ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2022.05.16 10:23
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Олена Побийголод
2022.05.16 10:01
Із Володимира Висоцького

Хлопчик Вова, років сім, відкрити думав кран,
й тут його пойняв зненацька подив:
в раковині шастав неабиякий тарган,
вусами довжезними поводив.

Вова сперш злякався і ледь-ледь не заволав,

Віктор Кучерук
2022.05.16 05:35
Відчини скоріш віконце
І уважно подивись,
Як уже яскраве сонце
Освітляє синю вись.
Ще послухай, як привітно
Соловейка ллється спів
Там, де пахне білоцвіття
Вітром збуджених садів.

Ярослав Чорногуз
2022.05.15 22:50
Бездара пише й пише про війну.
Ракету геній випустив одну.
І корабель великий графомана --
Як та "Москва"* - ураз пішов "ко дну"!

15 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)

Микола Дудар
2022.05.15 19:18
Нескорені міста - передова…
Безсилий ворог топчеться на місці.
Цвітуть каштани у моєму місті,
А під вікном - заплакана вдова…
Тече сльоза струмком поперед сліз
Ой важко як, бодай і не скорили…
І відомо, нескоро до могили,
Так і потуг замало на узві

Шон Маклех
2022.05.15 17:15
Годинник, що вимірює епохи
Замість циферблату має лише порожнечу
А замість стрілок галактики:
До нього причеплено тягарець –
Чи то не тягарець, а тягар
Чи то Долі нашої попелястої
Чи то Всесвіту сього незбагненного
Гомеостатичного.

Ігор Деркач
2022.05.15 16:30
Ми розминулись, як були зелені
у цій перипетії житія,
а нині не отьмарять теревені
ані твоє, ані моє ім’я.

Обоє обережні та учені,
отак би і жили – і ти, і я
у цій взаємодії потаємній,

Нічия Муза
2022.05.15 16:20
Паде роса на молоді отави,
а у гаю зозуля закує
і стрепенеться серденько моє –
немає у минуле переправи.

А ти ще є, і я ще ніби є,
і десь цвітуть мої волошки, мальви...
і дивиться із відти світ ласкавий

Микола Дудар
2022.05.15 13:31
Заночуємо у Небі…
Боже, дякую безмірно!
Я - Душа і Правди - Лебідь,
Ми ж служили Тобі вірно?!

Заночуємо у Полі…
Боже, вишивка між нами:
Я - Листок і Древо - Долі,

Тетяна Левицька
2022.05.15 08:03
Не важливо, коли доля зводить мости,
Хоч на мить блисне промінь багряний.
Я для тебе лілеєю буду цвісти,
У обіймах любові, коханий.

Хай війна не зриває пахучих лілей,
Нищить ніжність в серпанках рожевих!
Захлинається музикою соловей,

Ярослав Чорногуз
2022.05.14 21:53
Я все думаю нощно і денно,
В Боже небо дивлюсь голубе --
Україно моя ти стражденна,
Ну за що розпинають тебе?!

Ну за що знов тобі — стільки горя? -
Очі виплакав я у журбі.
То — сусід бездуховний і хворий

Сергій Губерначук
2022.05.14 16:09
Любити слід,
але любити – слід,
який лишається
рубцем червоно-синім після нього –
ненормально!

Отримувати ці рубці щоразу легше,
але любити легше вже не буде.

Ольга Олеандра
2022.05.14 11:42
То плине час, спливає у безодні.
Вже місяці тихенько пропливли,
мов тії течії глибоководні,
народжені з придонної імли.
Кудись пливуть. Куди? Чи є пристанок
у тих миттєвостей буденно-манівних?
Ніч пропливла, пливе за нею ранок –
плескочуть хвилі, с

Віктор Кучерук
2022.05.14 06:54
Тут нестерпно вітряно і пильно,
І круті дороги навсібіч, –
Тут повсюди бачиш мимовільно
Міць і велич нелегких сторіч.
Дух століть витає в сьогоденні
І отут сприймається, як дань,
Від котрої йде таке натхнення,
Що творити хочу без вагань…

Ігор Шоха
2022.05.13 20:58
ІДо себе ми не кликали біди,
але її хотіли біси вражі –
агенти віроломної орди.
Яка змія не повзає сюди,
криваві залишаючи сліди,
та шельму Бог усе одно покаже.

ІІКуратори «південної русі»:

Іван Потьомкін
2022.05.13 18:32
За солов’їв, котрих в Єрусалимі чомсь нема,
За горлиць, що росою полощуть горло ,
За дятла, що під кору дзьоб свій заганя,
За горобців, що не відають спокою,
Невтомний півник співати не вгава,
Аби могли ми відділити день од ночі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Макс Дрозд
2022.05.14

Емі Троян
2022.05.10

Павло Нетофор
2022.05.07

Самослав Желіба
2022.05.01

Наталія Твердохліб
2022.04.28

Анастасія Олівер
2022.04.27

Єлена Задорожня
2022.04.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Лукаш (1920 - 1988) / Вірші / Роберт Бернс (1759—1796)

 Роберт Бернс Вірші III
ЛИХАЯ ГОДИНА ІЗ ДІДОМ СТАРИМ
Ой ненечко-ненько,
Як жити сумненько
Мені молоденькій
Із дідом старим!
Ти доню згубила,
Їй долю втопила
За гроші-розкоші,
Побив би їх грім!

Глушман, недоріка,
Усе, знай, кахика,
На ногу каліка —
Біда мені з ним...
Нетяма, незграба,
Холодний, як жаба,—
Пропащії ночі
Із дідом старим!

Усе йому шкода,
Усе недогода,
Бурчить-докоряє,
Як грим, так і грим,
До хлопців ревнує
Мене молодую,—
Лихая година
Із дідом старим!

Та вже ж свому діду
Кінця я доїду,
Візьмусь його гризти,
То буде по нім...
Йому домовина,
Мені переміна —
Молодший господар
Увійде у дім.


ПРОЩАННЯ МАКФЕРСОНА

Прощай, тюрма, глуха, німа
Домівонько моя!
За мить якусь гойдатимусь
На шибениці я.

Співаючи, танцюючи,
Радіючи немов,
Макферсон той — завжди герой —
На шибеницю йшов.

Хоч круть, хоч верть — приходить смерть,
Та з неї я сміюсь,
Немало справ я з нею мав,
То й нині не боюсь.

Зніміть мені кайдани з рук
Та принесіть меча,—
Не знайдете в Шотландії
Над мене силача.

Я жив — боровсь, та довелось
Од зради помирать;
Одним журюсь, що не вдалось
Зрадливця покарать.

Прощай, життя і сонця світ,
Усім живим — привіт!
Впаде ганьба хай на раба,
Що перед смертю зблід.

Співаючи, танцюючи,
Радіючи немов,
Макферсон той — завжди герой —
На шибеницю йшов.


ЩО Ж ТИ ДУМАЄШ-ГАДАЄШ

Що ж ти думаєш-гадаєш,
Чом на інших поглядаєш?
Чи мене ти покидаєш?
Любий, милий, повернись,
Знов до мене пригорнись!

Я ж тебе кохала вірно,
Довірялася безмірно
I тепер прошу покірно —
Любий, милий, не зраджай,
Мого серця не вражай!


ВІТЕР ГОНИТЬ В ДАЛІ МЛИСТІ

Вітер гонить в далі млисті,
Явір ронить жовкле листя,
Річка стогне, хвилі хвилить,
Ізабелла ходить-квилить:

«Прощавайте, дні погожі,
Одцвілися втіхи рожі!
Здрастуй, здрастуй, ноче чорна,
Ноче журна, безпрозорна!

Про минуле незабутнє,
Про безрадісне майбутнє
Як згадаю-погадаю,
Серце рветься із одчаю...

Ой життя, ти благо в щасті
I важкий тягар в напасті;
Без жалю тебе покину,
В темну безвість перелину!»


ОЙ ДОВГА НІЧ, СМУТНАЯ НІЧ

Ой довга ніч, смутная ніч
Нема мого кохання,
Нема очам моїм спання
Із вечора до рання.
Нема очам моїм спання
Із вечора до рання.

Ой де ти спиш, про що ти сниш,
Далекеє кохання?
Чи чуєш ти в цю темну ніч
Тяжке моє зітхання?
Чи чуєш ти в цю темну ніч
Тяжке моє зітхання?

Як час минувсь — і не змигнувсь
Лицяння — женихання...
Тепер помалу-малу йде —
Нема мого кохання!
Тепер помалу-малу йде —
Нема мого кохання!


ІШОВ Я ПРОЗ ВИСОКИЙ ДВІР

Ішов я проз високий двір
Та проз зелений садок,
I гарну ж, гарну дівчину
Загледів там між квіток.

Такої хорошої дівчини
Не бачив я ще на віку:
«Я дав би п'ять тисяч, аби в свій дім
Повести красуню таку!»

«Не поривай, юначе, очей
На гарну таку молоду:
Та будь ти й сам шотландський король,
В королеви тобі не піду!»

«Не будь така горда, красуне моя,
I не несись аж до хмар:
Аби лиш купило було в покупця,
То знайдеться добрий товар.

Я злізу й на вище дерево,
Багатше розкублю гніздо;
А ти будь скромніша, красуне моя,
А то ще й не візьме ніхто».


МАМО, МАМУСЮ, ЩО МАЮ РОБИТЬ?

Мамо, мамусю, що маю робить —
Як їх примусить мене любить?
«Доню моя, не будь дурна,
Ти будь такою, як я була».

Як буду чорна — ніхто не пригорне,
Як буду біла — нікому не мила,
Як буду горда — ніхто не займе...
Що маю діяти, навчи мене.


ДЖЕНДЖИК ДЖОН

Недарма кажуть — Дженджик Джон
Всесвітній баламут:
Він дівчину стрів, невінчану звів,
Що й люди не візьмуть.

Не слухала батька і неньчиних рад,
Дівча нерозумне таке...
Що хтіла творила та пиво варила,
Не знала, що буде гірке.

Корова з телям, овечка з ягням
I талярів тридцять ще й три;
Не гола, не боса, надбала на посаг —
Хто хочеш чорняву бери.


МІТЛИ, ВІНИКИ

Мітли, віники! Кому, кому?
Вересові, гарні, й недорого візьму...
Мушу женитись, байдуже з ким,
От, аби жінка, хазяйка у дім.

Хай буде гарна, мені не кривдно,
Хай і погана — вночі не видно.
Як молода, то добре, бігме,
Як стара — то швидше помре.

Як рожаїста — хай родить, нівроку,
А як нерода — менше мороки.
Чорна чи біла, руда чи зелена,
От, аби жінка, то й буде з мене.

Як любить чарку — вдвох вип'єм незгірше,
А як не любить — мені буде більше.
Мітли, віники! Кому, кому?
Вересові, гарні, й недорого візьму...


БІЛИЙ МЕЛЬНИК, БІЛИЙ

Білий мельник, білий,
Од муки біліш,
Меле, шеретує,
Заробляе гріш.

Од білого мельника
Я й сама вбілюся,
До милого мельника
Таки притулюся.

Білий мельник, білий,
Мливо сипле в кіш,
Ловко хлопець меле,
Любить ще ловкіш.

На вмілого мельника
Я не надивлюся,
Для милого мельника
Вже не поскуплюся.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-31 10:47:23
Переглядів сторінки твору 1872
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.414 / 5.94)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.331 / 5.83)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2012.01.26 20:51
Автор у цю хвилину відсутній