ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2021.04.15 15:34
Навальний сидить...
А чому не сидить Медведчук?
Ганьба! Вже на часі змінити безвільну позицію,
Збагнути принадність російського слова «каюк»
І гідно, як слід, вшанувати свою опозицію.

Олександр Сушко
2021.04.15 10:35
А чи справді люди люблять правду
(особливо лірики-поети)?
Хто зі мною поетичну варту
Аж до гробу нестиме уперто?

Не про квіточки чи мусі-пусі
Піде мова, а про люту січу.
Нагадаю тим, хто ще не в курсі:

Ігор Шоха
2021.04.15 08:28
Коли умру, не хочеться зотліти.
Життя і так точили хробаки...
аби душі у пеклі не горіти –
хай полум’я поглине на віки.

На камені – один рядок поезій:
« Усім живим світитиму в імлі...»
А від золи моєї у землі

Ніна Виноградська
2021.04.15 08:22
Коли почалася війна з німцями, мамі було сімнадцять років. У серпні1941 року майже всю сільську молодь примусово вивезли на роботу до Німеччини у товарних вагонах, як худобу. Мама розповідала, як її та інших дівчат німці заставляли митися, тобто проходит

Віктор Кучерук
2021.04.15 08:15
Мов порою весняною
Повернув снігопад, –
Білизною духмяною
Затуманився сад.
Замітає порошею
Поміж яблунь стежки,
Де з тобою хорошою
Я гуляв залюбки.

Сергій Губерначук
2021.04.15 07:53
Користолюбством вирізняєшся між інших…
Між іншим, величаво добра зовні…
По літаках, де поруч тебе в кріслі
знаходжусь я,
минають дні безмовні,
куняють тисячі ночей безбарвних,
і сотні стюардес пішли у безвість;
а ти рахуєш, одягнувши окуляри,

Микола Соболь
2021.04.15 04:08
Нічна поезія наповнена коханням,
цілунками і світлом ліхтарів…
Ніхто не знає вперше, чи востаннє
тобі лунає її ніжний спів.

Угледівши у місячному сяйві
дві зірочки закоханих очей
і коси неприборкано-русяві

Іван Потьомкін
2021.04.14 18:25
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Що кілометрами розгорнеться зненацька.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує

Олена Музичук
2021.04.14 12:16
Уплету анапести у ямби
і впишу у рубрику – «сонет»...
і тоді почую дифірамби,
що співає іноді поет.

Правила поетики – до лампи.
Сяду на Пегаса і... вперед!
Де шукають меду косолапі,

Віктор Кучерук
2021.04.14 10:23
Хоч я боятися не звик,
Та побратими чують крик
І мій, буває,
Коли знайти не можу слів,
Щоб обернуть на радість гнів,
Жаркий до краю.
Раптовим подувом вогню
Торкнуло голову мою

Сергій Губерначук
2021.04.14 08:15
Дощі роз’їли землю і втопили.
Ми ходимо у вогкому взутті.
Весна була востаннє у житті.
Ми вперше так любили – й розлюбили!

Весна в калюжах березень купала.
Я з буханця щипав для горобців,
грів подумки твій дім, а прикінці,

Олександр Сушко
2021.04.14 08:06
Товстунці! Голодні ненажери!
Всі у кого зайві є кіло -
Не мордуйтеся на тренажерах,
Приїздіть до мене у село.

В п'ястуки засуну вам лопати
І поставлю...сполом на межі.
Будете городика копати,

Микола Соболь
2021.04.14 03:47
Замовкає на горі трембіта
і смереки умиває дощ…
Чи ви чули на початку літа,
як співає Чорний Черемош.

Переспівом задзюрчали води
і хори каміння на зорі…
Аж гроза затамувала подих

Ярослав Чорногуз
2021.04.14 01:14
Вкрилось небо сизою імлою,
Сяє вечір тихо вдалині.
За Дніпром - неонові вогні...
Як, мій саде, скучив за тобою!

Перейду кущі і переліски,
І немов спалахують в гаю,
Душу розтривожують мою -

Сергій Гупало
2021.04.13 22:37
Як же бути з людьми й не боятися тиші,
І не мислити: завтра озветься біда,
А відчути, як думи щоразу мудріші,
І що кров не змінилася – ще молода?

Приплететься непевність, охоплена болем,
Що пора вже ставати таким, як усі.
І тоді перейти доведетьс

Олексій Кацай
2021.04.13 21:55
лечу у вихорі думок
над океаном
темним і незнаним
наповненим до таємниць
безмежжям хвиль і блискавиць
миттєвостями
щоб ракетопланом
і бризки і молекули
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анна Марічка
2021.03.24

Віктор Михайлович Насипаний
2021.03.06

Пан Сам
2021.03.01

Оля Мовшук
2021.02.22

Неоніла КОВАЛЬСЬКА
2021.02.22

Вікторія Павлишин
2021.02.03

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іолана Тимочко (1991) / Вірші

 Рідікулюс
А тепер уяви: земля заростає попелом –
і те, що тебе так часто вві сні полохало,
виповзає із тіні,
хапає тебе за руку
або до перших півнів у двері стукає.

Поки спека така, що, здається, все тіло плавиться,
ти хапаєш ножа чи тоненьку залізну палицю –
і тримаєш напоготові, неначе скіпетр,
щоб не дати здуріти невдячному, злому світові.
Але світові байдуже: поки ти сходиш з розуму,
він забарвлює райдуги, роси, дощі із грозами
у криваво-червоний і лупить з важкої зброї
по містах і дорогах від надлишку надлюбові.

Він вистрелює сонцем, стежку твою випалює.
Для нього земля – це просто космічний маятник:
він часто її розгойдує землетрусами,
щоб не дати водоймам вмерти або загуснути,
а пекельному вогнищу – збліднути і погаснути.

Він розкреслює материки міжнародними трасами,
щоб хвалитись дорожньо-транспортними пригодами,
заважаючи жити роззявам і пішоходам.

І коли його демони гупають в твої двері,
посипаючи голову попелом давніх імперій,
затуляючи вікна собою надійно, мов глечик,
пам’ятай: шлях до світла проходить крізь ніч і вечір.
Не марнуй свого часу на малювання кола,
бо погаслий вогонь не розпалюватиметься знову,
бо ріка не повернеться до
джерела,
не воскресне істота, котра своє віджила́.
Бо це небо, що виросло з велетового черепа,
може виявитися склепом або печерою,
а зірки – світляками і глибоководною рибою,
яка прикидається мертвою або невидимою,
приманюючи до себе наївну жертву.

Твої демони, як і вона, вічно хочуть жерти,
виповзають із тіні, хапають тебе за руку
і до ранку дратують незрозумілими звуками.

Відчини їм нарешті або прожени до біса,
можеш кинути мештом чи дати чогось поїсти,
головне – щоб вони не стукали в твої двері
і сусіди більше не били по батареї.
Поки спека така, що кожен з них сходить з розуму,
налий їм вина чи запроси на морозиво.
Не соромся, бо друзів у тебе – і так не густо,
якщо з’їхати з глузду.

25.07.2015

Контекст :



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-07-26 23:40:25
Переглядів сторінки твору 1334
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.026 / 5.5  (4.910 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.409 / 5.5  (4.318 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.12.19 22:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2016-07-16 18:22:48 ]
Симпатична, Іолано, вийшла штучка. Вочевидь, для багатоплановості було би краще позбутися необов"язкових збігів, і ось закінчення, можливо, трохи поглибити?
"Не соромся, бо друзів у тебе – і так не густо,
якось, суто по-чоловічому, (без метафорики) скажімо:
("це якщо повертати до рівня земного глузду..."