ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Герасименко
2022.10.05 18:09
За вікном каштани обсипались,
вже з руки злетів останній палець.
Не двірник – митець печаль змете
в товариство листя не смутне.

Симпатичне молоде насіння –
карооке, гіркоїстівне –
зношені емоції здійме

Сергій Губерначук
2022.10.05 10:08
Біля віконця, що дихало миртою
з дня, світло-білого дня.
Ваше чоло під священною митрою
тільки й угледіла я.

Ви пропливли упродовж, коридорами,
крила й хоруґви несли.
І понад слід Ваш молитвами скорими

Віктор Кучерук
2022.10.05 06:14
Швидкоплинні, безупинні
Дні біжать, минають, йдуть, –
Залишається незмінно
Проминання віку суть.
Вчора посмішка дитинна,
Нині – смуток на лиці, –
Затихає шумовиння
Дивовижних бубонців.

Микола Соболь
2022.10.05 06:09
Зима все вибілить. А душі?
Зчорнілі душі, мабуть, ні.
Вони і досі на війні.
Тому, напевно, небайдужі
до лихоліть і до страждань
єдине маючи з бажань –
напитися земної стужі
й летіти десь за небокрай.

Володимир Бойко
2022.10.04 23:41
путін лаштується в рай? –
Цур, душогубе запеклий.
Краще собі пошукай
Місця теплішого в пеклі.

Щоб веселіше було,
Аби душа не хандрила,
Може, прихопиш, пуйло,

Віктор Кучерук
2022.10.04 05:57
Ми всі чекаємо світання,
Ми всі чекаємо на день
В яскраво-сонячнім убранні
І без розривів аніде.
Ростуть на краще сподівання,
Мов чиста синь межи хмарин, –
Ми всі чекаємо світання
І тільки радісних новин.

Микола Соболь
2022.10.04 05:53
Коли душі захочеться співати,
нехай співає, що їй тій душі.
Вона знайшла у тілі свої ґрати
і сльози їй, немов комусь дощі.
Нехай співає, не переч, не треба,
поринь і ти до світлих перемін.
Настане час злетіти їй у небо,
як заячить про те церковний

Олексій Могиленко
2022.10.03 21:44
Скільки їх, безвинно убитих?
Закатованих,замордованих,замучених
на очах у маленьких дітей,
в міцних обіймах батьків ,
в лоні материнському, коли
мамине серце до останнього імпульсу
боролося за життя крихітки-кровиночки.

Козак Дума
2022.10.03 18:24
«Життя без виміру» – то треш чи парадокс?
Але таким його господар бачить…
Хто любить волейбол, хокей чи бокс,
а хто натхненно по танцполу скаче.

«Життя прожить – не поле перейти!»
Слова ці мудрі чуємо ми часто.
Воно охоплює галактики, світи,

Богдан Манюк
2022.10.03 18:14
Ти гортаєш свою самотність,
як гортають книжки старезні
ті, у кого персти, як гості,
що до затишку геть замерзли.
Все твоє в ній
в кільці чужого -
від іудів і від пілатів...
Не здіймаються в руки Бога

Віктор Кучерук
2022.10.03 05:31
Молитви, зойки і прокльони,
Рішучість, впевненість і злість, –
Працюють теж на оборону
І захист рідної землі.
Нема нечулих і бездушних,
Усі відчули біль сповна, –
Іде запекла й відчайдушна
Війна…

Микола Соболь
2022.10.03 04:54
Павук у лісі плів тенета,
гукав кохану тетерук,
а вже стріла із арбалета
летіла на пташиний звук.
На жаль так створена людина –
вбивати будь-що, будь-коли,
підступно ціляться у спину
іржею з’їдені стволи.

Іван Потьомкін
2022.10.02 23:26
Старе вино в міхи нові переливаю.
Колись воно гуло і вирувало...
Настояне на почуттях і мріях,
Воно й сьогодні грати не вгаває…
Угамуватися в нових міхах не вміє.

Євген Федчук
2022.10.02 19:32
Іван злютований метавсь
По переходах і кімнатах.
Служилий люд увесь ховавсь,
Бо поміж них кому ж не знати,
Що краще схоронитись десь,
Аніж потрапити під руку.
І увесь гнів тоді впаде
На нього – та й помре у муках.

Микола Соболь
2022.10.02 18:39
Ні бабиного літа, ні тепла.
Дощі, дощі…,
а поміж ними зливи
і клен стоїть самотній, сиротливо
розглядує себе крізь сльози скла…
Одна скотилась, як моя печаль.
А інші вслід їм байдуже, що осінь.
Крик журавлиний пролетів між с

Сергій Губерначук
2022.10.02 18:06
Я раніше – був добрішим?..
Злішим став – то й став старішим!
(З лішим спав – і пострашнішав…)
Але більш не подобрішав…
Тільки колобка зліпивши –
дещо віршики поліпшив…

24 липня 2007 р., Богдани
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Кожушко (1957) / Критика | Аналітика

 Філософські роздуми
2014 рік

Нічого нового нема під нашим древнім Сонцем. Як свого часу впродовж історії відбувалися великі трансформації науки і суспільства, що викликали незворотні історичні зміни, так і зараз очікуються всеосяжні пертурбації в житті світової спільноти та світогляді людства. Це ніби зависло в повітрі. Ґрунт для цього підготували наукові відкриття в різних галузях науки і техніки, а також глобальні суспільні та економічні перетворення. До цього можна додати якісний стрибок у способах комунікації між мешканцями Землі, що в кінцевому підсумку приведе до планетарної зміни у світосприйнятті індивідуальної людини та спільнот і докорінно змінить їхнє життя.
Звичайно, зміни парадигм відбувалися і раніше, але в наш час цей якісний стрибок матиме універсальний та, ймовірно, революційний характер. Ми живемо в таку епоху, коли всі процеси прискорюються, тому і тут можна очікувати майже миттєвого сценарію.
Справа в тому, що кардинальні зміни назріли ще з кінця ХХ століття в силу розбіжностей між архаїчною інертною структурою держав, як спільнот людей, і новими високотехнологічними та оперативними способами спілкування та отримання інформації. З’явилися нові можливості для швидкого розв’язання складних питань, проведення фінансових операцій, втілення проектів чи збирання благодійних коштів. Ми стали свідками, як оперативно вирішувалися комплексні завдання під час ЄвроМайдану 2013-2014 років з допомогою груп швидкого реагування в соціальних мережах. Вже зараз можна почути думку, що Майдан є такою собі моделлю чи прообразом «цивілізованої анархії» майбутнього, коли функції держави зійдуть нанівець.
І це при тому, що сьогодні ми бачимо лише незначну частину тих можливостей, які відкриті вже зараз; ми навіть не уявляємо, які обрії стануть доступними в недалекому майбутньому. Все це, разом з іншими чинниками, дає потужний імпульс для виникнення і зміцнення громадянського суспільства, як можливої альтернативи чи, принаймні, вагомого доповнення до державних органів.
Не можна нове вино вливати в старі міхи. Тому людству не уникнути великих структурних змін як всередині держав, так і в міжнародних стосунках. Важко прогнозувати, як виглядатиме новий планетарний порядок, але очевидним є те, що не всі члени світової спільноти готові його сприйняти. Як завше, зміна парадигми змушує концентруватися на аномаліях, що в декого
викликає спротив (адже відомо, що нове завжди прокладає собі дорогу в запеклій боротьбі зі старим).
Для зміни парадигми також властива поява інших цінностей. Яким же може бути нове ставлення до релігії, зокрема до християнства? В церквах деяких конфесій спостерігається тенденція до акцентування важливості формальних культових приписів і дотримання ритуалів. Їх представники не помітили, що давно перетворилися на тих же фарисеїв, «гробів побілених», яких викривав Ісус Христос. З другого боку, зростає кількість атеїстів, які абсолютизують силу людського розуму і відкидають Бога. Мене засмучують коментарі моїх друзів у соціальних мережах, які скептично ставляться до практикуючих християн і не визнають нічого іншого, крім теорії еволюції Дарвіна. Інші, подібно до прихильників теософії, пропонують об’єднати всі релігії і науки, щоб вивести з них ідеальні знання. Інколи ловлю себе на думці, що якби Ісус Христос користувався Фейсбуком, Він не зарахував би до числа друзів ні перших, ні других (хоч, можливо, якраз навпаки: адже саме хворі потребують лікаря). Тому, напевно, Він дав би їм добрі поради, присоромив, вказав би на шлях до правди, допоміг би виправити помилки і невірні уявлення.
Парадокс ще й у тому, що Богові не потрібні для цього соціальні мережі: яким би швидким не здавався нам обмін інформацією в Інтернеті, Господь знає всі наші думки і наміри ще до того, як ми їх висловимо. І промовляє Він до нас у дивний спосіб, апелюючи до нашого серця і нашої совісті. Він у чудесний спосіб може змінити грішника, огорнувши його Своєю любов’ю.
Зрозуміло, що Бог не потребує відкривати акаунт у мережах. Але ж вони не просто так з’явилися в нашому світі. Тобто не лише для того, щоб бездумно витрачати на них час. А що як вони потрібні для швидкої адаптації людей, підготовки їх до чогось нового і важливого? Це таке велике дзеркало, в якому ми бачимо себе і наше ставлення до інших, до світу, до Бога і до ... себе врешті-решт. Тут ми можемо побачити свої недоліки і брак любові до ближнього, і егоїзм, і бажання здаватися кращим, ніж ти є насправді. Напевно така ж революція свідомості сталася тоді, коли людина винайшла дзеркало і вперше побачила себе в ньому. Виникає асоціативний ряд: дзеркало... люстерко... люстрація... У певному сенсі, соціальні мережі – це якісно нове дзеркало, яке дає змогу провести власну досконалу «люстрацію».
Коли людина бачила недоліки своєї зовнішності, вона намагалася з допомогою косметики, вдивляючись у своє відображення, виправити ці недоліки (створити з хаосу порядок - «космос»). Зовсім невипадкове тут слово «косметика», як може здатися на перший погляд!
То може в людства є шанс на те, що вдивляючись у дзеркало соціальних мереж, ми зможемо вдосконалити космос наших душ і хоч трохи наблизитися до недосяжного ідеалу?
Можна заперечити: часто люди узалежнюються від інтернету, соцмереж, комп’ютерних ігор, а отже не те, що не наближаються до ідеалу, а навпаки впадають у гріх і стають на шлях деградації. Але ж і вогонь може слугувати як добру, так і злу – лише від людини залежить, як його використати. Напевно, Бог дає людям те чи інше відкриття, коли вони достатньо підготовлені, щоб правильно ним скористатися.
Зараз ми живемо у пост-індустріальну епоху. Якщо раніше важливо було нарощувати виробництво, то відповідно розвивалися ті науки, які обслуговували промисловий (чи військово- промисловий) комплекс. Ще раніше люди активно пізнавали світ навколо себе, поверхню і надра планети, фауну і флору. Зараз найбільшої ваги набувають ті науки, які вивчають саму людину, намагаючись розгадати таємниці її розуму і душі. Невипадково саме зараз президент США виділив значні кошти на безпрецендентний за своїм розмахом проект по вивченню людського мозку.
Більше того, людина хоче збагнути всі таємниці космосу, Всесвіту і навіть самого Бога, забуваючи про те, що вона є частиною чогось цілого (Абсолюту) і, як частина, ніколи не зможе пізнате те ціле, до якого вона належить - в тій же мірі, в якій краплина належить до безмежного моря. Це те саме, коли істота, сформована з солі, забажала б пізнати океан: занурившись, вона би просто розчинилася в ньому...
Тим не менше, сучасні досягнення науки, техніки і медицини справді дають людям небачені раніше можливості, водночас вселяючи в декого ілюзію всемогутності людського розуму і волі. Здається, сучасна цивілізація десь трохи заблукала, і це трапилося ще в ХХ столітті, оскільки для людей дедалі важливішими стали питання комфорту, збагачення, зовнішнього благополуччя та успіху. Людство наче забуло слова Томи Кемпійського, який писав про те, що «марнота єсть дивитися на проминаючі багатства і вповати на них», а також «марнота ганятися за почестями та пнутися вгору».
Ключовими для мене є слова Томи Кемпійського про те, що «хто добре пізнає себе, той стає меншим у власних очах...». Ці слова прозвучали дуже давно, але людям за ці століття легше було вивчити далекі зірки і чорні діри космосу, ніж власну душу. Здається, настає час, коли нам неможливо буде вижити, якщо кожен з нас не пройде іспиту совісті, не загляне собі в серце і не звільниться від всього зайвого. Адже «правдивий поступ людини вперед – самозречення, а та людина, що відреклася себе, є вельми свобідна і безпечна» (Тома Кемпійський).
Звучить парадоксально, але це так. Як стверджував псалмоспівець: «Search your own heart with all diligence for out of it flow all issues of life». «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповістей 4:23).
І нарешті про ще один важливий урок самопізнання, без якого нам не вдасться вберегти сучасний світ (та й своє власне життя) від хаосу: навчитися брати на себе відповідальність. Це не просто затертий до дірок термін, яким демагогічно оперують, не вкладаючи в нього реального змісту. Це не штамп і не кліше часів комсомолу. Відповідальність – це вміння дати правильну відповідь на основні питання нашого буття. Бути відповідальним означає робити правильний вибір кожного дня, протягом всього життя. А правильним може бути лише моральний вибір, тобто, вибір, схвалений Богом.
І якщо люди керуватимуться не лише законами чи угодами (в тому числі, міжнародними), але й власними моральними принципами, сповідуючи такі цінності, як справедливість та милосердя, рівноправність та допомога ближньому, тоді ми всі почнемо жити у цілком новому, більш досконалому світі.

Почала навчатися в УКУ. Це мої вправляння у філософії, так би мовити, мої філософські роздуми на глобальні теми.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-06-19 13:42:36
Переглядів сторінки твору 658
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.08.03 00:15
Автор у цю хвилину відсутній