ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ляна Лада /
Проза
Хтось з минулого життя… (XXVIII)
«Цей погляд перевернув мені всю душу…». – пригадувала вона.
Потім втома все-ж здолала, сон взяв гору. Думки ставали дедалі плутанішими і вона забулась сновидіннями.
Зранку Елізу розбудив гучний гомін. Вона різко зірвалась з ліжка, не усвідомлюючи з просоння де вона і що сталось. Коли залишки сну остаточно розвіялись, вона зрозуміла, що джерело шуму було знадвору. Виглянувши через прочинене вікно, перед Елізою відкрилась незвична картина. На площі перед будинком про щось несамовито сперечалась купка індіанців, перекрикуючи один одного і вимахуючи томагавками.
«Щось сталось!» – промайнула думка.
Вона швидко оділась і вибігла на ганок. Тут вже юрмились служниці і управляючий, спостерігаючи за розлюченими криками індіанців.
- Що відбувається, мосьє Менард? – запитала Еліза управляючого.
- Нічого особливого, розвідники абенаків натрапили на слід ірокезів, – відмахнувся байдуже Менард.
Його безтурботність спочатку здивувала дівчину, але потім вона припустила, що, мабуть, тут частенько відбувається щось подібне, і лише для неї це все дико і незрозуміло.
- Які ж вони шумні і потворні, бр-р, – поїжилась Доріс, одна із служниць, червонощока і дебела дівчина, що витріщалась на індіанців, обпершись на високі перила.
- Так, вони просто жахливі, – підтримала подругу худорлява Жані, друга служниця.
- А чого їм треба? – звернулась Еліза до Доріс, знаючи що ця всюдисуща дівчина, здавалось, знала все, що коїлось в поселенні.
- Зрозуміло чого, того, що і завжди – щоб монсеньйор граф наказав своїм людям допомогти їм спіймати ірокезів. Зараз вождь абенаків у монсеньйора, – задоволено відповіла Доріс, пишаючись своєю обізнаністю.
- Вони хочуть війни! – переможно заключила Жані, намагаючись не відставати від подруги.
І дійсно. Складалось враження, що індіанці активно готувались до бою. Воїни розмальовували себе червоною, чорною і білою фарбами («Цікаво, з чого вони її роблять?» – думала Еліза); стрілки перевіряли тятиву і стріли, які на кінцях були оздоблені пір’ям для більш точного польоту. В кожного в руці був закріплений кастет, а іншою вони стискали ніж – все для того, щоб знімати в бою скальпи.
Еліза з цікавістю і тривогою, спостерігала за незвичними для неї подіями. Розглядаючи індіанців, вона помітила, що якась жорстока радість осяювала їх татуйовані фізіономії.
- Ану цить! Безтолкові балаболки, – гнівно зашипів на служниць Менард. – Ви не маєте інших справ, окрім як тинятись без діла?
Від гніву навіть затрусилося і чимале пузо управляючого, що робило його кумедним товстуном.
Служниці потупили голови, але покидати ганок зовсім не поспішали, адже не кожного дня відбувається щось цікавеньке.
- Сюзі!
Поміж строкатих червоношкірих півголих тіл Еліза зауважила золотаву голівку дівчинки. Вона без найменшого страху розходжувалася як ні в чому не бувало поміж дикунів, то і діло смикаючи їх то за луки, то за набедреники, то за засмалені коси, намагаючись привернути до себе їх увагу.
- Сюзі! Швиденько біжи до мене! – заблагала перелякано Еліза, не наважуючись підійти до індіанців.
«І що тільки в тої дівчинки в голові?»
Та Сюзі зовсім не звертала увагу на наставницю, вдаючи, що не чує і не помічає її. Благо, індіанці привітно віднеслись до неї, не зважаючи на свій войовничий настрій, і терпіли її витівки.
- Не хвилюйтесь, мадемуазель Елізо, Сюзі нічогісінько не загрожує, – з поблажливою посмішкою заспокоїв управитель. – Вона дуже добре їм знайома, тим паче, індіанці люблять дітей.
- Так, але це так небезпечно! Вони зараз надто збуджені і агресивно налаштовані. Хто знає, що їм на думку спаде. Можуть навіть ненавмисно заподіяти Сюзі шкоду.
Еліза помітно нервувалась і схвильованість штовхала її бігти в натовп червоношкірих аби вирвати дівчинку з лап навислої небезпеки.
Тільки-но вона хотіла піддатись цьому пориву і вже спустилась на східці ганку, як хтось стримав її, схопивши за руку.
- Не йдіть туди, мадемуазель Розіз! Індіанці Вас не знають, а Сюзі нічого не загрожує.
Це була економка мадам Доже, яка щойно вийшла з дверей. Мадам Жозетта Доже була тучною владною жінкою, з суворим виразом обличчя, але добрими, сірими очима. З першого знайомства вона нагадала Елізі її няню. В неї були шершаві теплі долоні і поблажлива посмішка на огорнутому павутинням з дрібних зморшок обличчі.
- Погляньте, Елізо, – економка кивком показала в сторону індіанців.
І дійсно, Сюзі вже безтурботно про щось розмовляла з одним з індіанців, безцеремонно притягнувши його за косу ближче себе так, що грізного виду високий дикун був змушений присісти навшпиньки. На замурзаній, але з діловим поглядом, рум’яній мармизці Сюзі виразилось абсолютне задоволення.
- Святі небеса! Невже вона знову міняється? – Еліза нервово провела долонею по чолі.
- А ви чого тут стовбичите? На що витріщаєтесь? Ану бігом в дім! Срібло саме понатирається? – грізно крикнула на служниць мадам Доже, які в передчутті видовища повсідались прямісінько на дощату підлогу ганку, позвішувавши ноги до землі.
- Так, мадам, вже біжимо.
І служниць як вітром здуло в будинок.
- Ото вже пустоголові, за що мені стільки клопоту на голову, – підганяла їх економка. – Не хвилюйтесь, Елізо. Ці дикуни пошумлять, побушують, та монсеньйор граф їх втихомирить, як це було вже не раз, – і мадам Доже поплескала легенько Елізу по плечі.
- Саме так! Ваша мудрість і розсудливість, Жозетто, завжди домінували в екстрених ситуаціях, – управляючий Менард з благоговінням вклонився мадам Доже.
- Ой, ну що Ви таке кажете, мосьє Бенні, яких ще екстрених? Це ж лише індіанці, які час від часу полюбляють помахати своїми томагавками, от і все, – мадам Доже зашарілась, відмахуючись від улесливих слів пристарілого залицяльника.
- Ні-ні, Ви надто скромна, аби визнати свою неабияку прозорливість. Я знаю що кажу, знаю! Ви, Жозетто, надзвичайна жінка, – і мосьє Менард припав сухими і пошерхлими устами до пухлої загорілої руки економки.
Цей неочікувано романтичний момент розрядив обстановку і Еліза трохи заспокоїлась. Та все-ж хвилювання за Сюзі змушувало пильно стежити за всіма маніпуляціями індіанців. Ті тим часом зі зброєю в руках чекали, що повідає їм їх вождь Оквист. Розуміючи, що пристрасті розгораються поміж червоношкірих, що втрачали терпець очікуючи наказу до рішучих дій, Еліза не дуже добре уявляла, що ж їй треба робити, тому пошукала очима мадам графиню поміж натовпу поселенців, що групками юрмились довкола площі.
Та в цей момент з адміністративного корпусу вийшов монсеньйор де Монтре з вождем абенаків, а позаду них йшли довірені люди графа.
Раптом Еліза зауважила, що непосидюща Сюді різко рвонула в сторону садка чимось завзято розмахуючи над головою. Вона узріла своїх друзяк і точно зібралась похвалятися перед ними своїми трофеями, отриманими чи радше відібраними від нещасних індіанців, що стали жертвами її уваги. Еліза поспішила за нею.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хтось з минулого життя… (XXVIII)
XXVIII
Еліза ніяк не могла заснути тої ночі. Головна біль виснажувала, тривожні думки хвилювали. Вона раз по раз згадувала того примарного індіанця, що чаївся в саду. Його жахлива фізіономія, нестерпний гнітючий погляд, який, здавалось, пронизував наскрізь, примушуючи холодіти від страху.
«Цей погляд перевернув мені всю душу…». – пригадувала вона.
Потім втома все-ж здолала, сон взяв гору. Думки ставали дедалі плутанішими і вона забулась сновидіннями.
Зранку Елізу розбудив гучний гомін. Вона різко зірвалась з ліжка, не усвідомлюючи з просоння де вона і що сталось. Коли залишки сну остаточно розвіялись, вона зрозуміла, що джерело шуму було знадвору. Виглянувши через прочинене вікно, перед Елізою відкрилась незвична картина. На площі перед будинком про щось несамовито сперечалась купка індіанців, перекрикуючи один одного і вимахуючи томагавками.
«Щось сталось!» – промайнула думка.
Вона швидко оділась і вибігла на ганок. Тут вже юрмились служниці і управляючий, спостерігаючи за розлюченими криками індіанців.
- Що відбувається, мосьє Менард? – запитала Еліза управляючого.
- Нічого особливого, розвідники абенаків натрапили на слід ірокезів, – відмахнувся байдуже Менард.
Його безтурботність спочатку здивувала дівчину, але потім вона припустила, що, мабуть, тут частенько відбувається щось подібне, і лише для неї це все дико і незрозуміло.
- Які ж вони шумні і потворні, бр-р, – поїжилась Доріс, одна із служниць, червонощока і дебела дівчина, що витріщалась на індіанців, обпершись на високі перила.
- Так, вони просто жахливі, – підтримала подругу худорлява Жані, друга служниця.
- А чого їм треба? – звернулась Еліза до Доріс, знаючи що ця всюдисуща дівчина, здавалось, знала все, що коїлось в поселенні.
- Зрозуміло чого, того, що і завжди – щоб монсеньйор граф наказав своїм людям допомогти їм спіймати ірокезів. Зараз вождь абенаків у монсеньйора, – задоволено відповіла Доріс, пишаючись своєю обізнаністю.
- Вони хочуть війни! – переможно заключила Жані, намагаючись не відставати від подруги.
І дійсно. Складалось враження, що індіанці активно готувались до бою. Воїни розмальовували себе червоною, чорною і білою фарбами («Цікаво, з чого вони її роблять?» – думала Еліза); стрілки перевіряли тятиву і стріли, які на кінцях були оздоблені пір’ям для більш точного польоту. В кожного в руці був закріплений кастет, а іншою вони стискали ніж – все для того, щоб знімати в бою скальпи.
Еліза з цікавістю і тривогою, спостерігала за незвичними для неї подіями. Розглядаючи індіанців, вона помітила, що якась жорстока радість осяювала їх татуйовані фізіономії.
- Ану цить! Безтолкові балаболки, – гнівно зашипів на служниць Менард. – Ви не маєте інших справ, окрім як тинятись без діла?
Від гніву навіть затрусилося і чимале пузо управляючого, що робило його кумедним товстуном.
Служниці потупили голови, але покидати ганок зовсім не поспішали, адже не кожного дня відбувається щось цікавеньке.
- Сюзі!
Поміж строкатих червоношкірих півголих тіл Еліза зауважила золотаву голівку дівчинки. Вона без найменшого страху розходжувалася як ні в чому не бувало поміж дикунів, то і діло смикаючи їх то за луки, то за набедреники, то за засмалені коси, намагаючись привернути до себе їх увагу.
- Сюзі! Швиденько біжи до мене! – заблагала перелякано Еліза, не наважуючись підійти до індіанців.
«І що тільки в тої дівчинки в голові?»
Та Сюзі зовсім не звертала увагу на наставницю, вдаючи, що не чує і не помічає її. Благо, індіанці привітно віднеслись до неї, не зважаючи на свій войовничий настрій, і терпіли її витівки.
- Не хвилюйтесь, мадемуазель Елізо, Сюзі нічогісінько не загрожує, – з поблажливою посмішкою заспокоїв управитель. – Вона дуже добре їм знайома, тим паче, індіанці люблять дітей.
- Так, але це так небезпечно! Вони зараз надто збуджені і агресивно налаштовані. Хто знає, що їм на думку спаде. Можуть навіть ненавмисно заподіяти Сюзі шкоду.
Еліза помітно нервувалась і схвильованість штовхала її бігти в натовп червоношкірих аби вирвати дівчинку з лап навислої небезпеки.
Тільки-но вона хотіла піддатись цьому пориву і вже спустилась на східці ганку, як хтось стримав її, схопивши за руку.
- Не йдіть туди, мадемуазель Розіз! Індіанці Вас не знають, а Сюзі нічого не загрожує.
Це була економка мадам Доже, яка щойно вийшла з дверей. Мадам Жозетта Доже була тучною владною жінкою, з суворим виразом обличчя, але добрими, сірими очима. З першого знайомства вона нагадала Елізі її няню. В неї були шершаві теплі долоні і поблажлива посмішка на огорнутому павутинням з дрібних зморшок обличчі.
- Погляньте, Елізо, – економка кивком показала в сторону індіанців.
І дійсно, Сюзі вже безтурботно про щось розмовляла з одним з індіанців, безцеремонно притягнувши його за косу ближче себе так, що грізного виду високий дикун був змушений присісти навшпиньки. На замурзаній, але з діловим поглядом, рум’яній мармизці Сюзі виразилось абсолютне задоволення.
- Святі небеса! Невже вона знову міняється? – Еліза нервово провела долонею по чолі.
- А ви чого тут стовбичите? На що витріщаєтесь? Ану бігом в дім! Срібло саме понатирається? – грізно крикнула на служниць мадам Доже, які в передчутті видовища повсідались прямісінько на дощату підлогу ганку, позвішувавши ноги до землі.
- Так, мадам, вже біжимо.
І служниць як вітром здуло в будинок.
- Ото вже пустоголові, за що мені стільки клопоту на голову, – підганяла їх економка. – Не хвилюйтесь, Елізо. Ці дикуни пошумлять, побушують, та монсеньйор граф їх втихомирить, як це було вже не раз, – і мадам Доже поплескала легенько Елізу по плечі.
- Саме так! Ваша мудрість і розсудливість, Жозетто, завжди домінували в екстрених ситуаціях, – управляючий Менард з благоговінням вклонився мадам Доже.
- Ой, ну що Ви таке кажете, мосьє Бенні, яких ще екстрених? Це ж лише індіанці, які час від часу полюбляють помахати своїми томагавками, от і все, – мадам Доже зашарілась, відмахуючись від улесливих слів пристарілого залицяльника.
- Ні-ні, Ви надто скромна, аби визнати свою неабияку прозорливість. Я знаю що кажу, знаю! Ви, Жозетто, надзвичайна жінка, – і мосьє Менард припав сухими і пошерхлими устами до пухлої загорілої руки економки.
Цей неочікувано романтичний момент розрядив обстановку і Еліза трохи заспокоїлась. Та все-ж хвилювання за Сюзі змушувало пильно стежити за всіма маніпуляціями індіанців. Ті тим часом зі зброєю в руках чекали, що повідає їм їх вождь Оквист. Розуміючи, що пристрасті розгораються поміж червоношкірих, що втрачали терпець очікуючи наказу до рішучих дій, Еліза не дуже добре уявляла, що ж їй треба робити, тому пошукала очима мадам графиню поміж натовпу поселенців, що групками юрмились довкола площі.
Та в цей момент з адміністративного корпусу вийшов монсеньйор де Монтре з вождем абенаків, а позаду них йшли довірені люди графа.
Раптом Еліза зауважила, що непосидюща Сюді різко рвонула в сторону садка чимось завзято розмахуючи над головою. Вона узріла своїх друзяк і точно зібралась похвалятися перед ними своїми трофеями, отриманими чи радше відібраними від нещасних індіанців, що стали жертвами її уваги. Еліза поспішила за нею.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію