Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Володимир Висоцький. Честь шахової корони. Підготовка (переклад з російської)
Впав додолу шаховий престиж!»
В управлінні спортом зрозуміли:
«Ну, прекрасно - ти і захистиш!
Та врахуй, що Фішер – він яскравий,
Спить, буває, з дошкою, а вдень
Грає дуже чисто, як "в ударі"…»
Я ж не згоден, що йому не пара,
В мене у запасі хід конем.
О, моя мускулатура,
Потиск сильної руки.
Гарно вирізьблені тури,
Дерев’яні пішаки.
Футболіст мені порадив: «Не хвилюйся, —
До гравців таких ніхто не звик.
Ти за центр не бійся, не турбуйся,
А пасуй по краю – і гаплик!..»
Я на стадіон – на стометрівку,
І у баню - так вагу зігнав,
Що в хокей зіграв чи не на рівних…
Не чекає він цього, наївний —
А то враз без мата би програв!
О, мої міцні долоні,
Сильні мускули спини.
О, мої арабські коні
Та із Африки слони.
«Не спіши і, головне, не горбся, —
Так боксер порадив, тренер мій, —
В ближній бій не лізь, працюй у корпус.
Пам’ятай, коронний твій – прямий».
Тут корона шахова на карті,
Від поразки він не утече.
Ми зіграли з Талем десять партій
В преферанс, в очко і на більярді.
Таль сказав: «Такий не підведе».
О, рельєф мускулатури!
Дельтовидні – глянь, міцні.
Що мені легкі фігури,
Коні ці і ці слони.
І в буфеті тихо, під секретом,
Кухар заспокоїв: «Та забий,
Ти з таким чудовим апетитом
Проковтнеш усіх його коней!
Із собою набери шампурів,
Харчування – головне, старий.
Та не їж оці важкі фігури,
Бо для шлунку ті фігури – бздури.
А слони згодяться на шашлик».
(Як попереду дорога дальня,
То харчів побільше у рюкзак
І на двох готуй пиріг пасхальний:
Шифер цей – хоча і геніальний, —
Та поїсти, певно, теж мастак!»)
Буде тихо все і глухо,
А на всякий там цейтнот
Пригодиться сила духу
І красивий аперкот.
Не скажу, що все вдавалось гладко,
Анонімки ще були, дзвінки.
Знайте, в мене з нервами - порядок,
Тільки засвербіли кулаки.
Ледь не налякали вчора зранку:
«Фішер лівою ногою залюбки
Шахову машину Капабланки
Рознесе, як іграшковим танком…»
То дурня! у мене - їжаки!
Нас так просто не здолати -
Честь корони над усе.
Пішаком я ляжу спати,
А прокинуся – ферзем.
30.03.2015
* Владимир Высоцкий "Честь шахматной короны. Подготовка" (http://geo.web.ru/bards/Visotsky/part68.htm)
https://www.youtube.com/watch?v=TbJX8A1DZGk&list=RDTbJX8A1DZGk
Текст оригіналу для ознайомлення:
Я кричал: "Вы что там, обалдели,
Уронили шахматный престиж!"
"Да? - сказали в нашем спортотделе, -
Вот прекрасно, ты и защитишь.
Но учти, что Фишер очень ярок,
Даже спит с доскою, - сила в нем.
Он играет чисто, без помарок..."
Ничего, я тоже не подарок,
У меня в запасе ход конем.
Ох вы, мускулы стальные,
Пальцы цепкие мои.
Эх, резные, расписные,
Деревянные ладьи.
Друг мой, футболист, учил: "Не бойся,
Он к таикм партнерам не привык.
За тылы и центр не беспокойся.
А играй по краю напрямик..."
Я налег на бег на стометровке,
В бане вес согнал, отлично сплю,
Были по хоккею тренеровки...
Словом, после этой подготовки
Я его без мата задавлю.
Ох вы, крепкие ладони,
Мышцы сильные спины.
Ох вы кони мои, кони,
Эх вы, милые слоны.
"Не спиши и, главное, не горбись, -
Так боксер беседовал со мной, -
В ближний бой не лезь, работай в корпус.
Помни, что коронный твой - прямой".
Честь короны шахматной на карте,
Он от пораженья не уйдет.
Мы сыграли с Талем десять партий
В преферанс, в очко и на бильярде.
Таль сказал: "Такой не подведет".
Ох, рельеф мускулатуры!
Дельтовидные сильны.
Что мне легкие фигуры,
Эти кони и слоны.
И в буфете, для других закрытом,
Повар успокоил: "Не робей,
Да с таким прекрасным аппетитом
Ты проглотишь всех его коней.
Так что вот, бери с собой шампуры,
Главное - питание, старик.
Но не ешь тяжелые фигуры:
Для желудка те фигуры - дуры.
Вот слоны годятся на шашлык".
Будет тихо все и глухо,
А на всякий там цейтнот
Существует сила духа
И красивый аперкот.
Не скажу, что было без задорин,
Были анонимки и звонки.
Но я этим только раззадорен,
Только зачесались кулаки.
Напугали как-то спозоранку:
"Фишер может левою ногой
С шахматной машиной капабланки,
Сам он вроде заводного танка..."
Ничего! я тоже заводной!
Ох, мы - крепкие орешки.
Эх, корону привезем.
Спать ложимся - вроде пешки,
Просыпаемся ферзем.
1972
Варіант:
Ты присядь перед дорогой дальней -
И бери с питанием рюкзак.
На двоих готовь пирог пасхальный:
Этот Шифер - хоть и гениальный,-
А небось покушать не дурак!"
http://www.kulichki.com/vv/pesni/ya-krichal-vy-chto.html
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)