєму не визнанню рамок. Так, ми живемо гірше всіх в Європі. Бо дозволили себе вчити і керувати собою , та ще й московським самозванцям. Зараз намагаємось змінити вчителя? А це не допоможе. Треба міняти своє відношення до навчання. Одна надія на молодь. Відсоток креативності у них на порядок вищий, аніж у людей старшого і середнього віку.
І так, мене теж дратує консерватизм, навіть власний. Але не варто забувати, що саме завдяки цій якості українці зберегли свою мову. Отже, є дещо, у чому варто залишатись консервативними.
Щодо вартого уваги, то чому б не поговорити про найновіші дослідження рівнів рефлексії? Принаймні, це підштовхнуло б якусь частину читачів до розуміння принаймні свого досягнутого рівня…. Бо скільки не кажи «вища чуттєвість», а торувати шлях до неї треба, починаючи з першої щаблини.

До речі, щодо втрати словесності тим чи тим народом, а отже, і ймовірної втрати мислення, То є купа свідоцтв, що перед тим, як повністю зникнути у своїх рідних краях разом із тими ще греками, письменники відмічали різке падіння якості грецької мови... "Просунуті" греки ставали візантійцями, "олександрійцями", "антиохійцями", зрештою, хрестиянами і християнами, і всіма іншими, лише не греками.
Нинішінм грекам не так давно довелося вчити грецьку мову наново, і де ж високе мислення, яке було властиве колишнім грекам, не нинішнім? (
Правильно, маємо купу народів, від котрих тільки назва залишилась. Вони були або знищені фізично, або асимільовані, бо не вистачило консерватизму і відчуття самозбереження як нації. Національної самоповаги не вистачило. А немає самоповаги – починається мавпування за тим, хто здається «кращим», переймаються звичаї і мова. Але здатність до мислення асимільовані не втрачають. Погляньте на видатних людей Росії минулого часу. Там асимільованих чи не більшість. Але це діє тільки поки асимілюються найкреативніші верстви.
Глухі діти мислять не гірше за тих, у кого зі слухом все гаразд. Але глухота – бар’єр, через котрий важко передати їм знання, отже проблема не у тому, що вони втратили мислення, а у тому, що у нас різко зменшується кількість шляхів до їхнього мислення.
А щодо греків… Мені здається, що ви ставите бричку перед конякою. Відбувався розвал імперії. Вона обжерлась чужою кров’ю і чужими землями... Енергія йшла на переварювання, а не на розвиток. Поглинуті народи не хотіли асимільовуватись. Вони були більш дикими або ж їх змушували такими стати, відмовившись від своїх коренів. А загальний показник розвитку країни – це на одиницю менше від середньостатистичного показника розвитку населення. «Просунутість» просто розчинилась у «дикості». Небажання асимільовуавтись запустило процес розпаду аж до найменших можливих складових… А це таки тяжкий удар навіть для майбутніх поколінь… І здається, скоро ми матимемо можливість спостерігати дещо подібне «за поребриком», де «головна» нація змусила асимілюватись купу народностей, що призвело до падіння загальної якості, а відтак, і рівня мислення.